Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 289/1965/16
провадження № 61-17517 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталія Михайлівна, Лутівський старостинський округ Радомишльської міської ради Житомирської області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 02 липня 2021 року у складі судді Ярмоленка В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталія Михайлівна, Лутівський старостинський округ Радомишльської міської ради Житомирської області, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3, яка за життя була власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,14 га та 0,05 га для обслуговування особистого селянського господарства, у АДРЕСА_1 ; земельної частки (паю) в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Лутівка" (далі - СТОВ "Лутівка"), площею 3,14 га (сертифікат ЖТ № 0183063); земельної ділянки площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт серія ЯБ № 220465).
Вказане майно ОСОБА_3 успадкувала за заповітом після смерті батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, однак переоформити спадкове майно на своє ім`я не встигла, так як хворіла на онкологічне захворювання, без сторонньої допомоги не могла обходитися.
Зазначав, що він весь час підтримував матір, їздив на заробітки до Києва для можливості придбання ліків.
За життя ОСОБА_3 при свідках завжди говорила, що все майна заповість йому, однак заповіт скласти не встигла. При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини він дізнався, що все майно його покійна мати заповіла племінниці - ОСОБА_2, йому відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину.
Вказував, що напис і підпис на заповіті не є підписом спадкодавця, що свідчить про його підробку; складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі спадкодавця; в заповіті відсутні відомості, що він підписаний іншою особою за дорученням ОСОБА_3 .
У квітні 2017 року ОСОБА_2 пред`явила до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Н. М., Лутівський старостинський округ Радомишльської міської ради Житомирської області, про усунення від права на спадкування.
Зустрічний позов мотивовано тим, що відповідно до заповіту від 28 березня 2016 року, який є чинним, не зміненим та не скасованим спадкодавцем за життя, ОСОБА_3 все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 .
Вказувала, що самостійно протягом трьох років до смерті спадкодавця опікувалася нею, прибирала, готувала, купувала ліки та необхідні речі, допомагала в проходженні курсу реабілітації в Житомирському обласному центрі медико-соціальної експертизи Коростишівської міжрайонної МСЕК, провела поховання, поминальні обіди, а ОСОБА_1 після смерті матері лише зайняв її будинок.
У зв`язку з тим, що відповідач не надавав жодної допомоги у догляді за матір`ю за життя, ОСОБА_3 звернулася до органу місцевого самоврядування для оформлення та посвідчення заповіту на її користь. Обставини піклування, догляду та ведення спільного господарства ОСОБА_2 з спадкодавцем можуть підтвердити свідки. ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом за життя матері ухилявся від надання їй допомоги, залишивши у безпорадному стані.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 02 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували б невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача, невідповідність його форми та змісту вимогам чинного законодавства, підписання заповіту іншою особою, чи не усвідомлення заповідачем своїх дій на момент складення заповіту. Призначена ухвалою суду посмертна судову почеркознавчу експертизу не була проведена, оскільки документів з достовірними вільними зразками почерку та підпису ОСОБА_3 не було надано.
Наявність І групи інвалідності ОСОБА_3 не є доказом неможливості прочитання тексту чи його підписання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала доказів сукупності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, які б свідчили про наявність підстав для усунення від права на спадкування ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка оскаржила рішення суду першої інстанції в частині вирішення її зустрічного позову, залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивачем не доведене умисне ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги матері, не встановлено достовірно тієї обставини, що ОСОБА_1 мав можливість надавати допомогу своїй матері, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання і що ОСОБА_3 потребувала допомоги саме від ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення в частині вирішення її зустрічного позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 289/1965/16 з Малинського районного суду Житомирської області.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 потребувала постійного догляду, а відповідач не надав їй необхідної допомоги, що підтверджується показаннями свідками, які не були враховані судами.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
З 11 лютого 2016 року ОСОБА_3 присвоєно І "Б" групу інвалідності з висновком про необхідність стороннього догляду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 44-х років ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до спадкової справи № 117/2016, відкритої 29 серпня 2016 року, до майна померлої ОСОБА_3, подано заяви на прийняття спадщини останньої: 29 серпня 2016 року - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_1 .
В матеріалах спадкової справи наявний заповіт ОСОБА_3 від 28 березня 2016 року на користь ОСОБА_2 щодо всього належного майна, де б воно не знаходилося та з чого воно не складалося, зареєстрований в реєстрі за № 6, посвідчений секретарем Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Гуцаленко С. П.
Згідно з довідкою Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 16 серпня 2016 року за № 589 ОСОБА_2 за власний рахунок проводила обряд поховання ОСОБА_3 . Витрати на поховання також підтверджуються накладною від 14 серпня 2016 року № 18.
В Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області на 2016-2017 роки наявний запис № 6 про те, що 28 березня 2016 року вчинену одну нотаріальну дію, а саме: посвідчено заповіт ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3, виданий Радомишльським районним сектором У правління Державної міграційної служби в Житомирській області від 15 березня 2016 року) вдома у АДРЕСА_1 .
Рішенням Радомишльского районного суду Житомирської області від 21 березня 2017 року у справі № 289/1818/16-ц, що набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права на спадщину за заповітом задоволено. Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно померлої ОСОБА_3, а саме на: цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2, що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, батьку ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 1,7800 га за кадастровим номером 1825085500:03:00060074, земельну ділянку площею 0,3700 га, за кадастровим номером 1825085500:05:000:0222, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 220465. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 відмовлено.
На підставі рішення Радомишльського районного суду від 21 березня 2017 року у справі № 289/1818/16-ц за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 грудня 2019 року № 193713193, а також зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,7800 га за кадастровим номером 1825085500:03:00060074, земельну ділянку площею 0,3655 га за кадастровим номером 1825085500:05:000:0222, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Лутівської сільської ради, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 грудня 2019 року за № 193713193, № 193724208, № 193716867.
Рішенням 28 сесії VІІ скликання Радомишльської міської ради Житомирської області від 30 квітня 2020 року № 967 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель комунальної власності та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1588 га за кадастровим номером 1825085501:04:001:0249 у АДРЕСА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.