1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа №280/7188/20

адміністративне провадження № К/9901/38604/21

адміністративне провадження № К/9901/38976/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

секретаря судового засідання: Кульчій А.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Бублієва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за касаційними скаргами Запорізької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий суддя - Татаринов Д.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)

у справі №280/7188/20

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування наказу, рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області;

- поновити в Запорізькій обласні прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28 серпня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації;

- стягнути з Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив про відсутність підстав для звільнення у зв`язку з реорганізацією, ліквідацією або скороченням кількості прокурорів у зв`язку з відсутністю ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, посилання в наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є безпідставним. Вказував на відсутність правомірності формування дванадцятої кадрової комісії, у тому числі компетентності та наявності необхідних професійних і моральних якостей її членів; перебирання комісії на себе дискреційних повноважень Національного агентства запобігання корупції та вихід за межі повноважень. Оскаржуване рішення вважав упередженим, необґрунтованим та незаконним, неумотивованим та без зазначення обставин, які вплинули на його прийняття.

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області.

Поновлено ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28 серпня 2020 року.

Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28 серпня 2020 року по 22 лютого 2021 року у сумі 211 311 грн.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 в прокуратурі Запорізької області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28 серпня 2020 року".

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалами Верховного Суду від 16 грудня 2021 року та 09 грудня 2021 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з листопада 2011 року проходив службу в органах прокуратури Запорізької області на різних посадах, з січня 2020 року - на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації.

8. 08 жовтня 2019 року на підставі пункту 10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

9. На виконання пункту 13 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації та наказом від 02 червня 2020 року №254 створено дванадцяту кадрову комісію, визначено її персональний склад.

10. Позивач успішно пройшов перший та другий етапи атестації, а саме складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

11. 15 липня 2020 року відбулося засідання дванадцятої кадрової комісії (протокол № 11), на якому слухали членів кадрової комісії про результати співбесіди зі ОСОБА_1, досліджували матеріали атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, рівня професійної компетентності прокурора, зокрема результати виконання практичного завдання, а також звернення ГО "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" щодо прокурора.

Члени комісії Вигівська Л.В. та Свінціцький І.А. зазначили про наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності в частині декларування майна та користування майном третіх осіб.

Члени комісії Антонець О.В. та Стуконог О.І. зазначили, що, на їх думку, отримані в результаті співбесіди дані та комплексний аналіз матеріалів атестації про професійну компетентність, професійну етику та доброчесність ОСОБА_1 дають підстави для прийняття рішення про успішне проходження атестації.

12. За результатами голосування ухвалено рішення про неуспішне проходження атестації прокурором.

13. Відповідно до оскаржуваного рішення № 9 кадрової комісії "на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності у частині користування майном третіх осіб та декларування майна.

У розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік позивач вказав інформацію про автомобіль Кіа Ceed, право на який набуте 21 січня 2017 року, та Hyundai Sonata, право на який набуте 25 вересня 2017 року. В інформації щодо права на майно, задекларованого ОСОБА_1, вказано, що власниками є треті особи, при цьому у відомостях про анкетні дані зазначено, що "член сім`ї не надав інформацію" та "не застосовується".

Автомобіль Hyundai Sonata позивачем так само задекларований у 2018 році.

Відповідаючи на питання комісії, прокурор пояснив, що автомобілі належали його товаришам і він ними безоплатно користувався, оскільки не мав власного автомобіля. Інформацію про власників у декларації не зазначав, оскільки вони просили цього не робити.

Крім того, при наданні пояснень щодо декларування криптовалют, які належали дружині ОСОБА_1, прокурор виявив нещирість та надав суперечливі пояснення щодо сімейних відносин. Надаючи письмові пояснення, ОСОБА_1 пояснив, що з 2018 року почав жити з дружиною окремо, але не встиг ще оформити розлучення офіційно. Водночас, в подальшому підтвердив, що у 2019 році подружжя проживало разом.

Крім того, на підставі дослідження матеріалів атестації, в тому числі отриманих пояснень прокурора, в комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності у частині переслідування учасників Революції Гідності.

Зокрема, позивач був включений до групи прокурорів у кримінальному провадженні №12014080000000030 від 26 січня 2014 року за частиною другою статті 15, частиною першою статті 341, частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України та у вказаному провадженні підтримував у судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно учасника Революції Гідності, який 26 січня 2014 року брав активну участь у акції протесту. Вказане клопотання було судом задоволено".

14. На підставі рішення № 9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року наказом прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року № 1638к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 28 серпня 2020 року.

15. Не погодившись з таким рішенням та наказом позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про відсутність в матеріалах справи доказів того, що на виконання пункту 9 розділу ІV Порядку № 221 кадровою комісією були зроблені запити для отримання інформації про прокурора для цілей атестації та на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, а тому безпідставно не дотримано вимоги цього пункту Порядку.

17. Виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, само по собі не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами. Здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК).

18. Судом при розгляді справи не встановлено обґрунтованих сумнівів у кадрової комісії що позивач, члени його сім`ї здійснювали дії щодо приховування користування рухомим майном або інші дії, які б свідчили про його недоброчесність, як то зазначено в оскаржуваному рішенні.

19. На думку суду, користування позивачем автомобілями третіх осіб не є безумовними підставами стверджувати що він не відповідає критеріям професійної доброчесності.

20. Проживання позивача з дружиною або окремо від неї не впливає на його доброчесність, оскільки це стосується його особистого життя та взаємостосунків з дружиною. Суд критично віднісся до висновків кадрової комісії щодо криптовалюти, оскільки про її наявність позивач зазначив у щорічній декларації, хоч і не в тому розділі.

21. Згідно висновку про результати службової перевірки з питань причетності працівників органів прокуратури Запорізької області до кримінального та адміністративного переслідування учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності, факт порушення ОСОБА_1 вимог Кримінального процесуального кодексу України під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12014080000000030 від 26 січня 2014 року не знайшов свого підтвердження.

22. З урахуванням приписів частини другої статті 2 КАС України суд прийшов до висновку що оскаржуване рішення кадрової комісії є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, не розсудливо, а отже є протиправним.

23. Станом на час звільнення позивача з роботи ані реорганізація, ані ліквідація прокуратури Запорізької області не відбулась, як не підтверджено і скорочення кількості прокурорів, а тому посилання у оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

24. Суд першої інстанції дійшов висновку про поновлення позивача в органах прокуратури та на посаді, аналогічній тій, яку він обіймав до звільнення, з урахуванням перейменування прокуратури Запорізької області в Запорізьку обласну прокуратуру.

25. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислено з урахуванням коефіцієнту підвищення окладу прокурорів, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів".

26. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач підлягає поновленню на посаді та в органі, з якого його було незаконно звільнено.

27. Доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, стосовно протиправності спірного наказу про звільнення у зв`язку з відсутністю обставин, зазначених у пункті 9 частини першої статті 51 Закону №1697, а саме ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або скорочення чисельності прокурорів, визнані судом апеляційної інстанції безпідставними та до уваги не приймалися, оскільки позивач звільнений у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації, а не у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури або скороченням чисельності прокурорів, що підтверджується посиланням у наказі саме на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113, яким чітко визначено, за якою підставою звільняється прокурор у разі неуспішного проходження ним атестації.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

28. У касаційній скарзі Запорізька обласна прокуратура зазначала, що внаслідок неправильного застосування пункту 9 розділу ІV Порядку № 221, пунктів 15, 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ судами першої та апеляційної інстанцій зроблено хибний висновок що для прийняття кадровою комісією рішення про невідповідність прокурора вимогам професійної етики та доброчесності, попередньо такі обставини в обов`язковому порядку повинні бути встановлені відповідними державними органами.

29. Кадрова комісія за результатами співбесіди на власний розсуд, на підставі усіх зібраних даних, шляхом голосування приймає рішення - про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації. При цьому, голосуючи за те чи інше рішення, кожний член комісії діє за внутрішнім переконанням, що забезпечує об`єктивність прийнятого рішення.

30. У рішенні № 9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року зазначено, що згідно досліджених матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам доброчесності. При цьому, обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія, жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено.

31. Визначення відповідності або невідповідності прокурора певним критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявність яких саме по собі є достатнім для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності).

32. Як підставу касаційного оскарження судових рішень зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 15, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, пункту 9 розділу IV Порядку №221, а саме: межі дискреційних повноважень кадрових комісій для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

33. Офіс Генерального прокурора у своїй касаційній скарзі зазначив, що відповідно до пункту 9 розділу ІV Порядку №221 кадровим комісіям надано право, а не обов`язок, витребувати інформацію в державних органах та органах державної влади щодо прокурорів, які проходять третій етап атестації - співбесіду, а також передбачена можливість використовувати будь-які відомості, що можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, що отримані від фізичних та юридичних осіб.

34. За таких умов відповідач вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо обов`язковості витребування кадровою комісією від вищезазначених органів інформації для цілей атестації стосовно позивача. При цьому кадровим комісіям не заборонено використовувати інформацію, наявну у відкритих джерелах, як то Єдиний державний реєстр декларацій, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно тощо.

35. Оскільки обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія, жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено, то висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недостатню вмотивованість оскаржуваного рішення не відповідають вимогам законодавства. Водночас кадрова комісія не зобов`язана юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена вказати на перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком критеріям.

36. Щодо перебирання кадровою комісією функцій НАЗК, то скаржник зазначав, що питання доброчесності суб`єктів декларування не є предметом жодної з перевірок, що проводить НАЗК. Процедура перевірки доброчесності прокурорів кадровими комісіями у межах атестації та перевірка їх декларацій НАЗК в рамках повної перевірки є різними процесами, які прямо визначені різними законами, мають різний предмет та мету, різні інструменти її досягнення та різні результати.

37. Скаржник вказує підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначаючи про відсутність (на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком № 221, пунктів 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пунктів 13, 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведенні співбесід отримувати інформацію в органах прокуратури та інших державних органах, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.

38. Крім того зазначає, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, де в пункту 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

39. Позивач надіслав відзиви на касаційні скарги відповідачів, у яких вказував на їх необґрунтованість. Зокрема, звертав увагу на необхідність вмотивованості рішення кадрової комісії із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття, з огляду на наслідки такого рішення.

40. Дискреційні повноваження комісії при наданні оцінки дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та при ухваленні рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, не можуть бути свавільними, а повинні ґрунтуватися на приписах закону, мати належне обґрунтування та мотивацію.

41. Апеляційним судом не встановлено обґрунтованих відповідними документами сумнівів у кадрової комісії що він, члени його сім`ї здійснювали дії щодо приховування користування майном, або інші дії, які б свідчили про його недоброчесність, як то зазначено в оскаржуваному рішенні.

42. Твердження Офісу Генерального прокурора щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 57 постанови від 26 листопада 2020 року (справа №200/13482/20-а), є безпідставними з огляду на різний предмет спірних правовідносин.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

44. Касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

45. Касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

46. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.

47. Верховний Суд враховує, що на час розгляду справи вже було сформовано правовий висновок щодо правомірності прийняття суб`єктом владних повноважень наказу про звільнення на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який викладено, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах №160/6596/20 та №280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах №440/2682/20 та №640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі №640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі №640/25705/19, від 29 грудня 2021 року у справі №420/4777/20, та багатьох інших, та який є застосовним і до обставин цієї справи.

48. Аналізуючи доводи відповідачів в межах перевірки касаційних скарг щодо наявності у кадрової комісії у цій справі дискреційних повноважень на прийняття рішення за результатами проведеної співбесіди, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

49. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач пройшов перші два етапи атестації та був допущений до співбесіди.

50. Відповідно до пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ та пункту 9 розділу IV Порядку №221 в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди), за результатами якої приймається рішення кадрової комісії про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації. У разі неуспішного проходження атестації прокурором, таке рішення є безальтернативною підставою для прийняття наказу про звільнення прокурора з посади, яке має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, з огляду на що має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України. Тому рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить його дискреційним повноваженням під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.


................
Перейти до повного тексту