Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 538/2185/14-ц
провадження № 61-6161св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (суддя-доповідач) - Мартєва С. Ю.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції,
особа, яка не брала участі у справі та подала касаційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Поліванової Ірини Сергіївни в інтересах ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві), Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ), про визнання права власності і зняття арешту з майна.
Позов мотивувала тим, що 10 серпня 2010 року вона та ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_4, уклали договір купівлі-продажу гаражу та жомової ями на АДРЕСА_1 .
Цей договір купівлі-продажу посвідчив 10 серпня 2010 року приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н. Ю. і зареєстрував у реєстрі за № 2693.
Після укладення зазначеного договору купівлі-продажу на її ім`я Комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" виготовило технічний паспорт за № 1/151.
Проте на належне їй майно, вже після укладення договору купівлі-продажу, у продавця ОСОБА_2 виникли зобов`язання перед третіми особами, внаслідок чого на належне їй спірне майно накладені такі обтяження:
Полтавською філією державного підприємства "Інформаційний центр "Міністерства юстиції України" (далі - Полтавська філія ДП "ІЦ "МЮУ") за реєстраційним номером 12621613, обтяжувач - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження від 22 березня 2011 року № 25309893, від 14 червня 2012 року № 33023047;
Першою Полтавською державною нотаріальною конторою від 12 жовтня 2011 року № 11710249;
Полтавською філією ДП "ІЦ "МЮУ" за реєстраційним номером 11895635 від 28 листопада 2011 року, обтяжувач -Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 листопада 2011 року.
Ці обтяження належного їй майна позбавляють позивача права вільно розпоряджатися цим майном та порушують її право власності.
Просила суд визнати за нею право власності на гараж, позначений на плані "А-1", загальною площею 394,5 кв. м, та жомову яму, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і звільнити це нерухоме майно з-під арешту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Лохвицький районний суд Полтавської області рішенням від 09 грудня 2014 року позов задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на гараж, позначений на плані "А-1", загальною площею 394,5 кв. м, та жомову яму на АДРЕСА_1, звільнив це нерухоме майно з-під арешту.
Місцевий суд виходив із доведеності позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду адвокат Козій Д. О. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Полтавський апеляційний суд постановою від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу адвоката Козій Д. О. в інтересах ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання від 09 грудня 2014 року, на якому ухвалено рішення по суті спору.
Відмовляючи у позові за недоведеністю, апеляційний суд виходив із того, що належним підтвердженням набуття права власності на спірне майно є відомості з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень.
Дійшов висновку про те, що позивач не надала достатніх доказів на підтвердження її права власності на спірне нерухоме майно та доказів арешту цього майна державним виконавцем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Поліванова І. С. в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до Полтавського апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу адвокат Поліванова І. С. в інтересах ОСОБА_3 мотивувала тим, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Зазначила, що апеляційний суд до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення місцевого суду не залучив власника спірного майна - ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзв`язокмонтаж" (далі - ТОВ "Укрзв`язокмонтаж"), якому вона передала це майно для включення до статутного капіталу.
Суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду про застосування статей 2, 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час проведення реєстрацій спірного майна) у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 920/456/19.
ОСОБА_1 не повідомлена належним чином про дату, час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення місцевого суду.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції неправомірно поновив строк для апеляційного оскарження рішення місцевого суду та відкрив апеляційне провадження у справі, оскільки ОСОБА_2 протягом 6 років з дня ухвалення рішення та більше як 10 років від дня видачі доручення на продаж спірного майна не вживав будь-яких дій щодо цього майна, не цікавився судовими провадженнями щодо нього.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, порушив принцип правової визначеності.
Так, Європейський суд з прав людини у справах "Устименко проти України", "Пономарьов проти України", "Трегубенко проти України", "Шевченко проти України", "Трух проти України" та інші наголошував про те, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо, як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строку.
Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, наголосив, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Суд апеляційної інстанції зазначених висновків Верховного Суду не врахував, у зв`язку з чим, не надав належної оцінки фактам, які свідчать про суперечливу поведінку апелянта та використання ним "права на зло".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Адвокат Поліванова І. С. в інтересах ОСОБА_3 29 липня та 13 грудня 2021 року направила до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_5, 10 серпня 2010 року уклали договір купівлі-продажу гаражу та жомової ями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6).
Після укладення договору купівлі-продажу Комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" на ім`я ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт за № 1/151 (а. с. 8-11).
За твердженням ОСОБА_1, на нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу, наявні наступні обтяження: Полтавською філією державного підприємства "Інформаційний центр "Міністерства юстиції України" (далі - Полтавська філія ДП "ІЦ "МЮУ") за реєстраційним номером обтяження 12621613, обтяжувач - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження від 22 березня 2011 року № 25309893, від 14 червня 2012 року № 33023047; Першою Полтавською державною нотаріальною конторою від 12 жовтня 2011 року № 11710249; Полтавською філією ДП "ІЦ "МЮУ" за реєстраційним номером обтяження 11895635 від 28 листопада 2011 року, обтяжувач - Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 листопада 2011 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо вирішення прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_3, яка не залучена до участі у справі
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.