Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 226/471/20
Провадження № 51-4458 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_10,
суддів: ОСОБА_11, ОСОБА_12,
при секретарі ОСОБА_13,
за участю прокурора ОСОБА_14,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_15,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019050490001289 за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Димитров Донецької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_16 в його інтересах на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 6 липня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 6 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишений у вигляді тримання під вартою до набрання чинності вироком суду.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 26 листопада 2019 року.
Зараховано ОСОБА_1 згідно з ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 26 листопада 2019 року по день набрання чинності вироком суду у строк відбуття покарання з розрахунку 1 день тримання під вартою за 1 день позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 серпня 2021 року вищевказаний вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи у знайомого ОСОБА_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_2, у другій половині дня, у ході розпивання спиртних напоїв з останнім, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час словесної сварки, яка переросла в бійку, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень наніс ОСОБА_2 не менше 7 ударів в область голови та лівої руки.
Після цього, у ОСОБА_1, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_2, виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті останньому. З цією метою ОСОБА_1 схопив один із кухонних ножів, який знаходився у вказаному приміщенні, та тримаючи його в руці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто, діючи з прямим умислом на вбивство ОСОБА_2, цілеспрямовано із застосуванням значної сили умисно завдав вказаним кухонним ножем з дерев`яною рукояткою два удари в область грудної клітини з правого боку, залишивши після останнього удару ніж у тілі ОСОБА_2 .
Після цього ОСОБА_1, розуміючи що ОСОБА_2 ще живий, схопив зі столу в кухні столовий ніж з металевою рукояткою та, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, бажаючи настання смерті потерпілого, цілеспрямовано із застосуванням значної сили умисно завдав вказаним ножем одного удару в область лівої бокової поверхні грудної клітини ОСОБА_2, залишивши після вказаного удару ніж у його тілі.
Від отриманих ударів потерпілий впав на підлогу в приміщенні кухні, а ОСОБА_1, побачивши, що потерпілий помер, та вважаючи, що в повному обсязі реалізував свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_2, припинив свої дії та покинув місце вчинення злочину.
В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були спричинені три колото-різані поранення поверхні грудної клітини, які відносяться за ступенем тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2, та легкі тілесні ушкодження, які не перебувають у прямому причинно - наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2 .
Смерть потерпілого настала в строк більш 36 годин, але менш 72 годин до моменту огляду його трупа на місці події, який розпочато о 18.00 годині 25 листопада 2019 року.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження. Не погоджується із встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження. Вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 91 КПК України, яка передбачає, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Зазначає про порушення права на захист, що до ОСОБА_1 застосовувалися незаконні методи слідства, побої і катування, а постанова про закриття кримінального провадження від 24 квітня 2020 року за відсутності в діях працівників Мирноградського ВП складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, є незаконною, а тому суд не може приймати до уваги первинні показання ОСОБА_1, в яких він оговорив себе, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 95 КПК України. Стверджує, що мотив вчинення злочину - неприязні відносини в результаті сварки та бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не доведений доказами. Вказує на те, що суд не надав належної оцінки висновку судової імунологічної експертизи від 24 грудня 2019 року, порушено вимоги ст. 228 КПК України при проведенні впізнання ОСОБА_1 свідками за фотознімками, оскільки відповідно до правового висновку ВС у постанові від 3 серпня 2021 року по справі № 761/6970/14-к закон допускає впізнання за фотознімками або матеріалами відеозапису в разі необхідності, тобто за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню. Втім, причин, з яких дану слідчу дію було проведено за відсутності ОСОБА_1 не зазначено, а тому суд не мав посилатися на такі докази. Зазначає, що стороною обвинувачення та судом не доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із встановленими місцевим судом фактичними обставинами справи, просить змінити рішення судів попередніх інстанцій у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і перекваліфікувати його дії на ст. 135 КК України, як залишення в небезпеці ОСОБА_2, оскільки його вини у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України немає. Зазначає про те, що до нього застосовувались незаконні методи слідства, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам ст. 370 КПК України, а вирок ґрунтується на недопустимих доказах. Вказує на фальсифікацію справи органами поліції.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли письмові заперечення від прокурора на касаційну скаргу захисника, в яких прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни як законні та обґрунтовані. Вказує, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України вірно, а вина останнього у вчиненні інкримінованого злочину доведена сукупністю досліджених доказів.
Захисник ОСОБА_17 та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційні скарги сторони захисту, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_18 заперечила щодо задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_16 в його інтересах на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду. Доводи, викладені в касаційних скаргах, вважала необґрунтованими. Просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни як законні та вмотивовані.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями свідків, які безпосередньо були допитані в судовому засіданні, так і в досліджених судом доказах, а саме: протоколах огляду місця події, протоколах впізнання за фотознімками, висновками судово-медичних експертиз, зміст яких детально викладений у вироку суду.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вирок місцевого суду переглядався судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою захисника в інтересах обвинуваченого, в якій захисник, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вирокущодо ОСОБА_1 просив його скасувати у зв`язку з невідповідністю висновківсуду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, яку апеляційний суд належним чином перевірив та надав обґрунтовані відповіді.