Постанова
Іменем України
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 703/2830/20
провадження № 61-15555св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Смілянська міська рада, Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Смілянської міської ради Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 червня 2021 року у складі судді Кирилюк Н. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2021 рокуу складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського голови міста Сміли ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 жовтня 2019 року він був прийнятий на посаду заступника директора Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (далі - КП "Смілакомунтеплоенерго"). 20 листопада 2019 року між ним та міським головою підписано трудовий контракт на період із 20 листопада 2019 року до 20 листопада 2020 року та його було переведено на посаду директора цього підприємства. Попередній керівник КП "Смілакомунтеплоенерго" ОСОБА_4 оскаржив своє звільнення. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2020 року ОСОБА_4 поновлено на займаній посаді. На підставі цього рішення розпорядженням міського голови ОСОБА_3 від 14 липня 2020 року ОСОБА_4 поновлено на посаді директора КП "Смілакомунтеплоенерго". У період поновлення на роботі ОСОБА_4 він, ОСОБА_1, перебував на лікарняному. 30 липня 2020 року розпорядженням міського голови ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за власним бажанням. Того ж дня, 30 липня 2020 року, коли він (позивач) ще не був звільнений, розпорядженням міського голови було призначено на посаду директора ОСОБА_2 . Зазначав, що у період із 15 червня 2020 року до 08 серпня 2020 року він перебував на лікарняному і приступив до виконання трудових обов`язків після лікування 10 серпня 2020 року. Розпорядженням міського голови ОСОБА_3 від 10 серпня 2020 року його звільнено із займаної посади на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі особи, яка раніше займала цю посаді - ОСОБА_4 . Вказував, що на час його звільнення ОСОБА_4 уже звільнився із посади директора за власним бажанням, а тому були відсутні підстави для його (позивача) звільнення.
У зв`язку з наведеним просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови № 163-К, яким призначено на посаду директора КП "Смілакомунтеплоенерго" ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови від 10 серпня 2020 № 171-к про звільнення його ( ОСОБА_1 ) з посади директора КП "Смілакомунтеплоенерго";
- поновити його на займаній посаді та стягнути з КП "Смілакомунтеплоенерго" середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 серпня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
23 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про заміну неналежного відповідача, залучення до участі в справі третьої особи, а саме зміни відповідача міського голови міста Сміли ОСОБА_3 на міського голову міста Сміли ОСОБА_5 . Також просив залучити до участі у справі фізичну особу ОСОБА_3 як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідачів.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2020 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.
Замінено відповідача у справі міського голову міста Сміли ОСОБА_3 на міського голову міста Сміли ОСОБА_5 . Залучено до участі у справі фізичну особу ОСОБА_3 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору.
21 січня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну неналежного відповідача, а саме зміну відповідача міського голови міста Сміли Черкаської області ОСОБА_5 на Смілянську міську раду.
Остаточно просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови від 10 серпня 2020 року № 171-к про звільнення його ( ОСОБА_1 ) з посади директора КП "Смілакомунтеплоенерго";
- поновити його на займаній посаді;
- стягнути з КП "Смілакомунтеплоенерго" середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 серпня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.
Замінено відповідача у справі міського голову міста Сміли ОСОБА_5 на Смілянську міську раду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови міста Сміли ОСОБА_3 від 10 серпня 2020 року № 171-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП "Смілакомунтеплоенерго".
Стягнуто з КП "Смілакомунтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 82 861,26 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 12 серпня 2020 року до 20 листопада 2020 року.
Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП "Смілакомунтеплоенерго" на "з 20 листопада 2020 року у зв`язку з закінченням дії трудового контракту відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України".
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто зі Смілянської міської ради та КП "Смілакомунтеплоенерго" на користь держави по 908,00 грн судового збору з кожного.
Стягнуто зі Смілянської міської ради та КП "Смілакомунтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 по 4 500,00 грн судових витрат із кожного.
Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з контрактом міський голова, підписуючи цей договір, діяв як уповноважена власником особа. Відповідно до умов контракту власником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради.
За таких обставин у цьому випадку міський голова діяв від імені Смілянської міської ради.
Станом на день звільнення ОСОБА_1 - 10 серпня 2020 року відпали правові підстави для його звільнення у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, оскільки він уже на підприємстві не працював.
Суд зазначив, що між сторонами укладений строковий трудовий договір в особливій формі - контракту, в якому ними погоджено усі істотні умови, зокрема, строк його дії - з 20 листопада 2019 року до 20 листопада 2020 року.
Підписуючи строковий трудовий договір, позивач надав згоду на роботу на певній посаді на визначений строк і погодився на припинення такого договору після закінчення строку, на який його укладено. Тому враховуючи, що на час прийняття рішення строк дії контракту закінчився, а для продовження дії трудового договору, укладеного на певний строк, вимагається волевиявлення на продовження трудових відносин як роботодавця, так і працівника, а у цій справі сторони згоди щодо продовження його дії на новий строк не дійшли, суд зробив висновок про те, що правові підстави для поновлення позивача на роботі за встановлених обставин відсутні, але є підстави для зміни дати звільнення позивача з 10 серпня 2020 року на дату закінчення контракту, а саме 20 листопада 2020 року, змінивши підставу звільнення на пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового договору.
Оскільки з 11 серпня 2020 року до 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 не працював, суд дійшов висновку, що за цей період він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки його було звільнено в серпні 2020 року, в липні 2020 року ОСОБА_1 не працював у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, тому під час розрахунку середнього заробітку суд виходив із виплат за травень і червень 2020 року.
З посиланням на положення статті 215 ЦПК України суд не погодився з твердженням відповідача про необхідність відрахування з цієї суми розміру отриманої позивачем вихідної допомоги.
З відповідачів на користь позивача належить стягнути по 4 500,00 грн з кожного документально підтверджених витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу Смілянської міської ради задоволено частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 червня 2021 року в частині стягнення судового збору змінено, стягнуто зі Смілянської міської ради, КП "Смілакомунтеплоенерго" на користь держави по 840,80 грн судового збору з кожного.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- згідно зі Статутом КП "Смілакомунтеплоенерго", затвердженим рішенням Смілянської міської ради від 11 липня 2019 року № 103-6/VII, засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради (власник). Відповідно до трудового контракта з керівником КП "Смілакомунтеплоенерго" від 20 листопада 2019 року його укладено міським головою ОСОБА_3, саме як уповноваженою особою власника, яким є Смілянська міська рада. Оскільки міський голова діяв виключно, як уповноважена власником особа, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо складу сторін справи, а тому посилання скаржника щодо неналежного відповідача не заслуговують на увагу;
- сторони визначили строк дії контракту з 20 листопада 2019 року до 20 листопада 2020 року. Відповідно до пункту 6.2 контракта за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений на новий чи інший строк. ОСОБА_1 було достроково звільнено на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, а саме ОСОБА_4 згідно з розпорядженням міського голови від 14 липня 2020 року. У період з 15 червня до 08 серпня 2020 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. 31 липня 2020 року ОСОБА_4 звільнено із посади директора за власним бажанням. Відповідно до доповідної записки від 10 серпня 2020 року наказ про звільнення ОСОБА_1 на час її складення видано не було внаслідок перебування останнього на лікарняному в період з 16 червня 2020 року до 08 серпня 2020 року;
- при виході 10 серпня 2020 року на роботу ОСОБА_1 було звільнено з підстав поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, хоча на той момент ця підстава відпала у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 ще до виходу позивача з лікарняного. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови про його звільнення з посади директора КП "Смілакомунтеплоенерго";
- оскільки сторони погодили строк закінчення дії контракту, а саме до 20 листопада 2020 року, на момент вирішення цього трудового спору строк контракта ОСОБА_1 закінчився, дані про його пролонгацію відсутні, то згідно із положеннями статті 36 КЗпП України це є підставою для припинення трудових відносин;
- вирішуючи питання щодо поновлення на роботі, суд першої інстанції правильно застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 761/4523/16-ц та у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 326/1012/16-ц, про те, що вирішуючи питання про поновлення працівника, який працював за строковим трудовим договором, необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі такого працівника у разі, якщо на момент ухвалення судом рішення у справі строк трудового договору закінчився. У такому разі суд може змінити дату звільнення на пізнішу - ту, що відповідає даті закінчення трудового договору, а також формулювання підстави звільнення - на пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України(закінчення строку трудового договору). У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 на пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а саме у зв`язку із закінченням строку трудового договору;
- у період вимушеного прогулу ОСОБА_1 не працював, тому він має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з моменту звільнення по день закінчення трудового договору. Суд першої інстанції, визначивши період вимушеного прогулу та врахувавши позовні вимоги, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення середнього заробітку за період із 12 серпня 2020 року до 20 листопада 2020 року, тобто за 72 дні;
- у зв`язку зі звільненням КП "Смілакомунтеплоенрго" виплатило ОСОБА_1 49 214,36 грн вихідної допомоги. Доказів про набуття відповідачем вихідної допомоги у розмірі 49 214,36 грн у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, на такі обставини сторони не посилаються. Сам факт оскарження ОСОБА_1 у судовому порядку розпорядження про звільнення не може свідчити про недобросовісність його дій. Незважаючи на те, що після визнання розпорядження про звільнення ОСОБА_1 протиправним та зміни підстави його звільнення підстава для виплати вихідної допомоги відпала, проте в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають;
- ОСОБА_1 та адвокат Ігнатенко В. М. домовились належним чином щодо представництва його інтересів при розгляді цієї справи, про обсяг прав та обов`язків адвоката і про порядок оплати та розмір адвокатського гонорару і підтвердили проплату вказаного гонорару. Враховуючи кількість затраченого часу на підготовку позову, участь в його розгляді, тривалість розгляду справи, її складність, значення справи для позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність наданих адвокатських послуг та їх співмірність;
- вирішуючи питання про стягнення з відповідачів судового збору за подачу позову в порядку статті 141 ЦПК України, суд першої інстанції неправильно визначився з його розміром. Розмір судового збору, який підлягав стягненню із відповідачів на користь держави, відповідно до ставок, визначених у частині другій статті 4 Закону України "Про судовий збір" становив по 840,80 грн з кожного, що не врахував суд першої інстанції.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду від Смілянської міської ради надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник Смілянської міської ради зазначає, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 10 та 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у взаємозв`язку з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 74 та частиною п`ятою статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", щодо встановлення відповідальності міських рад та окремо міських голів за здійснення наданих їм законом повноважень;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, а саме частини першої статті 59 та пункти 10 і 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у взаємозв`язку з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 74 та частиною п`ятою статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на відміну від виключних повноважень районних та обласних рад щодо призначення та звільнення керівників підприємств (пункт 20 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР). Зокрема, міські ради та міські голови діють за принципом розподілу повноважень у межах, визначених Законами України, а виключні повноваження призначати та звільняти з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної форми власності міста, належать міським головам, а не міським радам (виключні повноваження яких визначені статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
- лише міський голова наділений самостійними та виключними повноваженнями щодо прийняття, звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної форми власності відповідних територіальних громад. Такими повноваженнями міські голови наділені не міською радою чи її виконавчими органами, а нормами прямої дії Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Такі норми зобов`язані виконувати та чітко дотримуватись всі суб`єкти системи місцевого самоврядування. Саме за вчинені дії вказані суб`єкти несуть юридичну відповідальність, яка за законодавством України повинна відповідати принципу індивідуалізації покарання. У цьому випадку юридична відповідальність полягає у скасуванні акта індивідуальної дії (міського голови), однак особа, яка вчинила активні дії щодо його прийняття, не була стороною у справі, та не спроможна у спосіб, передбачений процесуальним законодавством обґрунтувати правомірність своїх дій, а Смілянська міська рада не може довести правомірність свого рішення чи дії, оскільки такого рішення чи дій у спосіб та в порядку, передбаченому Конституцією та Законами України, не приймала й не зобов`язана була приймати та нікого не уповноважувала на їх прийняття;
- міський голова, призначаючи позивача на посаду директора, самостійно визначив умови контракту без попереднього погодження чи повідомлення Смілянської міської ради. Позивачем не доведено належними доказами, що його звільнення з посади директора комунального підприємства здійснено з ініціативи чи за погодженням зі Смілянською міською радою. Вчинені міським головою активні дії не можуть ставитись в провину Смілянській міській раді, оскільки як міський голова, так і міська рада, є окремими суб`єктами системи місцевого самоврядування;
- вважає, що суди неправильно розрахували розмір середнього заробітку;
- апеляційний суд дійшов висновку, що ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, вказаний факт міською радою не заперечується, однак місцевий суд, як і суд апеляційної інстанції залишили поза увагою, що стягнення витрат на правову допомогу є самостійними позовними вимогами, які повинні бути належним чином обґрунтовані та підтвердженні належними, допустимими та достовірними доказами;
- позивач не надав договору про надання правової допомоги, тобто з матеріалів справи неможливо встановити узгоджений між ОСОБА_1 та АБ "ВІЛ" механізм розрахунку гонорару, які послуги передбачались договором, умови їх прийняття та оплати. У матеріалах справи наявний розрахунок, наданий самозайнятою особою - адвокатом Ігнатенком В. М., від 17 листопада 2020 року (т. 1, а. с. 85), який містить відомості про надану правову допомогу вже у іншому договорі про надання правової допомоги від 10 серпня 2020 року № 10/08/20, за яким не здійснювалось представництво та надання позивачу правової допомоги у справі №703/2830/20.
Короткий зміст відзиву
У грудні 2021 року до Верховного Суду від КП "Смілакомунтеплоенерго" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу Смілянської міської ради задовольнити, оскаржені судові рішення - скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача - Смілянської міської ради, яка відповідно до вимог чинного законодавства не відповідає за дії міського голови, який і повинен бути належним відповідачем у цій справі. Суди здійснили неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач не довів розміру витрат на правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду заступника директора в КП "Смілакомунтеплоенерго".
20 листопада 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду директора підприємства, а 10 серпня 2020 року звільнено у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 5-6).
На посаду директора ОСОБА_1 був призначений розпорядженням міського голови міста Сміла Черкаської області ОСОБА_3 від 20 листопада 2019 року № 272-к (т. 1, а. с. 7).
20 листопада 2019 року між міським головою ОСОБА_3, як уповноваженою власником особою, та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора КП "Смілакомунтеплоенерго", власником якого є територіальна громада в особі Смілянської міської ради на термін з 20 листопада 2019 року до 20 листопада 2020 року без випробування (т. 1, а. с. 8-11).
У пункті 5.4 контракту визначено, що у разі дострокового припинення дії цього контракту з незалежних від директора причин, зазначених у пункті 3 частини першої статті 36, пункті 1 і пункті 6 частини першої статті 40 КЗпП України, встановлюються додаткові гарантії, компенсації та виплати, передбачені законодавством (т. 1, а. с. 10 зворот).
Згідно з пунктом 6.2 контракту за два місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений на новий чи інший строк (т. 1, а. с. 11).