ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада2022 року
м. Київ
справа № 161/1279/20
провадження № 51-1726 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7,
суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
захисника ОСОБА_12,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010000105, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), громадянина України,
увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_12 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 8 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня затримання обвинуваченого в порядку виконання вироку.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 21 852,20 грн у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 5000 грн - моральної шкоди.
Процесуальні витрати за проведення судової трасологічної експертизи (висновок експерта № 414 від 31 жовтня 2019 року), які становлять 3768,24 грн та за проведення товарознавчої експертизи (висновок експерта № 505 від 2 жовтня 2019 року) у сумі 1256,08 грн, а всього витрати на загальну суму 5024, 32 грн прийнято на рахунок держави.
Вирішено питання про долю речових доказів та арештованого майна.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 засуджений за вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, тобто за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 в період з 14 березня по 20 год 15 березня 2019 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом підбору ключа до вхідних дверей проник у квартиру за адресою: АДРЕСА_3, звідки таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_2 золоті вироби і ключ запалювання до автомобіля марки "Ауді А6", який матеріальної цінності не становить, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 21 852,20 грн.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він у період часу з 1 травня до 16 липня 2019 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом злому замка до вхідних дверей проник у квартиру за адресою: АДРЕСА_4, звідки таємно викрав телевізор марки "Samsung" вартістю 3066,67 грн, який належить потерпілому ОСОБА_4, внаслідок чого заподіяв останньому майнову шкоду на вищевказану суму, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 185 КК.
Однак зазначене обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження в ході судового розгляду цього кримінального провадження, а тому суд у мотивувальній частині вироку зазначив про виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з недоведеністю прокурором у ході судового розгляду поза розумним сумнівом того, що вищевказане кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим ОСОБА_1 .
Волинський апеляційний суд ухвалою від 8 грудня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальном упровадженні - прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_13 задовольнив частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 змінив, доповнивши резолютивну частину вироку вказівкою про самостійне виконання вироку Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 289 КК, на підставі ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК та даного вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 8 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції під час постановлення ухвали взяв за основу встановлені судом першої інстанції показання потерпілої ОСОБА_2, зазначивши, що вона особисто бачила ОСОБА_1 у вічко дверей, а також суд зауважив на схожі показання свідка ОСОБА_5, який бачив засудженого поблизу свого будинку, крім того бачив його напередодні крадіжки поблизу арки будинку та безпосередньо вказав на нього в судовому засіданні суду першої інстанції. Захисник вважає, що впізнання цими учасниками судового процесу ОСОБА_1 безпосередньо в судовому засіданні є недопустимим, виходячи з того, що Паліям на стадії досудового розслідування останній вже був пред`явлений для впізнання за фотознімками. Протоколи цих слідчих дій від 17 липня 2019 року суд першої інстанції визнав недопустимими доказами з урахуванням аргументів сторони захисту щодо порушення порядку проведення такої слідчого дії, у тому числі у зв`язку з явним виділенням ОСОБА_1 серед інших осіб, яких було представлено для впізнання (штучного створення доказів). На стадії розгляду справи в суді першої інстанції у вказаних учасників уже склалося хибне враження, що його підзахисний вчинив стосовно них злочин, та сформувався в пам`яті образ рис його обличчя, а тому його подальше впізнання не могло бути об`єктивним. Як вважає захисник, зазначені висновки повністю узгоджуються з приписами, визначеними ч. 6 ст. 228 КПК.
Крім того, захисник у касаційній скарзі мотивує свої вимоги тим, що суд апеляційної інстанції:
- перевіряючи вирок суду першої інстанції, не перевірив доводів, наведених стороною захисту в апеляційній скарзі, а також усупереч ст. 419 КПК не надав на них жодної відповіді, що, на думку захисника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки вказує на неповноту та формальність апеляційного провадження, а це у свою чергу перешкоджає такому суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення;
- в оскаржуваній ухвалі всупереч вимогам ст. 404 КПК апеляційний суд не вирішив питання стосовно повторного дослідження частини доказів, хоча таке питання обґрунтовано ставилось перед судом, зокрема щодо повторного допиту апеляційним судом потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5, оскільки їхні показання в частині впізнання є недопустимими доказами, що вказує на дослідження судом цього доказу з порушенням ст. 94 КПК. До того ж в ухвалі суду апеляційної інстанції відсутня жодна згадка про вирішення заявленого клопотання щодо повторного дослідження вказаних доказів, а також мотиви чи аргументація його відхилення.
На думку захисника, вказане додатково підтверджує і порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК щодо зазначення у своєму рішенні мотивів, з яких суд виходив під час постановлення ухвали, і положення закону, якими він керувався, у тому числі й щодо вирішення питань, пов`язаних з відповідним клопотанням.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_12 підтримав доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі, прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_4 у касаційному порядку не оскаржуються.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в повторному викраденні майна потерпілої ОСОБА_2 з проникненням у житло ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом та викладених у вироку.
Так, місцевий суд, ухвалюючи вирок, врахував показання:
- потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила зникнення з її помешкання золотих прикрас та ключа до автомобіля "Ауді", який був помічений у вигляді хреста на пластмасовій частині ключа. Показала, що кілька разів бачила поблизу свого будинку обвинуваченого, який поводив себе, на її думку, підозріло, протягом лютого 2019 року він неодноразово (кілька разів) приходив до її квартири за адресою: АДРЕСА_3 у різні дні та години і стукав у вхідні двері, кожного разу питаючи інших осіб, які не проживають у квартирі. Особисто бачила ОСОБА_1 у вічко дверей;