Постанова
іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 759/6767/20
провадження № 51-1880 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в кримінальних провадженнях № 12020100080001057 від 20 лютого 2020 року та № 12020100080002017 від 23 квітня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк перебування його під вартою з 19 лютого 2020 року по 21 лютого 2020 року включно.
Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди з кожного.
У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_9, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому стверджує, що апеляційний суд, повертаючи її апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, не надав належної оцінки доводам, зазначеним у клопотанні, щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Так, захисник вказує, що вирок місцевого суду було ухвалено 21 лютого 2022 року, а 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення військ російської федерації та активні бойові дії на території України, зокрема, і на території Київської області. Разом з тим захисник зауважує, що її робоче місце, як і місце проживання знаходяться у м. Ірпінь Київської області, тому у зв`язку з небезпекою для життя вона була вимушена 03 березня 2022 року евакуюватись до Одеської області, що підтверджується наданою апеляційному суду довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Одночасно наголошує, що евакуюючись, вона була позбавлена можливості взяти із собою усі необхідні матеріали кримінального провадження для написання вмотивованої апеляційної скарги, а тому не змогла оскаржити вирок місцевого суду у встановлений законом строк. При цьому захисник зазначає, що після відводу російських військ з території Київської області, владою було заборонено повернення мешканців до м. Ірпінь у зв`язку із значною кількістю замінувань. 16 травня 2022 року у зв`язку з повноцінним відновленням роботи судів та дозволом Ірпінського міського голови на повернення до міста, захисник прибула до м. Києва та 18 травня 2022 року направила на електронну адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, захисник не погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність поважності пропуску строку на апеляційне оскарження з підстав того, що вона мала можливість своєчасно оскаржити вирок місцевого суду шляхом подачі апеляційної скарги на електронну адресу Святошинського районного суду м. Києва, який працював у штатному режимі. Так, на переконання захисника, такі висновки суду є безпідставними тому, що вона в момент евакуації не мала об`єктивної змоги взяти із собою матеріали кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, які необхідні для написання вмотивованої та обґрунтованої апеляційної скарги.
Судові рішення стосовно ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржуються.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_9 підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити та скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_8 також не заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року, подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Захисник подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження 20 травня 2022 року.
Причини пропуску відповідного строку апелянт пояснював тим, що після ухвалення вироку місцевого суду від 21 лютого 2022 року, 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення військ російської федерації та активні бойові дії на території України, зокрема, і на території Київської області, у зв`язку з чим захисник була вимушена евакуюватись з м. Ірпінь, де знаходиться її місце роботи та проживання. При цьому захисник вказувала, що в момент евакуації на території м. Ірпінь відбувались бойові дії, а тому вона була позбавлена об`єктивної можливості взяти із собою матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 які необхідні для написання обґрунтованої апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження, зазначив, що адвокат ОСОБА_9 мала змогу подати апеляційну скаргу до суду першої інстанції засобами електронного зв`язку, оскільки електронна пошта Святошинського районного суду м. Києва, як і сам суд працювали у штатному режимі, а тому вона не була позбавлена можливості дотриматись строків, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України.