ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 205/5651/21
провадження № 51-1548км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000322, за обвинуваченням
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, зареєстрованого у тому ж місті ( АДРЕСА_1 ), проживаючого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (далі - страхова компанія, СК "Кредо") про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково.
Постановлено стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин21 квітня 2021 року, приблизно о 15:40, керуючи технічно справним автомобілем "Skoda Praktik", реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 12.1, 12.4 та 12.9 "б" Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої пасажир керованого ним автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2022 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_2 без змін.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права в частині вирішення цивільного позову, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення в цій частині, і постановити рішення, яким стягнути на його користь: із страхової компанії 72 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; 72 000 грн - витрат пов`язаних із похованням; з ОСОБА_2 300 000 грн - моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог потерпілий вказує, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні його цивільного позову до страхової компанії безпідставно послалися на положення ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1961-IV), як на підставу для відмови у задоволені його позову, оскільки, на його думку, вказана норма визначає лише право, а не обов`язок потерпілого на протязі 30 днів з дня повідомлення про ДТП подати страховику заяву про страхове відшкодування. При цьому форма заяви законом не регламентована, а подання позовної заяви до суду, на думку потерпілого, законом не заборонена і є одним з способів вибору відновлення прав потерпілого.
На переконання ОСОБА_1 наведений у ст. 37 Закону №1961-IV перелік причин відмови у здійсненні страхового відшкодування не містить такої підстави, як відсутність заяви про страхове відшкодування.
На його думку, заявлені до страхової компанії "Кредо" позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки його заява подана у визначений відповідно до Закону трирічний строк та містить докази понесених витрат.
Як вважає потерпілий, суд першої інстанції позбавив його права подати заперечення на відзив страхової компанії, через ненаправлення цього відзиву.
Вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам щодо заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягала стягненню із засудженого, а зменшуючи цей розмір від заявленого у цивільному позові, виходили виключно із показань ОСОБА_2, внаслідок чого не вмотивовано зменшили розмір вказаного відшкодування до розміру, який не відповідає критерію співмірності.
У запереченні на касаційну скаргу потерпілого засуджений ОСОБА_2 вказує на безпідставність викладених у ній доводів, а тому просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, просила частково задовольнити касаційну скаргу.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині потерпілий не оскаржує.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Верховний Суд зазначає, що ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
У ст. 419 КПК наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не дотримався наведених положень процесуального закону.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що потерпілий ОСОБА_1, який є сином загиблого в результаті ДТП ОСОБА_3, заявив цивільний позов до ОСОБА_2 та страхової компанії, з якою у останнього, як страхувальника автомобіля було укладено договір відповідно до Закону №1961-IV, про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.