Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 759/6865/19
провадження № 61-7195св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка зверталась з апеляційною скаргою, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року визнано мирову угоду, укладену в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, згідно якої:
ОСОБА_2 просить визнати за ОСОБА_1 право власності на наступні земельні ділянки:
1.Земельну ділянку площею 0,2500 га, яка є приватною власністю громадянина ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 829074, виданого 23 листопада 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки: 2611092001:22:002:0205, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,0609 га, яка є приватною власністю громадянина ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 01 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., зареєстрованого в реєстрі за № 3692, кадастровий номер земельної ділянки: 2611040400:20:001:0037, для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,2389 га, яка є приватною власністю громадянина ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 028579, виданого 14 жовтня 2008 року, кадастровий номер земельної ділянки: 2611040300:21:008:0294, для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,4295 га, яка є приватною власністю громадянина ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 23 листопада 2006 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., зареєстрованого в реєстрі за № 5042, кадастровий номер земельної ділянки: 2611040300:21:008:0164, для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,0700 га, яка є приватною власністю громадянина ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 04 березня 2006 року приватним нотаріусом Яремчанської міської нотаріальної контори Мотрук Н. Д., зареєстрованого в реєстрі за № 158, кадастровий номер земельної ділянки: 2611040300:20:001:0036, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,3945 га, яка є приватною власністю громадянина ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 932332, виданого 16 грудня 2011 року, кадастровий номер земельної ділянки: 2611040300:21:008:0364, для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою:
АДРЕСА_2 . Земельну ділянку площею 0,2500 га, яка є приватною власністю громадянина ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 829075, виданого 23 листопада 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки: 2611092001:22:002:0201, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, с. Поляниця, урочище Вишні.
Вказані земельні ділянки передаються ОСОБА_1 . ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу, який існує відповідно до розписки про позику грошових коштів в сумі 1 500 000 грн від 10 грудня 2016 року.
При поданні даної мирової угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторони) стверджують, що після визнання даної мирової угоди Сторони не будуть звертатися до будь-якого суду з будь-якими позовами та не будуть мати претензії один до одного.
При визнанні мирової угоди Сторони заявляють клопотання про закриття провадження у справі.
Правові підстави для укладення даної мирової угоди.
Стаття 207 Цивільного процесуального Кодексу України:
1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
3. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Стаття 208 Цивільного процесуального Кодексу України:
1. Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
2. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
3. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Прийнято відмову позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сторони у судовому засіданні просили визнати дану мирову угоду, провадження в справі закрити, наслідки закриття провадження у справі відповідно до статті 255 ЦПК України їм відомі та зрозумілі, дана мирова угода не суперечить закону та не порушує нічиїх прав та обов`язків, а тому клопотання про її визнання підлягає задоволенню.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження задоволено.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 в суді першої інстанції участі у розгляді даної справи в якості сторони або третьої особи не приймав. На думку ОСОБА_3, оскаржувана ухвала суду першої інстанції стосується його прав як іншого кредитора відповідача у цій справі ОСОБА_2 на можливе задоволення вимог за рахунок нерухомого майна, яке в рахунок погашення боргу за договором позики перейшло у власність ОСОБА_1 за укладеною між сторонами і затвердженою судом мировою угодою. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що наведені скаржником обставини не можуть бути визнані апеляційним судом такими, що підтверджують факт вирішення судом першої інстанції у оскаржуваній ОСОБА_3 ухвалі питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. У цій справі правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 від позивача за договором позики від 10 грудня 2016 року, виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які з 18 липня 2013 року не перебувають у сімейних відносинах відповідно до рішення суду у справі 759/8232/13-ц. Також рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року у справі № 759/3743/13-ц між сторонами були вирішені майнові питання щодо поділу спільного майна подружжя.
Апеляційний суд вказав, що обставини, на які посилається представник ОСОБА_3 знаходяться у сфері відносин виключно між ним та ОСОБА_2 . Отже те, що ОСОБА_1, так само як і ОСОБА_3, є кредитором ОСОБА_2 за іншим договором позики, жодним чином не свідчить, що у даній справі про стягнення заборгованості за договором позики, вирішуючи спір шляхом його врегулювання на підставі взаємних поступок і волевиявлення сторін, суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав та інтересів саме ОСОБА_3 . Посилання в апеляційній скарзі на те, що починаючи з 17 грудня 2020 року у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу, також не свідчать про те, що скаржник відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження ухвали суду у даній справі, оскільки вказана справа № 759/21520/20 не розглянута місцевим судом шляхом ухвалення відповідного рішення по суті спору, яке б набрало законної сили, та перебуває на стадії підготовчого провадження, відтак статус ОСОБА_3 як кредитора у зазначеному зобов`язанні та право вимоги до обох сторін є непідтвердженими в судовому порядку, а тому відсутні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення його прав та законних інтересів оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, передати справу для подальшого розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що оскаржуване рішення не стосується прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_3 є кредитором у правовідносинах, за якими відповідач у даній справі ОСОБА_2 є боржником. На його думку, між колишнім подружжям ОСОБА_5 укладено саме фраудаторний правочин (мирову угоду) на шкоду його правам та інтересам.
Вказує, що сторони у справі приховали від суду факт наявності зобов`язань перед кредитором ОСОБА_3 та негативних наслідків відчуження майна боржником. Його не було залучено до участі у справі. Він оскаржує не остаточне рішення у справі про задоволення або про відмову у задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_2 (в якому б судом у резолютивній частині вирішувалося питання про права та обов`язки третьої особи); а мирову угоду як правочин, який укладений на шкоду правам та інтересам особи та щодо якої судом першої інстанції не здійснено належний контроль в частині законності. Зважаючи на те, що мирова угода, яка затверджується судом, не підлягає окремому оскарженню, єдиним способом процесуального реагування з боку кредитора є подання апеляційної скарги на ухвалу про її затвердження. В цьому сенсі, оскаржуючи мирову угоду як фраудаторний правочин кредитор доводить порушення саме угодою його прав та інтересів. Отже, ОСОБА_3 оскаржує мирову угоду як фраудаторний правочин, підтверджує свій статус кредитора, родинні зв`язки між особами, які уклали фраудаторний правочин між собою, вказує на момент укладення правочину, який співпадає з періодом існування боргового зобов`язання перед кредитором, а також вказує, що після вибуття 7 земельних ділянок з власності боржника, за умови недобросовісних дій учасників даної справи, він втратив можливість звернути стягнення на майно, хоча розраховував на добросовісність боржника, на що має право, виходячи з засад регулювання цивільних правовідносин.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2021 року у справі № 346/6034/13-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2525/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 346/6034/13-ц. Суд порушив процедуру закриття апеляційного провадження. Судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права в ході затвердження мирової угоди, яким не надав оцінку суд апеляційної інстанції.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6, у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що мирова угода не є фраудаторною, а спрямована виключно на врегулювання спору про стягнення грошових коштів за договором позики, укладеним між позивачем та відповідачем. Станом на дату її укладення позивач та відповідач не були подружжям, адже 18 липня 2013 року рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/8232/13-ц шлюб розірвано. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 березня 2013 року у справі № 759/3743/13-ц поділено спільне майно позивача та відповідача. На думку позивача, єдиною метою укладення договорів позики іноземної валюти між відповідачем та ОСОБА_7 було не добросовісне створення реальних правових наслідків, які ними обумовлені, а привласнення активів позивача.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/6865/19, витребувано справу з суду першої інстанції.