Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 363/5518/21
провадження № 61-6417св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Київська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2021 року в складі судді Свєтушкіної Д. А. та постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року вскладі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій просила: встановити факт належності адрес: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 - до житлового будинку житловою площею 33, 8 кв. м з господарськими приміщеннями, що має реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 533634980000, розташованого на земельній ділянці площею 0, 0959 га з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, що має реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 533723980000, у період до зміни назви АДРЕСА_3, а також встановити факт місцезнаходження житлового будинку житловою площею 33, 8 кв. м з господарськими приміщеннями, що має реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 533634980000, та земельної ділянки, на якій розташований зазначений житловий будинок, площею 0, 0959 га з кадастровим номером 8000000000:85:449:0011, що має реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 533723980000, за однією адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 обґрунтовувала свою заяву тим, що метою встановлення факту, що має юридичне значення, є захист права власності, у реалізації якого виникають труднощі через зміну назви вулиці, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, та формальної невідповідності адрес жилого будинку і земельної ділянки, яка виникла через різний підхід щодо обрахунку номерів жилих будинків та земельних ділянок.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року,у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.
Судами було враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року № 690 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, згідно з яким органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п`ятої статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а перелік об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса, зазначено у додатку, серед яких, в тому числі, зазначено земельні ділянки.
Апеляційний суд вказав, що в разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідних органів вони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Крім того, в постанові від 08 червня 2022 року Київський апеляційний суд, з огляду на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно труднощів, які виникли у неї через формальну невідповідність адрес земельної ділянки та жилого будинку, послався також на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 червня 2019 року № 137 "Про затвердження Переліку об`єктів будівництва та об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна", згідно з яким адреси не присвоюються земельним ділянкам.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що відповідно до статті 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
07 липня 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди в порушення вимог частини другої статті 124 Конституції України, частин першої, сьомої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) безпідставно звузили юрисдикцію цивільних судів. Стверджує, що указана практика завдає шкоди не тільки заявнику, але й невизначеному колу осіб. Зазначає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не вказав, до юрисдикції якого саме суду віднесено розгляд справи.
Крім того, на думку заявника, помилковим є посилання судів на позасудовий порядок розгляду через визначення позасудового порядку присвоєння, зміни, коригування та анулювання адреси нерухомого майна, оскільки у її заяві не ставиться питання про присвоєння, зміну, коригування та анулювання адреси нерухомого майна та не пропонується такого встановлювати у рішенні суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 вересня 2022 року справа № 363/5518/21 надійшла до Верховного Суду.
Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було подано відзив на касаційну скаргу.
Інші учасники справи у встановлений судом строк відзиви не подали.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.