ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 369/9826/19
провадження № 51-6019 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
захисника ОСОБА_11,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за №12014110200003986 від 20 грудня 2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва,зареєстрованого в цьому ж місці (
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2
ст. 190 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції на ухвалу Київського апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, який залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року, виправдано ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України у зв`язку з недоведенням,
що в його діях є склад злочину, передбачений цими статтями.
Відповідно до формулювання пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_1, обвинувачувався органом досудового розслідування у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно), за наступних обставин.
ОСОБА_1 із 18серпня 2008 року став одноосібним засновником ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Олімп" із розміром 100% статутного капіталу та одночасно директором указаного товариства.
Згідно пунктами 14.3, 14.4 статуту ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Олімп", директор організовує роботу товариства і несе персональну відповідальність
за його діяльність. Директор у межах компетенції має право без довіреності вчинювати від імені товариства будь-які юридичні дії, у тому числі правочини.
З метою протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, ОСОБА_1 розробив план дій, який полягав у складанні та підписанні між ним як директором ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Олімп" і
ОСОБА_2 ряду інвестиційних договорів про участь у фінансуванні будівництва критих паркінгів (паркомісць) за адресою: вул. Авіаторів, 41-А,
с. Петропавлівська Борщагівка.
Відповідно до умов указаних договорів ОСОБА_2 повинен був перерахувати грошові кошти за об`єкти інвестування на рахунок ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Олімп", а ОСОБА_1 як директор товариства, мав підписати з ним акти прийому-передачі та передати останньому паркомісця після завершення будівництва.
Так, 13 вересня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали
5 інвестиційних договорів № 115-А (паркомісце НОМЕР_2), 116-А (паркомісце НОМЕР_3),
118-А (паркомісце НОМЕР_4), 119-А (паркомісце НОМЕР_5), 120-А (паркомісце НОМЕР_6).
На виконання умов укладених договорів ОСОБА_2 30 вересня 2011 року, перерахував грошові кошти (30 000 грн за кожним договором, а в загальній сумі - 150 000 грн) на розрахунковий рахунок ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Олімп" у ПАТ "БТА Банк", тим самим виконав договірні зобов`язання.
Водночас ОСОБА_1 26 грудня 2011 року уклав з ОСОБА_3 п`ять договорів про участь у фінансуванні будівництва критих паркінгів № 340-А, 341-А, 342-А, 344-А, 345-А, предметом яких були ті самі паркомісця НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6,
за які вже вніс кошти ОСОБА_2 на виконання укладених ним інвестиційних договорів. ОСОБА_3 проінвестувала вищевказані паркомісця відповідно
до умов укладених інвестиційних договорів.
23 квітня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписали акти прийому-передачі паркомісць НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, після чого ОСОБА_3 оформила право власності на ці паркомісця.
Таким чином, ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 у сумі 150 000 грн.
Діючи повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 19 вересня 2011 року уклав із ОСОБА_2 договір № 127-А про участь у фінансуванні будівництва критого паркінгу, предметом якого було паркомісце НОМЕР_1 за тією ж адресою.
05 жовтня 2011 року ОСОБА_2 перерахував 30 000 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Олімп", тим самим виконав свої договірні зобов`язання.
25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_4 договір
про участь у фінансуванні будівництва критого паркінгу № 328-А, предметом якого було це ж паркомісце НОМЕР_1, яке було предметом договору
з ОСОБА_2 . Згідно договору ОСОБА_4 проінвестував паркомісце НОМЕР_1.
23 квітня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі паркомісця НОМЕР_1, після чого ОСОБА_4 оформив на нього право власності.
Таким чином, ОСОБА_1, діючи повторно, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 в сумі 30 000 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд
у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України
про кримінальну відповідальність. На думку прокурора, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів не дала правильної оцінки тій обставині,
що долучені стороною захисту під час судового розгляду заяви ОСОБА_2
про переуступку майнових прав на паркомісця не були відкриті стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України, що свідчить про їх недопустимість
як доказів. Відмовляючи стороні обвинувачення у задоволенні скарги в частині істотного порушення стороною захисту положень ст. 290 КПК України, суд належно не мотивував свого рішення. Суд не дав оцінки тому, що
ОСОБА_1 укладав інвестиційні договори з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без правових підстав, оскільки на той час заяв ОСОБА_2 про переуступку майнових прав на паркомісця не існувало. Не перевірив апеляційний суд твердження у скарзі прокурора про те, що суд помилково визнав порушення строку досудового розслідування цього кримінального провадження і безпідставно визнав недопустимими доказами всі матеріали кримінального провадження. Апеляційний суд не дав відповідей на доводи апеляційної скарги потерпілого, який оспорював висновок експертизи, яку сторона захисту провела з порушенням порядку, передбаченого ст. 332 КПК України. Наведені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону призвели до того,
що апеляційний суд не застосував закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, зокрема частин 1, 2 ст. 190 КК України. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У письмовому запереченні на доводи касаційної скарги прокурора захисник виправданого ОСОБА_12, посилаючись на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, просить відмовити у задоволенні скарги прокурора,
а ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити
без зміни.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, посилаючись на обґрунтованість доводів скарги, просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_13 і виправданий ОСОБА_1 просили
в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права,
а не факту, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судових рішень в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість указані обставини належать до предмета перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим