ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 822/5962/15
адміністративне провадження № К/9901/26387/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (у складі головуючого судді Блонського В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (у складі колегії: головуючого судді: Кузьменко Л.В., суддів: Шидловського В.Б. Франовської К.С.),
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. В жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі також - ТУ ДСА України в Хмельницькій області), Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України (далі також - ДСА України), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України, яка проявилася у не складанні та поданні на затвердження до Державної судової адміністрації України кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 по січень 2009 року включно;
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неналежної організації планово - фінансової роботи та бухгалтерського обліку у територіальному управлінні Державної судової адміністрації в Хмельницькій області пов`язаного з процесом складання кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з 2006 року по січень 2009 року, не затвердження кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 року по січень 2009 року включно;
визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, яка проявилася у не подачі голові Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 року по березень 2006 року включно даних щодо наявних коштів для вирішення питання про преміювання суддів цього суду, у тому числі і позивача;
визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області яка проявилася у не поданні зборам суддів Хмельницького міськрайонного суду за період з квітня 2006 року по січень 2009 року включно даних щодо наявних коштів для преміювання суддів та встановлення їм конкретного розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи;
визнати протиправними (незаконними) та скасувати:
1.1. накази начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області в частині видачі позивачу премій за період лютий 2007 року - грудень 2008 року, а саме накази №45/02-05 від 11.12.2006 року, №4/02-05 від 27.02.2007 року, №8/02-05 від 23.03.2007 року, №9/02-05 від 26.04.2007 року, №12/02-05 від 28.05.2007 року, №15/02-05 від 22.06.2007 року, №19/02-05 від 23.07.2007 року, №22/02-05, №24/02-05 від 24.09.2007 року, №28/02-05 від 25.10.2007 року, №30/02-05 від 21.П.2007 року, №32/02-05 від 17.12.2007 року, №34/02-05 від 21.12.2007 року, №2/02- 05 від 29.01.2008 року, №7/02-05 від 26.02.2008 року, №10/02-05 від 25.03.2008 року, №13/02-05 від 22.04.2008 року, №18/2-05 від 26.05.2008 року, №21/02-05 від 24.06.2008 року, №23/2-05 від 25.07.2008 року, №29/02- 05 від 08.2008 року (число місяця нерозбірливо), №33-02-05, №35-02-05 від 25.09.2008 Року, №38.02-05 від 27.10.2008 року, №41-02-05 №43-02-05 від 25.11.2008 року, №49-02-05 від 22.12.2008 року ;
1.2. накази начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області в частині установлення позивачу з вересня 2008 по грудень 2008 року надбавки за виконання особливо важливої роботи, а саме накази №33.1/02-05 від 25.09.2008 року, №38.1/02-05 від 27.10.2008 року, №42-02-05 від 25.11.2008 року.
2. Позовні вимоги позивачем мотивувались тим, що через бездіяльність Державної судової адміністрації України, дії та бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, які полягали у не зверненні з відповідними поданнями (пропозиціями) про преміювання суддів Хмельницького міськрайонного суду, про встановлення конкретного, у відсотковому відношенні, розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи до осіб, які це були уповноважені робити, а саме до 01.04.2006 - голова Хмельницького міськрайонного суду, а з 01.04.2006 до 01.02.2009 - збори суддів Хмельницького міськрайонного суду, як орган суддівського самоврядування цього суду. У зв`язку з цим позивач вважав, що накази про преміювання ОСОБА_1 з лютого 2007 року, про встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи з вересня 2008 року, рішення Ради суддів Хмельницької області, на підставі яких ці накази видавались, суперечать вимогам законодавства, а тому були протиправними та підлягали скасуванню.
3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи не встановлено протиправності бездіяльності ТУ ДСА України у Хмельницькій області та ДСА України, оскільки відповідачі діяли на підставі та у спосіб, визначений законодавством України, а позивачем не було надано жодних доказів та обґрунтувань, які б свідчили про зворотне.
5. Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Суд касаційної інстанції дійшов, зокрема, висновків, що з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 19 жовтня 2015 року, тобто більш, ніж через шість років після прийняття оскаржуваних наказів та допущення відповідачами, протиправної, на його думку, бездіяльності. Верховний Суд зазначав, що організація планової фінансової роботи судів, в тому числі і Хмельницького міськрайонного суду, регулюється спеціальним законодавством і стосується невизначеного кола осіб; накази про преміювання, хоча і є підставою до нарахування і виплати позивачеві грошового утримання, але у світлі заявлених позовних вимог задоволення позову у цій частині призведе до прямо протилежного результату - повернення безпідставно одержаних коштів; отже, заявлені позовні вимоги не можна вважати такими, що підпадають під визначення, наведені у статті 233 КЗпП України.
7. Верховний Суд зауважував, що зі змісту позовної заяви, так само як і зі змісту апеляційної та касаційної скарг, не вбачається причин такого тривалого пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом; клопотання про поновлення такого строку позивачем не заявлялось та судами не вирішувалось; натомість, судом першої інстанції без наведення жодних підстав та мотивів відхилено клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав порушення пропущенням позивачем строку, передбаченого статтею 99 КАС України (т.1, а.с. 181).
8. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску ним строку звернення до суду, та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
9. 08 січня 2019 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначав, що під час розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом справи № 822/667/14 (головуючий суддя Ковальчук А.М.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення боргу по заробітній платі, в судовому засіданні 24 вересня 2015 року представник відповідача на запит суду від 27 серпня 2015 року про надання певних документів, у тому числі й кошторисів Хмельницького міськрайонного суду, надав суду копії рішень Ради суддів місцевих та апеляційного суду Хмельницької області, копії наказів про преміювання, у тому числі й позивача, з яким до цього часу позивача ознайомлено не було, а Хмельницький міськрайонний суд повідомив Хмельницький окружний адміністративний суд про відсутність витребуваних кошторисів суду.
10. Дізнавшись про вказані обставини, позивач у справі № 822/667/14 доповнив позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі вимогами про визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо не затвердження кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 року по січень 2009 року, визнання протиправною бездіяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, яка проявилася у не подачі голові Хмельницького міськрайонного суду даних щодо наявних коштів для вирішення питання про преміювання суддів за період з січня 2006 року по березень 2006 року включно, у не складанні та не поданні до Державної судової адміністрації України, кошторисів Хмельницького міськрайонного суду, у неподанні зборам суддів Хмельницького міськрайонного суду даних щодо наявних коштів для преміювання суддів та встановлення їм конкретного розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи тощо. Проте протокольною ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 у справі № 822/667/14 заяву позивача про збільшення позовних вимог було йому повернуто із посиланням на те, що це є зміною предмету адміністративного позову, що в силу статті 137 КАС України не допускається.
11. Зважаючи на неприйняття вказаної заяви про збільшення позовних вимог, позивач 19.10.2015 року звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з даним позовом.
12. Враховуючи положення частини 3 статті 233 КЗпП України, позивач вважав, що оскільки спір про розмір заборгованості по заробітній платі нерозривно пов`язаний із оскарженням як прийняття, так і не прийняття суб`єктами владних повноважень (відповідачами у справі) певних рішень (дій) з приводу заробітної плати позивача, тому позивач вважав, що він мав право оскаржити такі рішення, дії та бездіяльність без обмеження будь-яким строком, бо ними порушено, як вважає позивач, законодавство про оплату праці.
13. Також позивач зазначав, що про наявність оскаржуваних рішень, про вчинення, чи не вчинення відповідачами оскаржуваних дій, позивач дізнався під час розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом справи № 822/667/15 у жовтні 2015 року, та відразу, після відмови у прийнятті вказаних позовних вимог до розгляду разом з позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, у жовтні 2015 року звернувся до суду із даним адміністративним позовом, тому на його думку, він не пропустив строк звернення, передбачений статтею 99 КАС України (в редакції чинній на дату подання позову). Окрім того позивач вказував, що якщо суд все ж таки вважатиме, що він пропустив строк звернення до суду, то просив його поновити, як такий, що пропущений з поважних причин, які викладені вище, зокрема і тієї, що копії оскаржених рішень представником відповідача були надані лише в жовтні 2015 року, а до жовтня 2015 року позивач не знав про них, і з ними його ніхто не ознайомлював.
14. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною повернуто позивачу з підстав неусунення недоліків позовної заяви.
15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, та не доведено обставин, які заважали йому раніше дізнатися про порушення його прав, а лише саме твердження про те, що його ніхто не ознайомлював з копіями кошторисів Хмельницького міськрайонного суду, з копіями рішень Ради суддів місцевих та апеляційного суду Хмельницької області, з копіями наказів про преміювання, не є достатньо поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Суд першої інстанції вважав, що на виконання вимог ухвали від 29 грудня 2018 року позивач не надав доказів щодо непропущення ним строку звернення до суду, також позивач не надав доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду.
16. Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи позивача щодо того, що норма права про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду може бути застосована лише за умови встановлення судом факту порушення прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
17. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
18. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що імперативним приписом частини 3 статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а відтак твердження судів про те, що у цій ситуації має застосовуватись шестимісячний строк звернення до суду, на переконання позивача, не ґрунтується на вимогах Закону.
19. Касатор зазначає, що питання про залишення позову без розгляду та його повернення через пропуск строку звернення до суду за клопотанням представника відповідача було предметом розгляду у суді, і в його задоволенні було відмовлено ще в 2015 році; проте, продовжуючи після рішення Верховного Суду посилатись на пропуск позивачем шестимісячного строку, суди попередніх інстанцій не вказали початку його перебігу, з яким пов`язують його пропуск.
20. Скаржник повторно зазначає, зокрема, що зважаючи на неприйняття цих позовних вимог до розгляду разом із позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач змушений був звернутись до суду з окремим позовом; позивач зазначає, що якщо навіть припустити, що у цій справі має застосовуватись шестимісячний строк звернення до суду, то він його не пропустив, бо про наявність спірних наказів, допущеної відповідачами бездіяльності, ОСОБА_1 дізнався у жовтні 2015 року, а з позовом звернувся зразу цього ж місяця.
21. Касатор вважає, що вирішення позовних вимог у цій справі щодо законності рішень, дій та бездіяльності відповідачів щодо призначених та виплачених йому розмірів премій, надбавок тощо тісно пов`язане із вирішенням позовних вимог у справі № 822/667/14.
22. Касатор зазначає, що позовні вимоги у цій справі були прийняті судами до розгляду та більше трьох років розглядались по суті, за результатом чого були прийняті судові рішення. Проте, як зазначає скаржник у касаційній скарзі, "Верховний Суд у складі трьох суддів сором`язливо і не зрозуміло чому не розглянув справу по суті викладених у позові вимог, а викрививши їх зміст, неправильно, на погляд позивача, витлумачив положення статті 233 КЗпП України", адже саме оскаржені позивачем рішення Ради суддів, накази про преміювання і були безпосередніми підставами для нарахування та виплати йому премій у менших, ніж це було передбачено чинним законодавством розмірах. Позивач вважає, що посилання судів в оскаржуваних судових рішеннях на "цей незаконний висновок трьох суддів Верховного Суду з цього приводу, є безпідставним, бо в інших справах з цього приводу, судді Верховного Суду дійшли протилежного висновку (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 813/8469/13-а).
23. Підставами касаційного оскарження у цій справі скаржник додатково визначає як пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №813/8469/13-а та пункт 2 цієї статті стосовно необхідності відступлення від висновку щодо застосування положень статей 99, 100 КАС України, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №822/5962/15 з огляду на його суперечність положенням частини другої статті 233 КАС України про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яких строків.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
24. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 15 жовтня 2020 року.
25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
26. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №822/5962/15.
27. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
30. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
31. Матеріалами справи підтверджується, що дана справа неодноразово розглядалась у судах різних інстанцій. Судами було встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність ДСА України та ТУ ДСА України в Хмельницькій області щодо неналежної організації планово - фінансової роботи та бухгалтерського обліку Хмельницького міськрайонного суду у період з 2006 року по січень 2009 року, а також правомірність наказів начальника Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати премій за період лютого 2007 року - грудня 2008 року та накази начальника Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області в частині установлення йому надбавки за виконання особливо важливої роботи з вересня 2008 по грудень 2008 року. З цим позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 19 жовтня 2015 року.
32. Як вірно зауважувалось Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 у цій справі, під час розгляду адміністративних справ, суди мають керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права, які діяли станом на момент звернення до суду.
33. Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 99 КАС України (в редакції Закону №192-VIII від 12.02.2015) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
34. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
35. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
36. У відповідності до частини 1 статті 100 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.