Постанова
Іменем України
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 712/8182/20
провадження № 61-18185св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області,
відповідач - управління Держпраці у Черкаській області,
треті особи: Федерація професійних спілок Черкаської області, департамент соціальної політики Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Держпраці у Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року в складі судді Пироженко С. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У серпні 2020 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області звернулось до суду з позовом до управління Держпраці у Черкаській області, треті особи: Федерація професійних спілок Черкаської області, департамент соціальної політики Черкаської міської ради, про скасування актів та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 29 листопада 2017 року стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_1 . За наказом управління Держпраці у Черкаській області від 20 липня 2018 року № 133-р з 20 липня 2018 року до 05 лютого 2019 року проведено спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку. За результатами розслідування комісією нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом відповідно до підпункту 12 пункту 15 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232), та складені акти за формою Н-5 та Н-1.
У ході розслідування встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався за таких обставин: 29 листопада 2017 року на підставі договору № 1 від 28 листопада 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, останній на автомобілі марки "Мерседес-Бенц" 814-D, реєстраційний номер НОМЕР_1 (який належить ФОП ОСОБА_2 ) виїхав до м. Києва для перевезення товару до магазинів. Близько 09 год 20 хв, рухаючись в напрямку м. Києва по автомобільній дорозі Канів-Ржищев-Митниця-Фастів-Обухів на 141 кілометрі у напрямку від м Канева до с. Потапці, ОСОБА_1 не впорався з керуванням та виїхав за межі проїжджої частини. В зв`язку з цим він скоїв наїзд на автомобіль марки "Мерседес-Бенц" 817-D, який був припаркований на узбіччі в попутному напрямку руху. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Канівської центральної районної лікарні, де від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
В актах спеціального розслідування ОСОБА_1 вказаний як фізична особа-підприємець. В ході спеціального розслідування нещасного випадку спеціальною комісією встановлено, що ОСОБА_1 з 03 жовтня 2016 року до 27 листопада 2017 року працював водієм автотранспортного засобу на умовах трудового договору у ФОП ОСОБА_2 . Згідно із заявою ОСОБА_1 від 27 листопада 2017 року та наказом ФОП ОСОБА_2 від 27 листопада 2017 року № 9 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін. На наступний день (28 листопада 2017 року) між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 1 про надання послуги з перевезення вантажів Замовника автомобілем, що належить Замовнику та відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є договором перевезення вантажу (вид діяльності - КВЕД 49.41).
ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець здійснював наступні види діяльності: КВЕД 23.52 - виробництво вапна та гіпсових сумішей (основний); КВЕД 82.92 - пакування; КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Тобто КВЕД 49.41 не входить до видів діяльності ФОП ОСОБА_1, відповідно договір № 1 від 28 листопада 2017 року з ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 міг укласти лише як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець (ФОП). Отже, ОСОБА_1 під час настання нещасного випадку виконував роботу за цивільно-правовим договором, предметом якого є надання певної послуги, але за цього виду договору не виникають трудові відносини. Враховуючи, що згідно з матеріалами розслідування ОСОБА_1 надавав послуги перевезення як ФОП, а перевезення не входять до визначених видів його діяльності, тому позивач вважав, що комісією неправильно встановлені обставини та правовідносини між учасниками договору.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області зверталося з листом 19 лютого 2019 року № 02-03-411 до управління Держпраці у Черкаській області з пропозицією провести повторне (додаткове) спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку з урахуванням вищезазначених обставин. Однак, 20 березня 2019 року надійшла відповідь управління Держпраці у Черкаській області від 15 березня 2019 року № 1913/07-21/1802 про відмову у проведенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку у зв`язку з відсутністю підстав для цього.
З наведених обставин позивач просив суд скасувати акт за формою Н-5 від 05 лютого 2019 року та акт за формою Н-1 від 06 лютого 2019 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 листопада 2017 року з ОСОБА_1, та зобов`язати відповідача провести повторне розслідування даного нещасного випадку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року позовні вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області задоволено.
Скасовано акти за формою Н-5 від 05 лютого 2019 року та за формою Н-1 від 06 лютого 2019 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 листопада 2017 року з ОСОБА_1 .
Зобов`язано управління Держпраці у Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 29 листопада 2017 року з ОСОБА_1 .
Вирішено розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо неповного з`ясування комісією з розслідування обставин нещасного випадку. Зокрема не в повній мірі проведена перевірка факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за день до нещасного випадку та укладення договору перевезення між цими ж особами, але вже в якості ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у день нещасного випадку, при відсутності у ФОП ОСОБА_1 такого виду діяльності як перевезення вантажу (КВЕД 49.41).
За результатами дослідження матеріалів справи суд поставив під сумнів факт підписання договору № 1 від 28 листопада 2017 року ОСОБА_1, так як при візуальному порівнянні його підпису у паспорті, на договорі та в заяві про звільнення вбачається, що вони не є ідентичними. Крім того, в матеріалах справи є пояснювальна записка матері потерпілого, за якою, сім`я ОСОБА_1 про його звільнення не знала, а коли вона звернулася до ФОП ОСОБА_2 за отриманням трудової книжки сина, їй було відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу управління Держпраці у Черкаській області залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року - без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Апеляційний суд, зокрема, вказав на те, що у висновку комісії розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 неправильно зазначена підстава визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року управління Держпраці у Черкаській області надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою управління Держпраці у Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів базуються на припущеннях. Зокрема, 28 листопада 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір перевезення вантажів, який не є нікчемним та не визнаний недійсним. Тому на момент настання нещасного випадку ОСОБА_1 діяв не як найманий працівник, а сторона правочину, що і відображено у розслідуванні. Посилання суду на відсутність зазначення вантажних перевезень серед видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 не є підтвердженням нікчемності договору перевезення. Відсутність коду КВЕД 49.41 серед видів діяльності ФОП ОСОБА_1 не впливає на кваліфікацію нещасного випадку. Сумніви позивача щодо дійсності підпису ОСОБА_1 договору від 28 листопада 2017 року про перевезення вантажів є суб`єктивними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. До повноважень комісії з спеціального розслідування не належить встановлення ідентичності підпису на документах.
Підставами касаційного оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Судами належним чином не було встановлено всі фактичні обставини спору, не досліджено доказів і не надано їм об`єктивну оцінку, та як наслідок - ухвалено протиправні рішення. Підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У квітні 2022 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало на безпідставність доводів касаційної скарги та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з заявою про звільнення з посади водія автотранспортного засобу з 27 листопада 2017 року.
На підставі наказу № 9 ОСОБА_1 27 листопада 2017 року звільнено за угодою сторін.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 02 жовтня 2017 року з видами діяльності за КВЕД 23.52 - виробництво вапна та гіпсових сумішей (основний); КВЕД 89.92 - пакування; КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
28 листопада 2017 року між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір з надання послуг з перевезення вантажів на автомобілі замовника.
Відповідно до пункту 1.1 цього договору ФОП ОСОБА_1 (виконавець) зобов`язується надати послуги з перевезення вантажів на автомобілі ФОП ОСОБА_2 (замовник), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах договору. За пунктом 2.1 договору підставою для оплати за виконану роботу є підписаний акт приймання виконаних робіт з перевезення вантажу. За виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 3 400 грн. Строк дії договору - з 28 листопада 2017 року до 29 грудня 2017 року.
29 листопада 2017 року стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України вказано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.