Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 527/439/21
провадження № 61-615св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни - Бондаря Євгена Ілліча на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 25 лютого 2015 року № 662, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 109 305,06 грн.
Позовна заява мотивована тим, що під час розмитнення автомобіля йому стало відомо про те, що він внесений до державного реєстру боржників та не знятий до цього часу, у зв`язку з тим, що нібито має заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк". Зазначав, що він брав кредит у АТ КБ "ПриватБанк", але після продажу належної йому квартири вважав борг за кредитним договором повністю погашеним ще у 2009 році, у зв`язку з чим виконавчі провадження щодо нього були закінчені, проте банк продовжив незаконно нараховувати заборгованість.
Виконавчий напис від 25 лютого 2015 року № 662 він не отримував, про його існування не знав. Вважав, що зазначений виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що не підлягає виконанню, оскільки сума боргу у розмірі 109 305,06 грн є необґрунтованою та нічим не підтвердженою.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через його недоведеність, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не надав до суду доказів, що АТ КБ "ПриватБанк" для вчинення виконавчого напису не надано документів, які не відносяться до переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку; встановити і перевірити дотримання приватним нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису вимог Закону України "Про нотаріат" в частині стягнення заборгованості у безспірному порядку, зокрема, чи було подано стягувачем документи, які підтверджують безспірність вимог, та чи відносяться надані нотаріусу стягувачем документи до переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, суд об`єктивно позбавлений можливості, оскільки в матеріалах справи відсутня копія нотаріальної справи про вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. виконавчого напису від 25 лютого 2015 року № 662 про стягнення з позивача на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 109 305,06 грн; при розгляді справи позивач не спростував належними і допустимими доказами того, що у відповідача за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису було відсутнє право стягнення заборгованості за кредитним договором; будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) позивач суду не надав.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 25 лютого 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за № 662, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 109 305,06 грн. Стягнуто з приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 753,33 грн з кожного.
Апеляційний суд при прийнятті своєї постанови вказав, що суд першої інстанції формально поставився до вирішення справи, не перевірив доводів позивача, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса він не мав безспірної заборгованості перед АТ "КБ "ПриватБанк", а заявлені банком вимоги на суму 109 305,06 грн є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, судовим наказом від 03 березня 2009 року у справі № 2н-49/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") заборгованість за кредитним договором в сумі 30 364,96 грн, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 6 980,58 грн, заборгованість за процентами в розмірі 12 117,12 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 9 345,12 грн, судовий штраф (фіксована сума) в розмірі 500,00 грн та судовий штраф (процент) в розмірі 1 422,14 грн, а також понесені стягувачем судові витрати у справі в розмірі 151,82 грн судового збору та 15,00 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, проте доказів наявності іншої кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" у справі не надано і суду таких обставин не доведено.
Апеляційний суд звернув увагу на те, що оскільки строк виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, укладеним із АТ КБ "ПриватБанк", настав у 2009 році, про що заявлено стягувачем у вимозі про видачу судового наказу, то подальше нарахування заборгованості за кредитним договором є безпідставним. Разом з тим приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. видала виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 109 305,06 грн, яка виникла станом на 25 лютого 2015 року, тобто за межами строку кредитування та після спливу більше трьох років з дня виникнення права вимоги, що спростовує факт безспірності вимог стягувача та є підставою, на думку апеляційного суду, для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року представник приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - Бондар Є. І. із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, з пропущенням строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса відмовити. Касаційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваної постанови та стягнення понесених заявником судових витрат із ОСОБА_1 .
Як на підставу касаційного оскарження представник приватного нотаріуса посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 та від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник наполягає на тому, що нотаріус у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є неналежним відповідачем, тому з нього не підлягає стягненню й судовий збір.
У травні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - Бондаря Є. І., в якому позивач, посилаючись на неправильність відкриття касаційного провадження у справі, просить відмовити Бондар І. М. у задоволенні касаційної скарги. Матеріали відзиву містять клопотання ОСОБА_1 вважати непропущеним строк його подання, зважаючи на отримання касаційної скарги позивачем не особисто та його волонтерство в Польщі.
Зважаючи на незначний строк пропущення терміну подання відзиву на касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - Бондаря Є. І. (2 дні), зазначене клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відзиви на касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - Бондаря Є. І. від інших учасників справи станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - Бондаря Є. І. передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 19 січня 2022 року про надання строку для усунення недоліків, зокрема надання належних доказів, що підтверджують отримання копії оскаржуваної постанови саме 09 грудня 2021 року) задоволено клопотання представника приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - Бондаря Є. І. про поновлення строку на касаційне оскарження, поновлено приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано із Глобинського районного суду Полтавської області матеріали цивільної справи № 527/439/21 та надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року матеріали справи № 527/439/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із такого.