ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 809/1901/17
адміністративне провадження № К/9901/59925/18, К/9901/69608/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 809/1901/17
за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа - Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, про визнання протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Чуприни О.В.), постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого-судді - Макарика В.Я., суддів: Большакової О.О., Глушка І.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого-судді - Рибачука А. І., суддів: Багрія В. М., Старунського Д. М.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни (далі - відповідач -1), виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач - 2), третя особа - Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №№38971149, 38970205 від 26 грудня 2017 року;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19 грудня 2017 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0358 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовану по АДРЕСА_1, та заяву позивача від 19 грудня 2017 року для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовану по АДРЕСА_1 .
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що за рішенням Глибівської сільської ради, прийнятих в 1993 і 1997 роках, померлій матері позивача - ОСОБА_2, передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,4703 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також для ведення підсобного господарства. Для реалізації свого права, як спадкоємця, він в 2017 році замовив виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площами 0,0358 га та 0,0847 га., отримав відповідні кадастрові номера і здійснив їх реєстрацію в Державному земельному кадастрі. 19 грудня 2017 року позивач звернувся до Державного реєстратора Гончаренко С.В. із заявами про державну реєстрацію права власності на вказані дві земельні ділянки. За наслідками розгляду заяв ОСОБА_1, відповідачем протиправно відмовлено йому у реєстрації права власності на вказані земельні ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни №38971149 від 26 грудня 2017 року про відмову в державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2620480901:01:004:0168.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни №38970205 від 26 грудня 2017 року про відмову в державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2620480901:01:004:0167.
Зобов`язано Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 грудня 2017 року щодо реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за кадастровими номерами 2620480901:01:004:0167 (площею 0,0847 га) та 2620480901:01:004:0168 (площею 0,0358 га).
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що державний реєстратор не здійснив всіх перевірочних дій щодо встановлення виключних підстав для державної реєстрації права власності, визначених частини 1 статті 27 Закону №1952-ІV. В оскаржуваних рішеннях від 26 грудня 2017 року не навів жодної обставини і відповідного обґрунтування неможливості застосування пункту 14 частини 1 статті 27 Закону №1952-ІV та абзацу 2 пункту 1 розділу Х Земельного кодексу України.
Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відповідно до положень Земельного кодексу України, спадкоємці померлих громадян, щодо яких відповідною сільською радою у відповідності до положень Декрету №15-92 прийнято рішення про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки, мають право зареєструвати за собою право приватної власності на таку землю виключно на підставі такого рішення органу місцевого самоврядування, виготовленого у встановленому законом поряду технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також із повним дотриманням правил і процедур, визначених Законом №1952-ІV.
Позивач подав до відповідача-1, поряд з іншим, Технічну документацію із землеустрою по земельних ділянках площами 0,0358 га та 0,0847 га, архівний витяг Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №Л 27/04-01 від 20 грудня 2016 року і рішення Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 року, які мали б стати підставою для їх вивчення.
Проте, не зважаючи на наявні підстави застосувати у спірних правовідносинах пункту 14 частини 1 статті 27 Закону №1952-ІV відповідач - 1 в порушення пунктів 4, 5 частини 1 статті 18, абзацу 1 частини 1 статті 23 Закону №1952-ІV, не здійснив перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду відповідних заяв ОСОБА_1 від 19 грудня 2017 року.
При цьому, судами враховано, що одна із земельних ділянок площею 0,0847 га. входить до складу земель (0,43 га), які рішенням Глибівської сільської ради №78-8/2011" від 15 вересня 2011 року вилучені в запас, про що внесені відповідні зміни в земельно-облікові документи сільської ради, проте не враховано відповідачем -1 при прийнятті оскаржуваних рішень.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 809/1901/17 - змінено, виключено із мотивувальної частини рішення посилання на необхідність затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області та на наявність обставини, що не підлягає доказуванню - правомірності переведення Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області в землі запасу однієї із земельних ділянок, право власності на яку позивач просив зареєструвати за ним.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. 21 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки тому, що для вчинення будь-якої реєстрації речових прав, державний реєстратор зобов`язаний керуватися нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає перелік документів та суб`єктів, які згідно законодавства мають право звернення за державною реєстрацією речових прав. Скаржник вказує, що в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не міститься положень щодо державної реєстрації прав безпосередньо за спадкоємцем, а містить посилання на порядок реєстрації майна за спадкодавцем відповідно до вимог пункту 66 Порядку.
В даному випадку позивач - ОСОБА_1, як спадкоємець, звернувся до державного реєстратора за державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно безпосередньо на реєстрацію права власності за ним без проходження процедури спадкування, і проходження процедури реєстрації речових прав за померлим, а тому, на думку відповідача -2, державний реєстратор правомірно відмовив у проведенні державної реєстрації.
Також, 28 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, у якій скаржник просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року у справі №338/7/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Глибівської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради №78-8/2011 від 15 вересня 2011 року, в частині вилучення земельної ділянки площею 0,43 га та переведення її в землі запасу. Відтак, спірну земельну ділянку перенесено у землі запасу сільської ради, що свідчить про відсутність підстав для рєстрації права власності на спірну земельну ділянку за позивачем.
7. Ухвалами Верховного Суду від 31 серпня 2018 року та 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.
8. Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від від 11 червня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г. суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
9. Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області подала відзив на касаційну скаргу, в якому касаційні скарги підтримує та просить їх задовольнити.
ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції подав пояснення у справі, до яких долучив копію постанови Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17.
10. Верховний Суд ухвалою від 16 листопада 2022 року прийняв до провадження касаційні скарги та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 16 листопада 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням Глибівської сільської ради від 29 грудня 1993 року вирішено приватизувати земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 площею 0,47 га, що підтверджується копією архівного витягу Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №З 25/04-01 від 07 серпня 2017 року.
Пунктом 1 рішення Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 року відмінено вказане рішення сільської ради від 29 грудня 1993 року "Про передачу у приватну власність земельних ділянок с. Глибівка" та пунктом 2 цього рішення вирішено передати у приватну власність земельні ділянки громадянам для обслуговування житлових будинків та господарських споруд, а також для ведення підсобного господарства згідно списків, які складені на основі матеріалів інвентаризації.
Відповідно до змісту копії архівного витягу Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №Л 27/04-01 від 20 грудня 2016 року, який виготовлений із протоколу одинадцятої сесії Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 року "Списки громадян с. Глибівка, які подали заяви на приватизацію присадибних ділянок", за порядковим номером 147 визначено прізвище " ОСОБА_2 " та площа землі "0,4703 га".
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_2, єдиним спадкоємцем майна якої є її син - ОСОБА_1, що підтверджується довідкою Богородчанської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області №02-14/756 від 20 грудня 2017 року.
На підставі рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року у справі №338/1132/16-ц за позивачем визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 19 грудня 2017 року звернувся у Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано- Франківської міської ради із заявами про державну реєстрацію прав на земельні ділянки 2620480901:01:004:0168 площею 0,0358 га. та 2620480901:01:004:0167 площею 0,0847 га.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світланою Василівною при прийнятті від позивача заяв оформлено картки прийому заяви №№108531988, 108178204, 108183061, 108197190, якими від представника позивача, серед іншого, отримано Витяги із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2603091962017 від 18 грудня 2017 р. і НВ-2603091882017 від 18 грудня 2017 р., архівний витяг Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №Л 27/04-01 від 20 грудня 2016 р., рішення Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 р., довідки Богородчанської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області №02-14/756, відомості з Державного земельного кадастру за №№442890 і 444034, а також Технічну документацію із землеустрою по земельних ділянках площами 0,0358 га та 0,0847 га.
Державний реєстратор 26 грудня 2017 року за наслідками розгляду заяви і підтверджуючих документів позивача прийняла рішення № 38971149 і № 38970205 про відмову в державній реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 2620480901:01:004:0167 та 2620480901:01:004:0168 .
Дані рішення мотивовано тим, що подані документи для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: для реєстрації земельних ділянок за померлою особою ОСОБА_2, відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, має подаватися свідоцтво про смерть особи, яка померла, а також документ, який містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом, та витяг із спадкового реєстру. Таких документів заявник не подав для державної реєстрації прав. Також за даними документами не має змоги провести державну реєстрацію права власності за спадкоємцем ОСОБА_1, так як процедура спадкування не була проведена і особа не отримала документ, який підтверджує набуття права власності на земельні ділянки (свідоцтва про право на спадщину, рішення суду).
Вважаючи свої права та інтереси порушеними вказаними рішеннями відповідача - 1, позивач звернувся із цим позовом до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.
14. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 № 1952-ІV (тут і далі - у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 1952-IV), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (далі - Декрет № 15-92) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1227).