Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 161/17315/19
провадження № 61-2790св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року у складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що з 08 жовтня 2000 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3, 2002 року народження, та ОСОБА_4, 2012 року народження.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2019 року шлюб між ними було розірвано.
За час шлюбу подружжям у ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року було придбано земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
14 грудня 2005 року Луцьким районним відділом земельних ресурсів на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883400:01:001:0319, площею 0,1000 га, було видано Державний акт серії ЯА № 661451, на підставі договору купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року, оформленого на ім`я ОСОБА_2 .
В подальшому було оформлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від 23 червня 2006 року, затверджено генеральний план будівництва та проект двоповерхового житлового будинку.
25 липня 2006 року Інспекцією ДАБК надано дозвіл № 278 на виконання будівельних робіт.
Будівництво будинку було повністю завершено у 2013 році, однак до експлуатації він у встановленому законом порядку не прийнятий, державна реєстрація права власності на нього не здійснена.
З 2019 року між сторонами почали виникати конфлікти, відповідачка змінила у будинку вхідні замки, самовільно винесла речі позивача, чим фактично позбавила його права на будинок та земельну ділянку.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право на Ѕ частину збудованого ним у шлюбі з ОСОБА_2, але не зареєстрованого двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, та на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 0722883400:01:001:0319, розташовану за цією ж адресою.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Зустрічний позов мотивовано тим, що з 08 жовтня 2000 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, в якому в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, 2002 року народження, та ОСОБА_4, 2012 року народження.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2019 року шлюб між ними було розірвано.
За час шлюбу сторонами придбано автомобіль "Nissan X-Trail", 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, 2015 року випуску, № кузова НОМЕР_2, який ОСОБА_1 відчужив 23 травня 2019 року, та автомобіль "Lexus CT 200H", 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, який продано ОСОБА_1 12 червня 2019 року.
Вказує, що транспортні засоби були продані ОСОБА_1 без її згоди.
Зазначає, що 26 серпня 2005 року, тобто під час перебування у шлюбі, вона придбала земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:0319, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за грошові кошти, отримані в позику від її матері.
В подальшому на вказаній земельній ділянці розпочалися підготовчі роботи та отримано дозвіл № 278 від 25 липня 2006 року на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку.
Будівництво будинку проводилося за її особисті грошові кошти, а меблі, що наявні у будинку, були придбані її матір`ю та передані їй у подарунок.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд:
- визнати особистою приватною власністю земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:0319, та об`єкт незавершеного будівництва, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобілі "Nissan X-Trail", 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2 та "Lexus CT 200H", 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за Ѕ частину вартості автомобілів в загальному розмірі 412 403 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в с. Липини, Луцького району, Волинської області, кадастровий номер 0722883400:01:001:0319, та на Ѕ частину об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 147,20 грн, а також 13 075,20 грн витрат за проведення експертизи, 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5 000 грн витрат за проведення оцінки майна.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 412 403 грн, як грошову компенсацію Ѕ вартості автомобілів "Nissan X-Trail", 2015 року випуску, № кузова НОМЕР_2, та "Lexus CT 200H", 2014 року випуску, № кузова НОМЕР_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи вимоги первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка та зведений на ній об`єкт незавершеного будівництва сторонами у справі було придбано за час перебування їх у шлюбі, тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, а частки чоловіка та дружини є рівними.
При цьому суд зазначив, що відповідачкою за первісним позовом не спростовано презумпцію спільного майна подружжя щодо указаного нерухомого майна.
Суд вважав недоведеним факт придбання цього майна за особисті кошти ОСОБА_2, у тому числі, що це майно було придбано за її особисті кошти, отримані від родичів.
Задовольняючи частково вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні автомобілі набуті сторонами під час перебування у шлюбі, однак були відчужені ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2, а використані в результаті їх продажу кошти були використані не в інтересах сім`ї та.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними скаргами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року.
В касаційній скарзі заявниця просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених первісних позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
16 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 2000 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_5 .
У 2002 році у сторін народилася донька ОСОБА_3, а в 2012 році - син ОСОБА_4 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. Суд встановив, що шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені з 06 травня 2019 року.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 серпня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 придбано земельну ділянку площею 0,1000 га в с. Липини Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883400:01:001:0319, та 14 грудня 2005 року Луцьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 видано державний акт ЯА661451 на право власності на вказану земельну ділянку.
25 липня 2006 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Луцької районної державної адміністрації Волинської області надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 276 з будівництва індивідуального житлового будинку в с. Липини, відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 317 від 23 червня 2006 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької РДА.
Відповідно до повідомлень про повернення на доопрацювання декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ВП 152163581599 від 23 грудня 2016 року та № ВП 152170370846 від 06 лютого 2017 року декларація про готовність об`єкта до експлуатації поверталася на доопрацювання.
Із Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (ССІ) від 12 червня 2019 року вбачається, що на земельній ділянці площею 0,1000 га, розташованої в с. Липини Луцького району, Волинської області, кадастровий номер 0722883400:01:001:0319, 25 липня 2006 року розпочато, а 05 червня 2019 року закінчено будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .
19 червня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, яке за її заявою скасовано 09 липня 2019 року, індекс номера рішення 47691719.
На день ухвалення судового рішення права власності на спірний житловий будинок не зареєстровано.
Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8378-8379 від 22 січня 2021 року встановлено, що ступінь готовності житлового будинку АДРЕСА_2 становить 100%, будинок знаходиться у доброму технічному стані та його ринкова вартість становить 382 488 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року та постанова Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року в частині вирішення вимог зустрічного позову у касаційному порядку не оскаржені, а тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині відповідають не у повній мірі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права