Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 753/4498/19
провадження № 61-13723св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Верланова С. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позов мотивований тим, що з 30 липня 2005 року позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 березня 2016 року.
Від шлюбу у сторін є неповнолітня дитина - син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування сторонами у шлюбі, ведення спільного господарства придбане наступне майно: 12/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 та 12/100 частин земельної ділянки від 0,0637 га земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 8000000000:90:856:0131, яка передана для ведення садівництва, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв`язку з тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо поділу вищевказаного майна, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Позивач просила:
визнати спільною сумісною власністю подружжя 12/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 та 12/100 частин земельної ділянки від 0,0637 га земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 8000000000:90:856:0131, яка передана для ведення садівництва, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 та на 6/100 частин земельної ділянки від 0,0637 га земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 8000000000:90:856:0131, яка передана для ведення садівництва, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, що 12/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 та 12/100 частин земельної ділянки від 0,0637 га земельної ділянки № НОМЕР_1, кадастровий номер 8000000000:90:856:0131, яка передана для ведення садівництва, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є його особистою приватною власністю, а тому поділу не підлягає.Договір про розподіл майна подружжя від 12 червня 2016 року укладено у простій письмовій формі без дотримання передбаченої законом нотаріальної форми, а отже за правилами частини першої статті 220 ЦК України такий договір є нікчемним.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 390/1893/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 205/50017/16-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 761/21819/15-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 523/12010/16-ц. Судом безпідставно не взято до уваги те, що для укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної частини домоволодіння, спірної частини земельної ділянки, позивачем надавалася письмова згода на вчинення вказаних правочинів, а отже позивач надала згоду на розпорядження спільними коштами подружжя. В такому випадку, при віднесенні коштів до приватної власності ОСОБА_2, суд мав дослідити умови договорів купівлі-продажу майна, а саме те, чи містять вказані договори купівлі-продажу застереження про те, що кошти, за які було придбано спірне майно є особистою власністю ОСОБА_2 . Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 541/2445/17 (провадження № 61-40170св18). Отже, презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_2 не спростовано, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Зазначені відповідачем обставини не підтверджують факту придбання спірного майна частково за кошти, отримані відповідачем від продажу майна, що належало йому на праві особистої власності, оскільки ним не надано доказів того, що саме ці кошти були використані через 5 років для придбання спірного майна. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справа № 760/21432/16, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 334/9028/15-ц. У справі, що розглядається, проміжок часу між відчуженням майна, що належало ОСОБА_2, та купівлею іншого майна складав близько 5 років. Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем надано копію розписки, що ніби підтверджує укладення між ним та батьком договору позики грошових коштів у розмірі 55 000 дол. США. Виходячи із змісту розписки, вона мала бути написана З0 червня 2005 року, тобто за місяць до укладення шлюбу між сторонами. Проте, із відомостей, зазначених у розписці, грошові кошти у розмірі 55 000 дол. США в рахунок погашення позики батько відповідача ОСОБА_5 отримав 03 квітня 2018 року. Тобто теоретично, якщо такий договір мав місце бути, борг був виплачений із коштів, які сторони отримували в результаті спільної праці під час шлюбу. Крім того, позивач зазначає, що жодних договорів позики відповідач не укладав, за всі роки подружнього життя їй не було відомо про існування розписки та, власне, боргу. З урахуванням, що текст розписки надрукований технічними засобами, а не написаний від руки, до такого документу, як доказу, слід віднестись критично. Водночас, у тексті розписки немає жодних даних про мету укладання договору позики та отримання грошових коштів в борг. Доводи відповідача про те, що такі кошти зберігались у сейфі вдома разом із коштами, отриманими від продажу квартири, не заслуговують на увагу, є неналежними доказами на підтвердження позиції відповідача та не відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 760/21432/16 та від 03 червня 2020 року у справі № 756/13997/15-ц. Для укладання договорів, за якими подружжя набуло у власність нерухоме майно, відповідно до пункту 19 договорів, позивачем була надана згода, посвідчена нотаріально. Наявність згоди дружини під час укладення договору купівлі-продажу від 17 березня 2012 року беззаперечно свідчить про поширення на спірне майно режиму спільної сумісної власності. Про це неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 липня 2020 року у справі № 569/11252/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18,постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/786/15-ц. ОСОБА_1 надала письмову згоду, як дружина ОСОБА_2 щодо укладання попереднього договору купівлі-продажу та укладання основних договорів купівлі-продажу 12/100 частин садового будинку з будівлями та спорудами, 12/100 частин земельної ділянки, у зв`язку з чим, спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, частки якої є рівними для чоловіка та дружини. Суди не дослідили усі наявні у матеріалах справи докази та не надали їм відповідної оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2021року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права у відповідності до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а касаційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, прийняли та дослідили належні і допустимі докази. У справі є інші важливі для правильного її вирішення обставини, які були взяті до уваги судами, а саме, те, що у позивача та відповідача є неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із відповідачем ОСОБА_2 . Позивач є боржником з аліментів перед відповідачем згідно судового наказу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року у справі № 755/1776/20 про стягнення аліментів, аліменти не сплачує, а примусове виконання судового наказу неможливе з причини відсутності в Україні майна у ОСОБА_1 . Позивач виїхала на постійне місце проживання за кордон до Держави Ізраїль (країни, з якою відсутній договір про надання правової допомоги), останній раз була в Україні 13 вересня 2019 року. Відповідач одноособово дбає про малолітнього сина, утримує його за власні кошти, займається навчанням та вихованням, лікуванням дитини (дитина хворіє на хронічні хвороби), забезпечує всі потреби сина. Оскільки спірне майно складається із ідеальних часток у дачному будинку та земельній ділянці, не виділених в натурі, та які ще й використовуються для проживання відповідача та неповнолітньої дитини, їх поділ в натурі неможливий. Так як ідеальні 12/100 часток у будинку АДРЕСА_3 та 12/100 часток у земельній ділянці АДРЕСА_3 є неподільним об`єктом - ідеальними (не виділеними в натурі) частками у праві спільної часткової власності на дачний будинок АДРЕСА_3 та прилеглу земельну ділянку АДРЕСА_3, зазначене майно взагалі поділу не підлягає, а має бути присуджене одному із подружжя. При цьому суд має враховувати і вищевикладені обставини, пов`язані із необхідністю керуватись насамперед інтересами неповнолітньої дитини ОСОБА_4, який знаходиться на одноособовому утриманні відповідача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року матеріали цивільної справи № 753/4498/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року клопотання ОСОБА_2 про направлення копії ухвали про відкриття касаційного провадження від 04 жовтня 2021 року, касаційну скаргу та доданих матеріалів та продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу задоволено; надіслано ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття касаційного провадження від 04 жовтня 2021 року, касаційну скаргу та додані матеріали; продовжено ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи з викликом сторін відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 04 жовтня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 390/1893/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 205/5001/16-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 761/21819/15-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 523/12010/16-ц, від 30 квітня 2020 року у справі № 541/2445/17, від 26 лютого 2021 року у справі № 760/21432/16, від 13 березня 2019 року у справі № 334/9028/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 756/13997/15-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 569/11252/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/786/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 291/188/17).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_4, на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2312 від 16 серпня 2001 року.
30 червня 2005 року ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_5 валютні цінності в сумі 55 000 дол. США., які він зобов`язався повернути 30 червня 2020 року або до 30 червня 2020 року. Відповідно до розписки вказані кошти повернуті 03 квітня 2018 року.
Курс НБУ станом на 30 червня 2005 року (день отримання позики відповідачем) становив - 100 дол. США = 505,5000 грн, станом на 06 червня 2007 року (день внесення вкладу відповідачем в банк) - 100 дол. США = 505,0000 грн, станом на 30 липня 2007 року (день підписання договору купівлі продажу) - 100 дол. США = 505,0000 грн.
30 липня 2005 року укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 .
06 червня 2007 року ОСОБА_2 внесено в ПАТ "КБ "Надра" на накопичувальний рахунок 104 539,18 дол. США, а 09 липня 2007 року переведено з поточного на накопичувальний рахунок 544,18 дол. США.
30 липня 2007 року ОСОБА_2 продав належну йому квартиру АДРЕСА_5 . Відповідно до пункту 3 договору, продаж квартири здійснено за 252 500,00 грн, вся сума сплачена покупцем до підписання договору.
29 травня 2009 року ОСОБА_2 в ПАТ "КБ "Надра" здійснено переказ з накопичувального на поточний, списання у розмірі 5 083,00 дол. США, 30 липня 2009 року здійснено переказ з накопичувального на поточний, списання у розмірі 100 000, 36 дол. США, сума нарахованих відсотків за період - 19 550,29 дол. США.
25 лютого 2010 року ОСОБА_2 внесено 95 212,35 дол. США на депозит в ПАТ "КБ "Надра", а 25 лютого 2011 року здійснено операцію "переказ суми депозиту на поточний рахунок", списання - 95 212,35 дол. США., нараховано відсотків - 8 378,67 дол. США.
28 лютого 2011 року ОСОБА_2 внесено 62 454 дол. США на депозит в ПАТ "КБ "Надра".
03 листопада 2011 року ОСОБА_7 відповідно до нотаріально посвідченого попереднього договору щодо купівлі-продажу частини садового будинку та земельної ділянки, передав аванс у сумі 55 855,00 грн, що еквівалентно 7 000 дол. США по курсу НБУ станом на 03 листопада 2011 року, в рахунок 12/100 частин садового будинку та 12/199 частин земельної ділянки у гривнях, що буде еквівалентно 92 000,00 дол. США за обмінним курсом НБУ на день укладання основних договорів, які ОСОБА_2 повинен сплатити при оформлені основних договорів. Відповідно до пункту 2.4 - ціна за 12/100 частин земельної ділянки та 12/100 частин садового будинку визначається сторонами у гривнях, що буде еквівалентно 92 000,00 дол. США на день укладання основних договорів. Відповідно до пункту 5 - сторони повинні виконати свої взаємні обов`язки за основними договорами (продавець - передати 12/100 частин садового будинку та 12/100 частин земельної ділянки, а продавець - сплатити відповідну грошову суму за таким графіком: 90 % ціни (за вирахування авансу) - під час укладання основних договорів, 10 % ціни (за вирахуванням авансу) - не пізніше 01 березня 2012 року. Відповідно до пункту 8 - ОСОБА_1 надала письмову згоду, як дружина ОСОБА_2 щодо укладання цього договору та укладання основних договорів.