Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 522/8/20
провадження № 61-5374св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальна установа "Спеціалізована установа з надання безоплатної первинної допомоги у м. Одесі",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року у складі судді Науменка А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи "Спеціалізована установа з надання безоплатної первинної правової допомоги у м. Одесі" (далі - Установа) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 працював на посаді головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи з квітня 2019 року до 13 грудня 2019 року.
Наказом директора Установи від 13 грудня 2019 року № 26-ОС позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці 19 листопада 2019 року протягом чотирьох годин (з 10 год 00 хв до 12 год 44 хв та з 13 год 47 хв до 15 год 03 хв) без поважних причин.
Наказ від 13 грудня 2019 року № 26-ОС є незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів директора, оскільки позивач не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконував всі свої посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією.
19 листопада 2019 року з 10 год 00 хв до 12 год 44 хв та з 13 год 47 хв до 15 год 03 хв він перебував у судових засіданнях за викликом суду, про що було проінформовано директора Установи.
Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Установи від 13 грудня 2019 року № 26-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи, поновити його на вказаній посаді та зобов`язати Установу нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2019 року до дати поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 13 грудня 2019 року № 26-ОС про звільнення позивача з посади, а також поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такими, що не знайшли свого підтвердження.
Відповідач правомірно звільнив головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_1 із займаної посади за відсутність на робочому місці 19 листопада 2019 року більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин згідно з наказом від 13 грудня 2019 року № 26-ОС.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Звільнення працівника за те, що він з`явився за викликом до суду на судове засідання, не передбачено законодавством України.
Стосовно фактичних обставин справи спору немає, проте суди зробили висновки всупереч закону та здоровому глузду.
Суди не врахували принципи накладення дисциплінарного стягнення, а саме ступінь тяжкості вчиненого проступку і завдану ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок.
Суди не встановили факт прогулу, а саме відсутність позивача на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, не з`ясували поважність причин такої відсутності.
Участь у судових засіданнях була узгоджена з керівництвом Установи, саме з цією метою позивач був переведений у лютому 2019 року на посаду головного юрисконсульта. Крім того, відповідач визнав, що у зв`язку з одержання позивачем у 2016 році свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю він почав з 2018 року співпрацювати з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що не є порушенням трудової дисципліни. На вимогу директора Установи позивач брав судові повістки на підтвердження поважності відсутності на робочому місці протягом 2019 року, про що неодноразово зазначав відповідач у відзивах та запереченнях.
19 листопада 2019 року позивач брав участь у засіданні як адвокат на підставі доручення Одеського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги від 16 січня 2019 року № 04. У той день жодної скарги від відвідувачів Установи чи зауважень не надходило.
Суди проігнорували те, що предметом спору є конфлікт процесуальних обов`язків, покладених КПК України на позивача як адвоката та обов`язків, покладених КЗпП України як найманого працівника, у зв`язку з чим помилково не застосували норми КПК України до спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив позивачу в участі у судовому засіданні, чим позбавив його права на захист. Суд апеляційної протиправно відмовив позивачу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з підстав ненаправлення клопотання іншим учасникам справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року роз`яснено учасникам справи, що вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, проте позивач одержав відзив лише 18 лютого 2021 року без додатків до відзиву на апеляційну скаргу.
Cуди не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц, Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17, провадження № 61-72св17, від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц, провадження № 61-20505св18; відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Висновки судів, що явка адвоката до суду за викликом суду у кримінальному провадженні є неповажною причиною відсутності на робочому місці, дають підстави сумніватися у правозахисній системі України. Тобто підстави касаційного оскарження відповідають вимогам пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Виключно Верховний Суд може вирішити питання про застосування норм права до спірних правовідносин, визначених статтями 147, 149 КЗпП України та частини третьої статті 120, частин третьої, четвертої статті 121, частини другої статті 47 КПК України. Щодо застосування цих статтей відсутній Висновок Верховного Суду.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Установи мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з Посадовою інструкцією головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи головний юрисконсульт зобов`язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до якого встановлено графік робочого часу.
Одержавши у 2016 році свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю, позивач з 2018 року почав активно співпрацювати на платній основі як адвокат з центрами надання безоплатної вторинної правової допомоги. Для участі у судових засіданнях як адвокат на підставі доручень центрами надання безоплатної вторинної правової допомоги позивач неодноразово, не узгоджуючи з керівництвом, за відсотності законних підстав, залишав у робочий час своє робоче місце в Установі, що підтверджується доповідними записками начальника юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи Москаленка І. Ю., який був н позивача, та поясненнями позивача щодо його відсутності на робочому місці.
Фактично позивач залишав у робочий час основне місце роботи з метою участі у судових засіданнях за дорученням Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки дії відповідача при звільненні позивача були правомірними у зв`язку з його відсутністю на робочому місці 19 листопада 2019 року більше трьох годин протягом робочого часу без поважних причин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотань Громадської організації "Антикорупційний рух Одещини" про участь у судовому засіданні.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Установою з 15 січня 2013 року до 15 лютого 2019 року.
З січня 2013 року ОСОБА_1 займав посаду начальника відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи.
15 лютого 2019 року перевиданий наказ № 4-ОС про призначення ОСОБА_1 на посаду юрисконсульта Приморського району м. Одеси Установи.
28 лютого 2019 року ОСОБА_1 призначений (перевиданням) на посаду головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи в порядку переведення з посади юрисконсульта юридичного відділу у Приморському районі м. Одеси Установи, яку обіймав на період перебування у відпустці для догляду за дитиною основного працівника.
Згідно з публічною декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, за 2019 рік, позивач вказав місце роботи Установу, тип посади - посадова особа юридичної особи публічного права.
У 2016 році ОСОБА_1 одержав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 002786, видане Радою адвокатів Одеської області 16 березня 2016 року, а з кінця 2018 року почав співпрацювати на платній основі саме як адвокат з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Суд першої інстанції також встановив, що для участі у судових засіданнях як адвокат (захисник) на підставі доручень Центру безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 неодноразово, не узгоджуючи з керівництвом, без наявності законних підстав, залишав у робочий час свої робоче місце в Установі, що підтверджується доповідними записками начальника юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи Москаленка І. Ю., судовими повістками та поясненнями ОСОБА_1 щодо своєї відсутності на робочому місці (копії доповідних записок та пояснень). За такі дії до позивача застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
19 листопада 2019 року ОСОБА_1 покинув робоче місце о 10 год 00 хв та повернувся о 12 год 44 хв. Цього ж дня ОСОБА_1 покинув робоче місце о 13 год 47 хв та повернувся о 15 год 03 хв.
У своїх поясненнях щодо відсутності на робочому місці протягом чотрирьох годин робочого часу ОСОБА_1 письмово пояснив, що був відсутній у зв`язку з викликом його до суду як представника (захисника) за дорученням центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надав відповідні повістки.
Актами від 19 листопада 2019 року № 16 та № 17 зафіксовано факти відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 19 листопада 2019 року двічі: з 10 год 00 хв до 12 год 44 хв та з 13 год 47 хв до 15 год 03 хв.
09 грудня 2019 року листом № 160 директор Установи звернувся до юридичного департаменту Одеської місцевої ради та 13 грудня 2019 року одержав погодження на звільнення головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи Гайси А. М.
Наказом від 13 грудня 2019 року № 26-ОС на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, пояснень ОСОБА_1 від 19 листопада 2019 року, актів про відсутність працівника на робочому місці від 19 листопада 2019 року № 16 та № 17, доповідних начальника юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Москаленка І. Ю. від 19 листопада 2019 року, з урахуванням погодження юридичного департаменту Одеської місцевої ради, головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору, зокрема, є поновлення на роботі працівника, звільненого за прогул, який, як працівник спеціалізованої установи, під час робочого часу, як адвокат надавав безоплатну вторинну правову допомогу за доручення центру з надання безоплатної правової допомоги.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є, передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України, правовий захист від незаконного звільнення.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Верховний Суд зазначає, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 28 лютого 2019 року призначений (перевиданням) на посаду головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи в порядку переведення з посади юрисконсульта юридичного відділу у Приморському районі м. Одеси Установи, яку обіймав на період перебування у відпустці для догляду за дитиною основного працівника.
У 2016 році ОСОБА_1 одержав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 002786, видане Радою адвокатів Одеської області 16 березня 2016 року, а з кінця 2018 року почав співпрацювати на платній основі саме як адвокат з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Згідно з пунктом 1.1. Посадової інструкції головного юрисконсульта юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Установи, затвердженої директором Установи 08 травня 2013 року (далі - Посадова інструкція), головний юрисконсульт юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Комунальної установи "Спеціалізована установа з надання безоплатної первинної правової допомоги у м. Одесі" здійснює надання безоплатної первинної правової допомоги у Малиновському районі м. Одеси.
Посадовою інструкцією визначено, що головний юрисконсульт зобов`язаний дотримуватись Правил (том 1, а. с. 46 - 80).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 5.1, 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Установи, які є додатком до Колективного договору Установи (далі - Правила), працівники установи зобов`язані працювати чесно і сумлінно, виконувати покладені на них обов`язки; додержуватись дисципліни праці; своєчасно і точно виконувати закони України, нормативно-правові акти Президента та Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, Одеського міського голови, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, наказів та інших розпорядчих документів директора Установи; не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам держави, місцевої громади чи негативно вплинути на репутацію працівника Установи; шанобливо ставитись до громадян та інших осіб, керівників і працівників Установи, дотримуватися високої культури спілкування. Коло обов`язків, які виконує кожний працівник за своєю посадою, визначається посадовими інструкціями, що затверджуються директором Установи.
Для працівників Установи встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями - субота та неділя. Тривалість робочого часу працівників становить 40 годин на тиждень. Також встановлено час початку і закінчення роботи працівників та час перерви для відпочинку і харчування, а саме: з понеділка до четверга: початок роботи - о 09 год 30 хв, закінчення роботи - о 18 год 15 хв; п`ятниця: початок роботи - о 9 год 30 хв, закінчення роботи - о 17 год 00 хв; перерва: з 13 год 00 хв до 13 год 30 хв.
Відповідно до пункту 5.3 Правил для виконання невідкладної та непередбаченої роботи працівники зобов`язані за розпорядженням керівництва з`являтися на роботу у вихідні, святкові та неробочі дні в порядку, передбаченому законодавством. Робота у ці дні компенсується відповідно до статті 72 КЗпП України.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку організації та проведення особистого прийому громадян в і (том 1, а. с. 32 - 33) працівникам Установи суворо забороняється: встановлювати будь-яку плату за надання правової допомоги, що включає консультування, оформлення заяв, звернень, запитів, видачу особам витягів із законодавчої бази, інформаційних довідок, бланків та інших документів; надавати будь-які послуги, не пов`язані зі специфікою діяльності установи (вторинна правова допомога, зокрема адвокатські послуги; розроблення індивідуальних пакетів документів - статутів, положень тощо; копіювання не пов`язаних документів тощо), надавати правову допомогу від імені Установа за індивідуальним запрошенням приватних або юридичних осіб, без попереднього погодження з керівництвом установи.
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
Суди встановили, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 19 листопада 2019 року двічі: з 10 год 00 хв до 12 год 44 хв та з 13 год 47 хв до 15 год 03 хв є прогулами, оскільки він був відсутній на роботі у цей період без поважних причин. Відсутність позивача на роботі у вказаний час підтверджується актами від 19 листопада 2019 року № 16 та № 17.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1, як посадова особа, залишав у робочий час основне місце роботи з метою прийняття участі у судових засіданнях за дорученнями Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
З урахуванням установлених обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 19 листопада 2019 року є прогулом, оскільки він був відсутнім на роботі у вказаний період без поважних причин, що підтверджується належними доказами у справі.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, що позивач, перебуваючи на посаді головного юрисконсульта Установи, 19 листопада 2019 року був відсутній на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня з поважних причин, суди проігнорували те, що предметом спору є конфлікт процесуальних обов`язків, покладених КПК України на позивача як адвоката та обов`язків, покладених КЗпП України як найманого працівника, у зв`язку з чим помилково не застосували норми КПК України до спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що у своїх поясненнях щодо факту відсутності на робочому місці 19 листопада 2019 року протягом чотирьох годин ОСОБА_1 письмово пояснив, що був відсутній у зв`язку з його викликом до суду, як представника (захисника), за дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надав відповідні повістки.
Згідно з підпунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про безоплатну допомогу" (далі - Закон) безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації (стаття 7 Закону в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу).
Згідно зі статтею 9 Закону суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) фізичні та юридичні особи приватного права; 4) спеціалізовані установи; 5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (стаття 13 Закону).
Згідно зі статтею 15 Закону суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням (частина друга статті 16 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою статті 21 Закону після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства.