Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 753/10165/21
провадження № 61-7146св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Філія "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - ДП МОУ "Укрвійськбуд") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Філія "135 Домобудівельний комбінат" ДП МОУ "Укрвійськбуд" (далі - Філія "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд"), про визнання ордеру недійсним, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" від 06 грудня 2017 року № 83 прийнятий на посаду тесляра Житлово-комунального господарства-1 Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" (далі - ЖКГ-1 Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд").
15 серпня 2018 року адміністрацією Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" ОСОБА_1 з сім`єю з двох осіб виданий відомчий ордер № 0147 на жиле приміщення (гуртожиток) № 46 житловою площею 18 кв. м, в гуртожитку на АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" від 31 серпня 2020 року № 62 ОСОБА_1 звільнений з посади тесляра ЖКГ-1 Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд".
Позивач також зазначав, що в ордері від 15 серпня 2018 року № 0147, який виданий ОСОБА_1, відсутня інформація про місце роботи на підприємстві, а також загальна форма даного ордеру не відповідає затвердженому зразку, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498.
Посилаючись на викладене, ДП МОУ "Укрвійськбуд" просило суд визнати недійсним ордер від 15 серпня 2018 року № 0147, виданий ОСОБА_1 на вселення у кімнату АДРЕСА_2, та стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 714,96 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Дарницький районний суд міста Києва своїм рішенням від 02 грудня 2021 року у задоволенні позову ДП МОУ "Укрвійськбуд" відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Таким чином, обставини, на які посилається позивач у своєму позові, в тому числі відсутність договору найму житлового приміщення, не є правовою підставою для визнання недійсним ордеру.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 714,96 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявної заборгованості відповідача зі сплати за житлово-комунальні послуги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ДП МОУ "Укрвійськбуд", в інтересах якого на підставі довіреності діє представник ОСОБА_2, оскаржило його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ДП МО України "Укрвійськбуд", в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що додані до апеляційної скарги документи не можуть свідчити про наявність достатнього обсягу повноважень у ОСОБА_2 (особи, яка підписала апеляційну скаргу) на підписання апеляційної скарги, оскільки їх зміст не підтверджує право ОСОБА_2 діяти від імені ДП МОУ "Укрвійськбуд" в порядку самопредставництва в розумінні приписів частини третьої статті 58 ЦПК України. Крім того, до апеляційної скарги не додані докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність. Оскільки апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, тому вона підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року, ДП МОУ "Укрвійськбуд" просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також заявник вказує, що апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19), постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 462/421/18 (провадження № 61?15967св20) та від 17 серпня 2020 року в справі № 908/290/20, ухвалах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 260/988/19 та від 22 лютого 2022 року в справі № 908/183/20.
Касаційна скарга мотивована тим, що директор ДП МОУ "Укрвійськбуд" Романовська О. І. уповноважила ОСОБА_2 на підставі довіреності від 04 січня 2022 року № 3 представляти інтереси підприємства, зокрема, звертатися до суду з позовом з правом підпису.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що у разі пред`явлення позову, подання апеляційної та касаційної скарг в інтересах юридичної особи, довіреність є достатнім підтвердженням представництва, якщо повірений знаходиться у трудових відносинах з довірителем.
Крім того, у порушення процесуального права апеляційний суд, встановивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, зокрема, до апеляційної скарги не доданий документ, що посвідчує повноваження представника, повинен був залишити апеляційну скаргу без руху й надати строк для усунення недоліків скарги. Натомість суд апеляційної інстанції порушив право заявника на доступ до правосуддя.
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Дарницького районного суду міста Києва.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ДП МОУ "Укрвійськбуд" має відокремлений структурний підрозділ - Філію "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд", на балансі якого перебуває будинок АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка.
Відповідно до пункту 4.2 Статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" зазначені житлові будинки є державною власністю і закріплюється за ДП МОУ "Укрвійськбуд" на праві господарського відання, з обмеженими правомочностями розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна.
Згідно з наказом Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" від 06 грудня 2017 року № 83 ОСОБА_1 прийнятий на посаду тесляра ЖКГ-1 Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд".
15 серпня 2018 року адміністрацією Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" ОСОБА_1 з сім`єю з двох осіб виданий відомчий ордер № 0147 на жиле приміщення (гуртожиток) № 46 житловою площею 18 кв. м, в гуртожитку на АДРЕСА_1 .
Ордер виданий на підставі наказу Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" від 15 серпня 2018 року № 26.
Відповідно до наказу Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд" від 31 серпня 2020 року № 62 ОСОБА_1 звільнений з посади тесляра ЖКГ-1 Філії "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд".
У травні 2021 року ДП МОУ "Укрвійськбуд" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Філія "135 ДБК" ДП МОУ "Укрвійськбуд", про визнання ордеру недійсним, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Дарницький районний суд міста Києва своїм рішенням від 02 грудня 2021 року у задоволенні позову ДП МОУ "Укрвійськбуд" відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ДП МОУ "Укрвійськбуд", в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, оскаржило його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ДП МОУ "Укрвійськбуд", в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Повертаючи апеляційну скаргу ДП МОУ "Укрвійськбуд", в інтересах якого діє представник Рева В. В., на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга ДП МОУ "Укрвійськбуд" підписана представником Ревою В. В., на підтвердження повноважень яким надано довіреність від 04 січня 2022 року № 3, видану директором ДП МОУ "Укрвійськбуд" Романовською О. І. Проте, до скарги не додано доказів, що ОСОБА_2 є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність, а також, що в нього є повноваження діяти від імені ДП МОУ "Укрвійськбуд" в порядку самопредставництва.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення в справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.