Постанова
Іменем України
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 293/1061/21
провадження № 61-4347св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Черняхівська селищна рада Житомирської області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Павла Петровича на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Лось Л. В., та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 квітня
2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черняхівської селищної ради Житомирської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з жовтня 1993 року вона зареєстрована у житловому будинку
АДРЕСА_1, а з березня 2007 року - в цьому будинку також зареєстровані дві її доньки.
З 1993 року по 2009 рік (до моменту руйнації житла) вона проживала
у вказаному будинку та фактично є одноосібним господарем, до теперішнього часу постійно здійснює нагляд за цим будинком та використовує присадибну земельну ділянку та господарські будівлі.
Також вказала, що власниками нежитлового будинку АДРЕСА_1 згідно відомостей, що містяться у будинковій книзі, були ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, яка виїхала за межі України понад 50 років тому і втратила будь-які зв`язки з особами, які були зареєстровані і проживали у даному будинку.
Разом із ОСОБА_4 у цьому будинку була зареєстрована та фактично проживала ОСОБА_5, яка є бабою позивачки. Пояснила, що перед виїздом за межі України співвласник будинку ОСОБА_4 28 травня 1971 року оформила на ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність, якою вона уповноважувала ОСОБА_5 вести справи щодо оформлення її спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті її брата ОСОБА_3 . Однак будь-яких дій щодо оформлення спадкових прав згідно довіреності ОСОБА_5 не вчинила.
Позивач зазначила, що з моменту її реєстрації у житловому будинку з жовтня
1993 року ніхто із спадкоємців колишніх співвласників у житловому будинку АДРЕСА_1 не проживав і не проживає по даний час, як спадщину будинок ніхто не приймав, що свідчить про відсутність спадкоємців вищевказаного нерухомого майна як за заповітом, так і за законом.
Враховуючи те, що те, що ОСОБА_1 відкрито володіє житловим будинком АДРЕСА_1 та не приховує факт знаходження цього майна у її володінні, її володіння майном є безперервним та не переривалось протягом всього строку набувальної давності, а також на те, що вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на вказаний житловий будинок, просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, за набувальною давністю.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради Житомирської області, третя особа -
ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, оскільки позивач не є добросовісним набувачем спірного нежитлового приміщення протягом 10 років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
13 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук П. П. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 14 квітня 2022 року (надійшла до суду 16 травня 2022 року), у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука П. П. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що заявником надані належні та допустимі докази набуття права власності за набувальною давністю, а саме: добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні її позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17247/17 (провадження № 12-291гс18) та що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
18 липня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу третьої особи ОСОБА_2, в якому він зазначає, що оскажувані судові рішення прийняті без порушень норм матеріального чи процесуального права, із з`ясуванням всіх обставин по справі, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука П. П. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, представник заявника усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 27 березня 2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
До складу членів сім`ї ОСОБА_1 входять: дочка ОСОБА_6, 2005 року народження та дочка ОСОБА_7, 2006 року народження.
Діти ОСОБА_1 з 02 березня 2007 року по теперішній час також зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З Будинкової книги на спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 вбачається, що його власниками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4
28 травня 1971 року ОСОБА_4 видана довіреність на ім`я
ОСОБА_5, якою остання була уповноважена вести справу по оформленню спадкових прав ОСОБА_4 на майно, що залишилось після смерті її брата ОСОБА_3 . Довіреність видана строком на три роки.
Матеріалами інвентаризаційної справи підтверджується, що житловий будинок складається з 35,8 кв. м загальної площі та 21,4 кв. м житлової площі.
Із копій договорів страхування встановлено, що з 1998 року по 2009 рік ОСОБА_5 (у 1998) та ОСОБА_1 (у 2000, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2009) роках були страхувальниками спірного будинку.
Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 11 жовтня 2021 року повідомлено, що інформація про місце проживання ОСОБА_4 відсутня та зазначено, що листки вибуття зберігаються протягом 6 років.
З Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру Черняхівської державної нотаріальної контори та Житомирського обласного державного нотаріального архіву встановлено, що інформація про спадкові справи, заведені щодо майна померлого ОСОБА_3 та майна ОСОБА_4, відсутня.
Державний архів Житомирської області повідомив про те, що документи паспортного відділу Черняхівського РВ УМВС у Житомирській області за 1971-1974 роки до Державного архіву не надходили, тому інформацію щодо ОСОБА_4 надати неможливо.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З пояснень свідка ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_4 більш як 50 років тому виїхала за межі України. Зазначені обставини не заперечуються позивачем ОСОБА_1 .
Також до матеріалів справи долучено висновок про вартість нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2019 року, власниками якого зазначено ОСОБА_3 (4/9 ідеальних часток) та
ОСОБА_4 (5/9 ідеальних часток).
У позовній заяві позивач вказує, що ніколи не приховувала факт перебування майна в її володінні, вважає цілком доведеним факт безперервного володіння майном, оскільки таке володіння не переривалось протягом усього строку набувальної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.