ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 914/2736/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О. Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Кулик А. Я.,
відповідача - Стасишин Р. М.,
третьої особи - Мотов Є. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 (судді: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2022 (суддя Коссак С. М.) у справі
за позовом Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неро-Продмаркет"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
про витребування майна з чужого незаконного володіння з припиненням права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2021 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неро-Продмаркет" (далі - ТОВ "Неро-Продмаркет") про витребування з чужого незаконного володіння майна - нежитлового приміщення загальною площею 61,9 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2094979846101), з припиненням права власності ТОВ "Неро-Продмаркет" на нежитлове приміщення.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статті 13, 41 Конституції, статті 316- 319, 321, 324, 327, 387 та пункт 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що нежитлові приміщення під ін. ХІ, ХІІ, загальною площею 57 м2, за адресою: АДРЕСА_1 належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується записом у державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер 1387015746101), та перебувають у користуванні Львівського комунального підприємства "Старий Львів" (далі - ЛКП "Старий Львів")на підставі договору оренди від 07.08.2018 № Г-11351-18.
Однак, у державному реєстрі речових прав з 26.02.2021 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 61 м2 за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 21 (реєстраційний номер 2094979846101) за ТОВ "Неро-Продмаркет". Підставою виникнення права власності відповідача на нежитлові приміщення вказано свідоцтво від 26.02.2021 № 197, видане приватним нотаріусом Залецькою Н. М.
Проте, Львівська міська рада акцентувала увагу на тому, що порівнявши технічний паспорт на приміщення АДРЕСА_1 від 29.04.2020 та технічний паспорт від 29.08.2018 на нежитлові приміщення під ін. XI, XII, загальною площею 57 м2 за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що це одні й ті ж приміщення, оскільки розташування в будинку, конфігурація параметрів (довжина, висота, ширина) повністю співпадають.
1.3. ТОВ "Неро-Продмаркет" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що 24.11.2020 Державним підприємством "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") було проведено електронні торги з реалізації нежитлового приміщення загальною площею 61,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 21, переможцем яких визнано ТОВ "Неро-Продмакет".
26.02.2021 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Залецька Н. М. видала свідоцтво на право власності ТОВ "Неро-Продмакет" на нежитлове приміщення.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ТОВ "Неро-Продмакет" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 61,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2094979846101).
Отже, ТОВ "Неро-Продмаркет" придбало нерухоме майно на підставі проведених ДП "СЕТАМ" електронних торгах з примусового продажу майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Систем Інвест" (далі - ТОВ "Фортуна Систем Інвест") у межах виконавчого провадження № 63140932.
Відповідач акцентував увагу на тому, що він є добросовісним набувачем майна, а відповідно до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано у добросовісного набувача, якщо воно було придбано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому правові підстави для витребування майна відсутні.
1.4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2021, зокрема, залучено до участі у справі Управління комунальної власності Львівської міської ради (далі - Управління комунальної власності) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
1.5. Управління комунальної власності у поясненнях наголошувало на тому, що спірне приміщення, яке зареєстроване як комунальна власність та на праві приватної власності за відповідачем, є одним і тим же об`єктом, що свідчить про подвійну реєстрацію об`єкта нерухомого майна та порушує права територіальної громади міста Львова.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Суди виходили з того, що відповідач є добросовісним набувачем. Майно було продано на електронних торгах в порядку, встановленому для виконання виконавчого напису нотаріуса у виконавчому провадженні, і цей порядок є однаковими щодо порядку продажу майна, встановленому для виконання судових рішень.
При цьому суди установили, що виконавчий напис нотаріуса як підстава продажу майна на електронних торгах у виконавчому провадженні недійсним не визнавався, як й не визнавалися недійсними електронні торги.
Суди також зазначили, що позивач просив витребувати нежитлове приміщення № 21 площею 61,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2094979846101), однак згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за Львівською міською радою зареєстроване право власності на нежитлове приміщення під ін. XI,XII, загальною площею 57 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1387015746101). Отже, суди дійшли висновку, що спірне нежитлове приміщення має різну площу та реєстраційні номери у інформації про об`єкт нерухомого майна.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 також залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2022, яким частково задоволено заяву ТОВ "Неро-Продмакет", стягнуто з Львівської міської ради на користь товариства 8 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвоката.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2022 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022, Львівська міська рада у касаційній скарзі просить судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
3.2. Так, скаржник зазначає, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто укладення правочину (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14- 428цс18)), а тому одночасне подання позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця) та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосування реституції (позову про захист права від порушень, не пов`язаних з позбавлення володіння), з підстав, визначених статтями 216 та 388 Цивільного кодексу України, є неправильним способом захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2723цс16 та від 30.11.2016 у справі № 6-2069цс16). Отже, позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом подання позову про витребування майна без будь-яких додаткових позовних вимог, а суд не врахував зазначених висновків.
3.3. Скаржник не погоджується з висновками судів про те, що оскільки спірне майно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а Львівська міська рада не спростувала добросовісність набуття його у власність ТОВ "Неро-Продмаркет", то таке майно не може бути витребувано в добросовісного набувача відповідно до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України, при цьому Львівська міська рада не навела обґрунтованих підстав для незастосування до спірних правовідносин положень зазначеної норми.
Проте Львівська міська рада зазначає, що згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.
Оскільки у цій справі майно придбавалось набувачем не в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а на прилюдних торгах у порядку здійснення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно, то помилковим є застосування судами до спірних правовідносин норм частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 520/548/18 та від 26.07.2018 у справі № 902/389/16).
На думку заявника касаційної скарги, суди не звернули уваги на усталену практику Верховного суду (наприклад, постанова від 03.04.2019 у справі № 712/15369/12), згідно з якою позивач як власник наділений правом витребувати своє майно від добросовісного набувача без визнання за рішенням суду цього та наступних правочинів недійсними, адже добросовісність набуття майна можлива лише тоді, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна з незаконного володіння (віндикація).
Тобто, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що майно набуто відповідачем на підставі правочину - придбано на електронних торгах з отриманням свідоцтва про право власності від 26.02.2021 № 197, однак суди помилково вказали про необхідність оскарження такого свідоцтва або електронних торгів окремою позовною вимогою або заявлення будь-яких інших вимог.
При цьому заявник касаційної скарги акцентує увагу на тому, що навіть у разі пред`явлення такої вимоги, наслідком її задоволення буде реституція, тобто майно повернеться боржнику у виконавчому провадженні - ТОВ "Фортуна Систем Інвест", що не відновить прав Львівської міської ради, а зумовить лише необхідність звернення до суду з новим позовом.
Львівська міська рада зазначає також, що суди не перевірили всіх доводів та доказів позивача та не навели мотивів їх відхилення.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Неро-Продмаркет" просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, акцентуючи увагу на безпідставності та недоведеності скаржником його доводів, та правильність висновків судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Львівської міської ради.
3.3. Управління комунальної власності посилається на те, що до 1991 року всі об`єкти нерухомого майна на території України перебували у державній власності, а на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", 24.12.1991 виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення № 728, яким затверджено перелік підприємств та організації, які відносяться до комунальної власності, до якого включено, у тому числі, нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів районів міста Львова.
Отже, нежитлові приміщення, розташовані у житлових будинках, зведених до 1991 року, належали до державної власності та не могли перебувати у приватній власності громадян в силу закону.
У 1991 році весь житловий та нежитловий фонд був переданий до комунальної власності, а вже після цього відчужувався громадянам у порядку приватизації.
Проте у цьому випадку неможливо встановити правову підставу виникнення права власності на спірне приміщення у ОСОБА_1, адже сертифікат відповідності, на підставі якого відбулася реєстрація права власності, не є документом, який підтверджує наявність права власності на нерухоме майно.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 101319989, дата формування 24.10.2017) нежитлові приміщення під ін. XI,XII, загальною площею 57 м2 за адресою: АДРЕСА_1 належать до комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, про що міститься запис у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1387015746101).
07.08.2018 між Управлінням комунальної власності та ЛКП "Старий Львів" укладено договір оренди № Г-11351-18 на приміщення площею 57 м2 (цокольний поверх), розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі сертифікату відповідності Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, серія та номер ЛВ001828, виданого 31.12.2010 на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 27.12.2010, зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення після реконструкції, загальною площею 61,9 м2 на цокольному поверсі триповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням від 05.08.2020 № 2 учасника ТОВ "Фортуна Систем Інвест" збільшено розмір статутного капіталу товариства та залучено додатковий вклад до статутного фонду товариства у виді нежитлового приміщення загальною площею 61,9 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2094979846101) від третьої особи, яка не є учасником товариства - ОСОБА_1 .
Суди установили, що зазначене приміщення ТОВ "Фортуна Систем Інвест" набуло у власність на підставі акта приймання - передачі нерухомого майна у зв`язку із внесенням вкладу ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Фортуна Систем Інвест".
У подальшому, 15.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. видана постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 63140932, якою на приміщення № 21 за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт. Боржник - ТОВ " Фортуна Систем Інвест", стягувач - " ТОВ "Євро Трейд Девелопмент". Підстава виконання - виконавчий напис № 1763, виданий 14.09.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчуком Л. В.
4.4. Суди також установили такі обставини:
- 24.11.2020 ДП "СЕТАМ" проведено електронні торги з реалізації нежитлового приміщення, загальною площею 61,9 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, переможцем яких визнано ТОВ "Неро-Продмаркет";
- 15.12.2020 постановою приватного виконавця знято арешт з майна у виконавчому провадженні № 63140932 у зв`язку з реалізацією майна боржника (протокол про проведення електронних торгів від 24.11.2020 № 512959);
- 26.02.2021 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Залецька Н. М. на підставі акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. 08.12.2020, посвідчила за ТОВ "Неро-Продмаркет" право власності на майно - нежитлове приміщення № 21, загальною площею 61,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2094979846101), та видала свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за № 197;
- згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ТОВ "Неро-Продмаркет" 26.02.2021 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 21, загальною площею 61,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Львівської міської ради про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Неро-Продмаркет" нежитлового приміщення, загальною площею 61,9 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з припиненням права власності товариства на нежитлове приміщення, з посиланням на положення, зокрема, пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
4.6. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (статті 321 Цивільного кодексу України).
За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.