УХВАЛА
9 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 743/1378/13-к
провадження № 13-48зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 7 лютого 2014 року, ухвали Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року й постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року за виключними обставинами на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 7 лютого 2014 року з урахуванням змін, унесених Київським апеляційним судом 31 січня 2019 року, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Таке рішення Касаційний кримінальний суд Верховного Суду 1 жовтня 2020 року залишив без змін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у рішенні від 6 жовтня 2022 року в справі "Пархоменко та інші проти України" (заява № 13422/21 та 2 інші, у тому числі ОСОБА_1 ) констатував порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) через надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективних засобів правового захисту щодо скарг на це. За допущене порушення Суд визначив справедливу сатисфакцію - 900 євро, які держава-відповідач має сплатити заявнику.
ОСОБА_1, посилаючись на норми глави 33 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яку було виключено Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів",звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з питанням перегляду рішень національних судів щодо нього на підставі постановлення на його користь згаданого рішення міжнародної судової установи. Заявник, заперечуючи обґрунтованість засудження, просить скасувати оспорювані вирок, ухвалу й постанову, а провадження щодо нього - закрити.
Згідно з ч. 5 ст. 33, п. 2 ч. 3 ст. 459, ч. 3 ст. 463 КПК питання про відкриття провадження для здійснення процедури перегляду оспорюваного вироку (постанови, ухвали) за виключними обставинами з підстави установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні певної справи судом належить до компетенції Великої Палати.
Велика Палата, перевіривши подану ОСОБА_1 заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.