Постанова
Іменем України
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 751/5017/20
провадження № 61-8027св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного
банку "ПриватБанк" на рішення Новозаводського районного суду
міста Чернігова від 21 грудня 2020 року в складі судді Овсієнка Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 07 червня
2017 року ОСОБА_1 звернувся до банківської установи з метою отримання банківських послуг. Підписавши відповідну заяву, відповідач за первісним позовом підтвердив свою згоду про те, що підписана ним заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. За умовами договору ОСОБА_1 був відкритий кредитний рахунок і видана кредитна картка зі встановленим кредитним лімітом
у розмірі 25 000 грн.
Позивач за первісним позовом вказував, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором, та у межах встановленого кредитного ліміту, проте останній свої зобов`язання за кредитним договором щодо
внесення щомісячного платежу у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості належним чином не виконував, внаслідок чого станом
на 19 травня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 63 336,26 грн,
з яких: 45 258,21 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту,
18 078,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі
63 336,26 грн.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів, визнання транзакцій недійсними та таким, що не дозволені користувачем, визнання нарахування відсотків за користування кредитом неправомірними та відновлення залишків на рахунках.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що після звернення до банківської установи у червні 2017 року останньою були емітовані три картки. У період з 19 червня 2017 року до 23 липня
2019 року позивач за зустрічним позовом користувався кредитною карткою, добросовісно виконуючи передбачені договором зобов`язання щодо погашення заборгованості, жодних дій, направлених на розголошення третім особам відомостей щодо номерів рахунків та способів доступу до них, не вчиняв.
Зазначав, що 24 липня 2019 року у період з 05.31 год. до 06.36 год. невідомі особи шляхом встановлення безумовної переадресації з його мобільного номера через додаток "Приват24", який дозволяв користуватися коштами на кредитній та інших картках, незаконно зняли з його рахунку 46 784,39 грн. Цього ж дня ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та негайно повідомив АТ КБ "ПриватБанк" про здійснені шахрайські дії.
Указував, що внаслідок незаконних транзакцій (списання коштів) з його кредитної картки станом на 19 травня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 45 268,21 грн, на яку банком було нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 18 078,05 грн, тобто, починаючи з 24 липня 2019 року, банком нараховувалися відсотки та комісія за користування кредитом, який він не отримував. Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг банк проводив списання коштів з його рахунків для погашення заборгованості за кредитом, здійснюючи при цьому недозволені ним операції (транзакції), а всього за період з 20 серпня 2019 року
до 01 березня 2020 року здійснено списання коштів на загальну суму
25 710,51 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив:
- визнати недійсними перекази з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), вчинені 24 липня 2019 року, а саме: переказ з картки на суму 8,24 грн, переказ через "Приват24" на суму 3 199,83 грн, переказ з картки на суму 3 184,90 грн, переказ з картки на суму 5 175,75 грн, переказ з картки на суму 13 090,11 грн, переказ з картки на суму 13 090,11 грн, переказ з картки на суму 5 900,36 грн, переказ з картки через "Приват24" на суму 3 200 грн, переказ з картки на суму 3 105,45 грн;
- визнати недійсними трансакції з його рахунків від 20 серпня 2019 року на суму 20 грн, від 27 серпня 2019 року на суму 267,18 грн, від 20 серпня
2019 року на суму 2 102,56 грн, від 05 вересня 2019 року на суму 17,17 грн, від 16 вересня 2019 року на суму 1 401,83 грн, від 01 жовтня 2019 року на суму 3 169,18 грн, від 12 жовтня 2019 року на суму 20 грн, від 01 листопада 2019 року на суму 3 222,63 грн, від 12 листопада 2020 року на суму
20 грн, від 29 листопада 2019 року на суму 1 897,45 грн, від 29 листопада
2019 року на суму 918,74 грн, від 29 листопада 2019 року на суму 170,13 грн,
від 01 грудня 2019 року на суму 3 120,05 грн, від 05 грудня 2019 року на суму 1,82 грн, від 01 січня 2020 року на суму 3 224,62 грн, від 01 січня 2020 року на суму 3 216,63 грн, від 01 березня 2020 року на суму 3 010,52 грн;
- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" відновити його порушені
права шляхом відновлення стану рахунку № НОМЕР_1 (НОМЕР_2), що існував станом на 23 липня
2019 року, до списання коштів 24 липня 2019 року;
- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" відновити його порушені права шляхом відновлення стану карткового рахунку № НОМЕР_3, що існував станом на 23 липня 2019 року, до списання коштів 24 липня 2019 року;
- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" скасувати неправомірно нараховані проценти, комісії за користування кредитом.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 жовтня 2020 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2020 року у задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними перекази з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вчинені 24 липня 2019 року, а саме: переказ з картки на суму 8,24 грн, переказ через "Приват24" на суму 3 199,83 грн, переказ з картки на суму 3 184,90 грн, переказ з картки на суму 5 175,75 грн, переказ з картки на суму 13 090,11 грн, переказ з картки на суму 13 090,11 грн, переказ з картки на суму 5 900,36 грн, переказ з картки через "Приват24" на суму 3 200 грн, переказ з картки на суму 3 105,45 грн.
Визнано недійсними трансакції з рахунків ОСОБА_1 від 20 серпня 2019 року на суму 20 грн, від 27 серпня 2019 року на суму 267,18 грн,
від 20 серпня 2019 року на суму 2 102,56 грн, від 05 вересня 2019 року на суму 17,17 грн, від 16 вересня 2019 року на суму 1 401,83 грн, від 01 жовтня 2019 року на суму 3 169,18 грн, від 12 жовтня 2019 року на суму 20 грн,
від 01 листопада 2019 року на суму 3 222,63 грн, від 12 листопада
2020 року на суму 20 грн, від 29 листопада 2019 року на суму 1 897,45 грн,
від 29 листопада 2019 року на суму 918,74 грн, від 29 листопада 2019 року на суму 170,13 грн, від 01 грудня 2019 року на суму 3 120,05 грн,
від 05 грудня 2019 року на суму 1,82 грн, від 01 січня 2020 року на суму 3 224,62 грн, від 01 січня 2020 року на суму 3 216,63 грн, від 01 березня
2020 року на суму 3 010,52 грн.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити порушені права
ОСОБА_1 шляхом відновлення стану рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що існував станом на 23 липня
2019 року, до списання коштів 24 липня 2019 року.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити порушені права ОСОБА_1 шляхом відновлення стану карткового рахунку № НОМЕР_3, що існував станом на 23 липня 2019 року, до списання коштів 24 липня
2019 року.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" скасувати неправомірно нараховані проценти, комісії за користування кредитом.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані позивачем умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк" не містять реквізитів щодо їх ідентифікації, а саме: відсутній їхній номер, дата та
підпис позичальника, що унеможливлює зробити висновок, що саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг ознайомлювався позичальник. При цьому ОСОБА_1 не здійснював платіжних операцій 24 липня 2019 року і невідкладно повідомив банк про їхнє здійснення невідомими особами, тобто він не отримував кредитних коштів від банку, що обумовлює і відсутність з його боку зобов`язань щодо повернення кредиту та інших платежів, списання з кредитних карток грошових коштів, яке має недоговірну природу, є незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними вчинені 24 липня 2019 року перекази з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), зокрема: переказ на свою карту НОМЕР_4 через "Приват24" на суму
3 199,83 грн, переказ зі своєї карти на суму 3 184,90 грн, переказ зі своєї карти на суму 5 175,75 грн, переказ зі своєї карти на суму 13 090,11 грн, переказ зі своєї карти на суму 13 090,11 грн, переказ зі своєї карти на суму 5 900,36 грн, переказ зі своєї карти НОМЕР_5 через "Приват24" на суму 3 200 грн, переказ зі своєї карти на суму 3 105,45 грн.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1, який існував станом на 00.00 год 24 липня 2019 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави 1 681,60 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 3 783,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, проаналізувавши норми матеріального права та обставини справи, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову
АТ КБ "ПриватБанк" через не доведення останнім належними та допустимими доказами невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного здійснення погашення кредиту та відсотків, а також вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, що могли б сприяти втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) сприяв здійсненню несанкціонованого зняття коштів, є припущенням, на якому відповідно до частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не може ґрунтуватися судове рішення. Посилаючись на те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв використанню іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, АТ КБ "ПриватБанк" не зазначило, у який спосіб це відбулось, і належних доказів на підтвердження таких доводів не надало. Відповідач за первісним позовом, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив позивача за первісним позовом та правоохоронні органи про цей факт, і наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами.
Разом із тим поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що проведений 24 липня 2019 року переказ з картки відповідача на суму
8,24 грн є комісією за проведену операцію по переказу коштів на суму
1 545 грн, яку відповідач за первісним позовом не оспорює, отже правові підстави для визнання недійсним цього вчиненого переказу з рахунку відсутні.
Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги про відсутність правових підстав для визнання недійсними транзакцій з рахунків
ОСОБА_1, оскільки спірні транзакції з рахунків останнього
є списанням банком з іншої картки відповідача коштів на погашення нарахованих процентів та комісій відповідно до умов та правил надання банківських послуг, про згоду з якими зазначив відповідач, підписавши анкету-заяву при отриманні кредитної картки "Універсальна". При цьому ОСОБА_1 не просив визнати неправомірними дії банку щодо списання цих коштів з іншого належного йому рахунку, стверджуючи про їх безпідставність, і, відповідно, не просив стягнути з банку перераховану спірну суму. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що списання наведених коштів має недоговірну природу, є хибним, а проведені транзакції не можуть бути визнані недійсними у межах цих заявлених ОСОБА_1 вимог та з указаних правових підстав.
Суд апеляційної інстанції погодився також з доводами позивача за первісним позовом про те, що не є ефективним способом захисту вимога про зобов`язання банку скасувати неправомірно нараховані проценти та комісії за користування кредитом з огляду на те, що указана вимога
є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право ОСОБА_1 і не нівелює негативні наслідки порушення його права. Фактично ця його вимога зводиться до скасування заборгованості, проте питання існування боргу та його складових вирішується під час розгляду позовних вимог про стягнення боргу за кредитом. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення коштів за кредитним договором, і апеляційний суд з цим висновком погодився.
Погодившись з доводами зустрічного позову в частині визнання недійсними вчинених 24 липня 2019 року переказів з рахунку відповідача за первісним позовом № НОМЕР_1, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на цьому рахунку, який існував станом на 00.00 год
24 липня 2019 року, оскільки інших операції, крім договірного списання коштів, за ним не проводилось.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що не може бути задоволена вимога ОСОБА_1 про зобов`язання банка відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 станом на 23 липня 2019 року, оскільки позивач за зустрічним позовом оспорює здійснення лише однієї операції - переказ з цієї картки на картку № НОМЕР_1 коштів у розмірі
3 200 грн, яка судом визнана недійсною. Представник відповідача не заперечував, що ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_3
24 липня 2019 року проводились також інші платіжні операції, які користувачем були дозволені, отже відновлення залишку коштів на цьому рахунку станом на 23 липня 2019 року нівелює автоматично всі інші проведені відповідачем 24 липня 2019 року платіжні операції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк",посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
11 травня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року.
Справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач
за первісним позовом посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18,
від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц, від 17 липня 2019 року
у справі № 564/678/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц, від 10 квітня 2019 року
у справі № 524/3979/16-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц; Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Банк також зазначав, що суди не дослідили належним чином зібрані
у справі докази, не врахували вказані позиції касаційного суду, тому безпідставно відмовили у задоволенні первісних позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач за первісним позовом
в анкеті-заяві своїм підписом засвідчив, що він погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, тому зобов`язаний виконувати ці умови. Активація позичальником картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. З виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, а також частково погашав кредиту заборгованість. Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку,
а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості.
Спірні кошти були зняті через систему "Приват24" за фінансовим номером ОСОБА_1, проте суд першої інстанції не встановив, як проходить процедура реєстрації в цій системі та як змінили логін (пароль) входу.
Не знаючи вказаної процедури, суд не міг встановити дійсні обставини справи та переконатися, чи не було передачі персональних даних від ОСОБА_1 до третіх осіб, що і слугувало причиною для зняття коштів
з рахунку клієнта. Саме ОСОБА_1 несе відповідальність за нерозголошення відомостей щодо номерів своїх карток та ПІН-коду до карток. Проте відповідач за первісним позовом розголосив третім особам вказані дані, тобто конфіденційну інформацію, внаслідок чого останні змогли за допомогою фінансового номеру зареєструватися у системі "Приват24" та зняти спірні кошти з рахунку. ОСОБА_1 приховав від суду, що він передав особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими у подальшому і було знято кошти з його рахунку. Підстави для звільнення відповідача за первісним позовом від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання умов та правил про надання банківських послуг відсутні.
Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 07 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", назву якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк", з метою отримання банківських послуг. У цей же день відповідач за первісним позовом підписав
анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, у якій він погодився, що вказана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з умов та правил надання банківських послуг, які підпису відповідача за первісним позовом не містять.
Відповідно до наданого АТ КБ "ПриватБанк" розрахунку ОСОБА_1
у встановлені договором строки зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 19 травня 2020 року виникла заборгованість у розмірі
63 336,26 грн, з яких: 45 258,21 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та 18 078,05 грн заборгованості за простроченими відсотками.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" на підставі підписаного
кредитного договору ОСОБА_1 були видані наступні кредитні картки:
№ НОМЕР_1 - дата відкриття 19 червня 2017 року, зі строком дії до квітня 2021 року; та № НОМЕР_6 - дата відкриття 24 липня 2019 року, зі строком дії до березня 2023 року.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1, оформленої на ОСОБА_1, старт карткового рахунку відбувся 19 червня 2017 року зі встановленим кредитним лімітом 25 000 грн. У подальшому періодично відбувалось коригування кредитного ліміту, а саме: 19 червня 2017 року - зменшення ліміту до 300 грн, 02 жовтня 2018 року - збільшення ліміту до 50 000 грн,
24 липня 2019 року - зменшення ліміту до 47 000 грн, а 19 грудня 2019 року розмір кредитного ліміту було знижено до 0 грн.
Факт видачі банківської картки № НОМЕР_1 "Універсальна" та користування кредитними коштами до 24 липня 2019 року відповідачем за первісним позовом не оспорюється. Та обставина, що станом на указану дату ОСОБА_1 не мав заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" за наданим кредитом по рахунку № НОМЕР_1 підтверджується даними про рух коштів по наведеному рахунку та поясненнями представника банку, наданими у суді апеляційної інстанції.
З виписки по картці № НОМЕР_7 та додатковим рахункам, власником яких є ОСОБА_1, вбачається, що 24 липня 2019 року проведено декілька операцій (транзакцій) по списанню грошових коштів на загальну суму 46 784,39 грн.
24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області із заявою про проведення перевірки за фактом крадіжки грошових коштів
з його банківської картки у розмірі 46 684 грн. На підставі вказаної
заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості
№ 12019270010004351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, та розпочато досудове розслідування. У матеріалах справи відсутні докази завершення вказаного розслідування.
ОСОБА_1 28 серпня 2019 року подав заяву до АТ КБ "ПриватБанк",
в якій зазначав, що 24 липня 2019 року з його кредитної картки № НОМЕР_1 шахрайським способом знято 50 000 грн, з яких 3 000 грн працівники банку повернули. Відповідач за первісним позовом просив провести перевірку за цим фактом та повернути кошти на кредитну картку з подальшим її закриттям.
АТ КБ "ПриватБанк" на звернення ОСОБА_1 надіслало відповідь
від 16 вересня 2019 року, відповідно до якої банк не може повернути кошти з тих підстав, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів "Приват24". Зазначено, що вхід в систему "Приват24" був здійснений під авторизацією відповідача за первісним позовом. При цій процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача
і пароль та входить в " Приват24", створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього в банк надходить платіжне доручення, відповідно до якого останній здійснює переказ коштів. Указані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої особистої інформації.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 повторно звертався до
АТ КБ "ПриватБанк" з проханням списати виниклу заборгованість по
картці № НОМЕР_1, на час досудового розслідування зупинити нарахування відсотків і комісії та не звертатися з позовом про стягнення
з нього кредитної заборгованості. У задоволенні цього звернення банк відмовив з посиланням на те, що норми банківського законодавства, зокрема, Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами.
На здійснені 24 липня 2019 року операції зі списання кредитних коштів
позивач за первісним позовом у подальшому проводив нарахування за кредитом, які заявлені до стягнення у цьому позові.
З виписки по картці № НОМЕР_1 за період з 21 липня 2019 року до 21 вересня 2020 року вбачається, що після 24 липня 2019 року
з наведеної картки проводилось автоматичне погашення простроченої заборгованості, списання відсотків за використання кредитного ліміту та комісії за обслуговування.
З інформації, наданої АТ КБ "ПриватБанк" у листі на запит суду, вбачається, що телефон НОМЕР_8 встановлений 02 квітня 2006 року як фінансовий, а 12 квітня 2018 року - перестав бути фінансовим; телефон
НОМЕР_9 встановлений як фінансовий 12 квітня 2018 року,
а 10 вересня 2018 року - перестав бути фінансовим; телефон
НОМЕР_8 став фінансовим 10 вересня 2018 року, а 24 липня
2019 року о 09.29 год перестав бути фінансовим; 24 липня 2019 року
о 09.29 год встановлено фінансовий номер НОМЕР_10 і більше не змінювався. ОСОБА_1 звертався до банку із заявою про повідомлення неправомірного використання його карток 24 липня
2019 року о 09.20 год. Точного часу блокування картки ОСОБА_1
у вказаному листі банком не зазначено.
Несанкціоноване зняття коштів з картки відповідача за первісним
позовом відбулось за допомогою його фінансового номеру телефону
НОМЕР_8, що стороною позивача за первісним позовом не заперечується. З наданої банком інформації вбачається, що реєстрація системи "Приват24" та вхід до неї 24 липня 2019 року відбувалося на
АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що перекази з кредитної картки відповідача за первісним позовом № НОМЕР_1 були вчинені 24 липня 2019 року
у результаті шахрайських дій невстановлених осіб.
Апеляційний суд також встановив, що проведений 24 липня 2019 року переказ з картки ОСОБА_1 на суму 8,24 грн є комісією за проведену операцію по переказу коштів на суму 1 545 грн, яку останній не оспорює.
Транзакції з рахунків ОСОБА_1 від 20 серпня 2019 року на суму 20 грн, від 27 серпня 2019 року на суму 267,18 грн, від 20 серпня 2019 року на суму 2 102,56 грн, від 05 вересня 2019 року на суму 17,17 грн, від 16 вересня
2019 року на суму 1 401,83 грн, від 01 жовтня 2019 року на суму 3 169,18 грн, від 12 жовтня 2019 року на суму 20 грн, від 01 листопада 2019 року на суму 3 222,63 грн, від 12 листопада 2020 року на суму 20 грн, від 29 листопада 2019 року на суму 1 897,45 грн, від 29 листопада 2019 року на суму
918,74 грн, від 29 листопада 2019 року на суму 170,13 грн, від 01 грудня
2019 року на суму 3 120,05 грн, від 05 грудня 2019 року на суму 1,82 грн,
від 01 січня 2020 року на суму 3 224,62 грн, від 01 січня 2020 року на суму 3 216,63 грн, від 01 березня 2020 року на суму 3 010,52 грн є списанням банком з іншої картки відповідача коштів на погашення нарахованих процентів та комісій відповідно до умов та правил надання банківських послуг, про згоду з якими зазначив відповідач, підписавши анкету-заяву при отриманні кредитної картки "Універсальна".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення
повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд