Постанова
Іменем України
11 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 703/1230/21
провадження № 61-2208св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Агро-Проялс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Проялс" на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2021 року у складі судді Прилуцького В. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у складі колегії суддів:Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фермерського господарства "Агро-Проялс" (далі - ФГ "Агро-Проялс") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов обґрунтовано тим, що їй відповідно до державного акта від 07 листопада 2007 року належить земельна ділянка площею 3,3887 га, розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області. 12 травня 2020 року позивачу стало відомо, що її земельну ділянку самовільно зайнято ФГ "Агро Проялс". Вона звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Перевіркою, проведеною 12 жовтня 2020 року, встановлено самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем.
Позивач зазначала, що вона має намір самостійно використовувати належну їй земельну ділянку задля вирощування сільськогосподарської продукції. Проте, в зв`язку з тим, що відповідач ФГ "Агро Проялс" самовільно зайняв належну їй земельну ділянку та здійснює там вирощування кукурудзи, вона позбавлена можливості проводити будь-які роботи на зазначеній ділянці.
У зв`язку з наведеним, позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7123787200:02:001:0097, що розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, шляхом заборони ФГ "Агро-Проялс" здійснювати будь-яку господарську діяльність на вказаній земельній ділянці, а також обробляти земельну ділянку будь-якою технікою, тобто заборонити вчиняти будь-які дії, направлені на користування чи розпорядження земельною ділянкою.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2021 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 7123787200:02:001:0097, що розташована в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, шляхом заборони ФГ "Агро-Проялс" здійснювати будь-яку господарську діяльність на вказаній земельній ділянці, а також обробляти земельну ділянку будь-якою технікою, тобто заборонити вчиняти будь-які дії, направлені на користування чи розпорядження земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 . Стягнуто з ФГ "Агро-Проялс" на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 908,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3 300,00 грн, всього - 4 208,00 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач надала належні та допустимі докази самовільного зайняття належної їй земельної ділянки саме відповідачем, стороною відповідача твердження позивача не спростовані та жодних доказів на спростування тверджень ОСОБА_1 до суду не надано.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ФГ "Агро-Проялс" про перегляд заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2021 року.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ФГ "Агро-Проялс" залишено без задоволення, заочне рішення суду першої інстанції - без змін. Стягнуто з ФГ "Агро-Проялс" на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 4 800,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що доводи апеляційної скарги їх не спростовують, на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2022 року ФГ "Агро-Проялс" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга містила також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 301/854/17, від 13 травня 2020 року у справі № 700/670/16-ц, від 21 квітня 2021 року у справі № 916/3674/19 та від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, зазначає що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У своїй касаційній скарзі заявник також зазначає, що:
- судами попередніх інстанцій у судових рішеннях констатовано наявність акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 жовтня 2020 року, проте будь-якої правової оцінки змісту цього акта, формі, а також повноваженням ГУ Держгеокадастру на проведення перевірок дотримання земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 судами не надано, до акта не долучено жодних матеріалів, які б підтверджували порушення. Суди не звернули уваги на те, що перевірка проводилася інспектором одноособово, за відсутності представників позивача та відповідача, свідків, примірник акта не був направлений ФГ "Агро-Проялс";
- незважаючи на не оскарження акта відповідачем, суди мали керуватися принципом jura novit curia ("суд знає закони") та самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування, з викладенням її у мотивувальній частині судового рішення;
- суд першої інстанції прийняв заочне рішення, незважаючи на те, що в судовому засіданні 27 серпня 2021 року відповідача не було, хоча ним було надано заяву про перенесення справи на іншу дату в зв`язку з активною фазою збору врожаю. Голова ФГ "Агро-Проялс" в судовому засіданні мав намір особисто вказати на непоінформаність його про існування акта та невикористання відповідачем земельної ділянки із вересня 2020 року, а не подання ним відзиву не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи;
- позивач не довела існування предмета, стосовно якого заявлено позов, зокрема факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 3,3887 га. Вона подала позов у квітні 2021 року, проте не повідомила суд першої інстанції, що в 2021 році засіяла свою земельну ділянку ячменем (восени вона ж його і зібрала) і підстав для звернення до суду не було, а в судовому засіданні апеляційного суду давала плутані пояснення щодо оброблення спірної земельної ділянки;
- суди взагалі не з`ясували, чи була спірна земельна ділянка самовільно зайнята або яка саме частина земельної ділянки була зайнята і ким.
У травні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ "Агро-Проялс", в якій позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними. Окрім цього, ОСОБА_1 надала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просила долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують розмір її витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, та додати до судових витрат стягнення із ФГ "Агро-Проялс" витрати на послуги адвоката Громової С. С. в розмірі 4 000,00 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ФГ "Агро-Проялс" передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року поновлено ФГ "Агро-Проялс" строк на касаційне оскарження заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 703/1230/21 із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року матеріали справи № 703/1230/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані заочне рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,39 га, розташованої в межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123787200:02:001:0097, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 07 листопада 2007 року серії ЯБ № 623070.
Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 12 жовтня 2020 року № 576-ДК/626/АП/09/01/-20 встановлено, що на земельній ділянці сільськогосподарського призначення приватної власності з кадастровим номером 7123787200:02:001:0097, площею 3,3887 га, що розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району, виявлені залишки зібраного урожаю (кукурудза). Земельна ділянка перебувала в оренді у суб`єкта господарювання ФГ "Агро-Проялс" (термін дії договору оренди закінчився 25 лютого 2020 року). Вказані обставини свідчать про самовільне використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно з відповіддю Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2020 року № К-4/329/0-0.19-8396/6-20 звернення ОСОБА_1 розглянуто та встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 3,3887 га ФГ "Агро-Проялс". Посадових осіб викликано до служби з метою отримання пояснень та складання адміністративного протоколу.
Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 лютого 2021 року № 31-23-0-4-178/90-21 результатом перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 3,3887 га самовільно зайнята ФГ "Агро-Проялс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Порушник викликався до Управління з контролю за використанням та охороною земель, проте директор ФГ "Агро-Проялс" Здоровко Є. В. або уповноважена особа до Управління з контролю за використанням та охороною земель не з`явився. В зв`язку з цим проінформовано Смілянську місцеву прокуратуру про триваюче правопорушення вимог земельного законодавства.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 квітня 2020 року № НВ-7114241222020 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3887 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0097. Відомості про право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі про договори оренди, відсутні.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції позивач надала до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 листопада 2010 року № 467, виданого Громовій С. С., договір про надання юридичних послуг від 09 квітня 2021 року, акт виконаних робіт від 12 квітня 2021 року № 23-ц та квитанцію від 12 квітня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 сплатила адвокату Громовій С. С. 3 300,00 грн.
Згідно із доданими до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді документами ОСОБА_1 сплатила адвокату Громовій С. С. 30 листопада 2021 року 4 000,00 грн та 03 грудня 2021 року - 800,00 грн за надані адвокатом послуги з усної юридичної консультації та складання відзиву на апеляційну скаргу, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт № 54-ц, № 57-ц та квитанціями.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з частиною першою статті 152 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 19 червня 2033 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
У статті 188 ЗК України (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин) визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів, в силу положень статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" урегульовано повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин) державні інспектори мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.