Постанова
Іменем України
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 308/8429/19-ц
провадження № 61-7892св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-Мукачево",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-Мукачево" на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в складі колегії суддів Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" про поновлення на роботі та стягнення моральної (немайнової) шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що з листопада 2016 року він працював у ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" на посаді торговельного агента. Наказом директора ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" № 248-К від 20 червня 2019 року позивача звільнено з роботи за прогули на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Своє звільнення із роботи позивач вважає неправомірним, а наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Вказує, що у травні 2019 року через необхідність здійснення догляду за дітьми на період хвороби шестирічної дитини та дружини, яка перебуває у декретній відпустці, він подав на ім`я керівника товариства заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. Погодивши таку відпустку з комерційним директором товариства Мучичкою А. М., який зазначив на заяві "не заперечую", він подав цю заяву бухгалтеру Пивоваровій Л. Ю.
06 червня 2019 року позивач отримав засобами поштового зв`язку лист № 58/19 від 03 червня 2019 року, у якому висловлювалося занепокоєння ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" щодо його відсутності на роботі з одночасним проханням прибути на роботу для надання пояснень, а також отримав лист від 04 червня 2019 року із повідомленням про проведену у травні 2019 року інвентаризацію фактичної дебіторської заборгованості по його маршруту, за результатами якої виявлено невідповідність (нестачу) грошових коштів.
21 червня 2019 року позивач отримав лист, у якому містилась копія наказу № 248-К від 20 червня 2019 року про його звільнення з роботи. Згідно з цим наказом підставою для звільнення стали доповідні записки менеджера зі збуту Демян Л. Б., акти про його відсутність на роботі без поважних причин та листи-повідомлення про необхідність явки на роботу.
Позивач звертає увагу, що документи, які були підставою для його звільнення, йому не надавались, їх зміст невідомий, жодних пояснень від нього відповідач не відбирав, звільнення відбулося під час його тимчасової непрацездатності, що суперечить положенню частини третьої статті 40 КЗпП України. Крім того, Управлінням Держпраці у Закарпатській області під час інспекційного відвідування відповідача встановлено порушення трудового законодавства під час звільнення позивача.
Такі дії товариства, зокрема, звинувачення в крадіжці та незаконне звільнення, завдали йому моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків, погіршення морально-емоційного стану.
За таких обставин ОСОБА_1 просив поновити його на посаді торговельного агента ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" з 20 червня 2019 року, стягнути з товариства на свою користь 25 000 грн моральної шкоди та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивача з роботи відбулося з додержанням вимог трудового законодавства. При цьому зазначили, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у період з 07 червня 2019 року до 20 червня 2019 року є прогулом, оскільки він був відсутнім на роботі у цей період без поважних причин, що зафіксовано відповідними актами відповідача, про свою хворобу роботодавця позивач не повідомив, листок непрацездатності не подав, що підтверджується належними доказами, а тому в ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" були правові підстави для його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. При звільненні позивача ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" дотримано положення статей 147, 148, 149 КЗпП України. Суди зазначили, що не надання позивачем на прохання відповідача пояснень з приводу своєї відсутності на робочому місці з 07 червня 2019 року не є підставою для визнання незаконним накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив період прогулу, за який було звільнено позивача, причини відсутності працівника на робочому місці в період з 24 травня 2019 року до 20 червня 2019 року та наявність чи відсутність факту застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді доганив цей період.
За таких обставин суд касаційної інстанції вважав передчасним висновок апеляційного суду про правомірність звільнення позивача із займаної посади.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 червня 2020 року скасовано; позов ОСОБА_1 задоволено частково; поновлено ОСОБА_1 на посаді торговельного агента ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" з 20 червня 2019 року; стягнуто з ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставою для звільнення позивача з роботи 20 червня 2019 року були прогули, які вчинено позивачем у період з 24 травня 2019 року до 20 червня 2019 року, проте за прогул у період з 24 травня 2019 року до 06 червня 2019 року позивача вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (наказ № 230-К від 06 червня 2019 року), після чого ним не було скоєно прогулів, оскільки в період із 07 червня 2019 року до 20 червня 2019 року позивач перебував на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності. За таких обставин апеляційний суд уважав, що у відповідача не було підстав для звільнення ОСОБА_1 20 червня 2019 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Оскільки діями відповідача порушено трудові права позивача, які виражені у незаконному звільненні, апеляційний суд уважав за можливе застосувати положення статті 237-1 КЗпП України та з урахуванням характеру порушення прав, тяжкості і істотності вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, стягнути на користь позивача 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
не надав правової оцінки недобросовісним діям позивача, який умисно приховав від роботодавця факт перебування на лікарняному, що стало підставою для поновлення позивача на роботі;
не звернув увагу, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що позивач повідомив роботодавця в день захворювання про причину своєї відсутності на роботі. Крім того, лист непрацездатності так і не був наданий позивачем роботодавцю у встановленому законом порядку;
не спростував дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1, яка передбачена частиною першою статті 149 КЗпП України, та не врахував, що відповідачем було створено комісію службового розслідування за фактом відсутності позивача на роботі, роботодавець телефонував, писав листи та відвідував працівника за місцем проживання, проте ОСОБА_1 ігнорував вказані звернення та не виходив у цей період на зв`язок з роботодавцем;
не надав відповідної правової оцінки обставинам того, що позивач після закінчення тимчасової непрацездатності не з`явився на роботі 21 червня 2019 року і не приніс листка непрацездатності, як це передбачено колективним договором, а тому суд апеляційної інстанції зобов`язаний був змінити дату звільнення позивача, а не поновлювати його на роботі.
29 вересня 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів у справі. Вказує, що відповідач у встановленому законом порядку не встановив обставин відсутності позивача на роботі та не відібрав відповідних пояснень. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про проведення службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_1 на роботі, а самі по собі акти про відсутність позивача на роботі констатують лише факт відсутності, проте не містять будь-якої інформації про причини цієї відсутності. Посилання роботодавця на те, що позивач не надав йому листка непрацездатності, не заслуговує на увагу, оскільки відсутність листка непрацездатності позбавляє працівника права на одержання ним допомоги з тимчасової втрати працездатності, а не скасовує наявність поважних причин відсутності на роботі.
11 жовтня 2022 року ТОВ "Укрпромінвест-Мукачево" подало до Верховного Суду заперечення на відзив ОСОБА_1, у якому просить не враховувати доводи відзиву та підтримує аргументи касаційної скарги.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
11 жовтня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не застосував висновків викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року в справі № 761/48981/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 387/326/20, від 03 лютого 2022 року в справі № 509/5403/19, від 18 серпня 2021 року в справі № 756/6183/19 та не дослідив зібрані в справі докази.