УХВАЛА
9 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 1-368/11
провадження № 13-46зк22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18
перевірила клопотання засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвал Апеляційного суду м. Києва від 6 січня 2016 року й Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд, суд касаційної інстанції) від 2 липня 2021 рокуза виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за вказаним клопотанням та наявних у Верховному Суді даних, вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року, з урахуванням ухвал Апеляційного суду м. Києва від 6 січня 2016 року й Касаційного кримінального суду від 2 липня 2021 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 357 Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК), ч. 3 ст. 166, пунктами "в", "і" ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) і призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, на строк 3 роки.
У подальшому засуджений звертався до Касаційного кримінального суду з питанням щодо перегляду ухвали цього суду від 2 липня 2021 року за виключними обставинами на підставі п. 3 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Проте 6 жовтня 2021 року та 7 листопада 2022року заявнику було відмовлено у відкритті провадження через відсутність правових підстав для протилежного рішення.
Наразі ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із клопотанням, у якому просить переглянути згадані вирок від 29 січня 2013 року та ухвали від 6 січня 2016 року й 2 липня 2021 року в порядку виключного провадження на підставі ст. 4004 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року). На переконання засудженого, призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі, замість позбавлення волі на строк 15 років, суперечить принципу верховенства права з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99 й на положення ст. 5 КК про зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі. Автор клопотання також посилається на допущені, на його думку, істотні порушення вимог КПК 1960 року; вважає, що суди не дали належної оцінки зібраним у справі доказам і неправильно кваліфікували діяння за пунктами "в", "і" ст. 93 КК 1960 року.
Велика Палата, перевіривши доводи, наведені у клопотанні, та долучені до нього матеріали, дійшла висновку, що у відкритті провадження за клопотанням належить відмовити з огляду на таке.
Клопотання ОСОБА_1 стосується перегляду постановлених щодо нього рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій відповідно від 29 січня 2013 року, 6 січня 2016 року та 2 липня 2021 року, які набрали законної сили. При цьому, звертаючись до Великої Палати, засуджений посилається на ст. 4004 КПК 1960 року, яку з цього Кодексу було виключено Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Верховний Суд розпочав роботу 15 грудня 2017 року. Того ж дня набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким унесено зміни до КПК, відповідно до яких цей Кодекс доповнено процесуальними нормами, котрими визначено підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати (статті 4341, 4342 глави 32 "Провадження в суді касаційної інстанції" КПК).