Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 497/470/2021
провадження № 61-20047св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем Audi-80, державний номерний знак НОМЕР_1, скоїв наїзд на автомобіль ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Болградського районного суду Одеської області від 23 грудня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
31 грудня 2020 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "УСК "Княжна Вієнна Іншуранс груп" (далі - ПрАТ "Княжна Вієнна Іншуранс груп") виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 11 363,23 грн.
Посилаючись на те, що при відновленні автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2, сума страхового відшкодування не покриває витрати на відновлювальний ремонт, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 13 703,37 грн, а також судові витрати у розмірі 917,00 грн.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 02 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 703,37 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої ДТП, а також судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Болградського районного суду Одеської області від 02 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки фактичний розмір шкоди завданої майну позивача не перевищує ліміт відповідальності страховика за договором страхування, страховик ПрАТ "УСК "Княжна Вієнна Іншуранс Груп" не залучений до участі у справі та до нього не заявлено жодних позовних вимог, то підстав для задоволення позову немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- не врахував, що якщо потерпілий звернувся до страховика і отримав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- не звернув увагу на те, що відповідач мав можливість оспорити суму відшкодування проте, за пропозицією суду першої інстанції реалізувати таке право відмовився, тому залучення страховика не було обов`язковим;
- проігнорував те, що обставини справи, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, яку покладено в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, не є аналогічними обставинам справи, що розглядається, оскільки, у зазначеній справі, йдеться про стягнення суми страхового відшкодування страховою компанією в регресному порядку, без елементу оскарження такої суми жодною зі сторін правовідносин;
- не врахував висновків щодо застосування норми статті 1194 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року, після усунення заявником недоліків касаційної скарги, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року; відкрито касаційне провадження у малозначній справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої, підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 497/470/2021 із Болградського районного суду Одеської області; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У травні 2022 року матеріали справи № 497/470/2021 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу № 497/470/2021 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем Audi-80, державний номерний знак НОМЕР_1, скоїв наїзд на автомобіль ВАЗ-2107, 1984 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Болградського районного суду Одеської області від 23 грудня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Audi-80, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ "УСК "Княжна Вієнна Іншуранс Груп", що підтверджується полісом ЕР-194941798 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06 березня 2020 року, ліміт відповідальності за заподіяну майнову шкоду було встановлено у розмірі 130 000,00 грн.
31 грудня 2020 року між ПрАТ "УСК "Княжна Вієнна Іншуранс Груп" та ОСОБА_1 узгоджено розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування у розмірі 11 363,23 грн.
08 січня 2021 року ПрАТ СК "УСК "Княжна Вієнна Іншуранс груп" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 11 363,23 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції від 31 грудня 2020 року № 20-0377554 вартість ремонту автомобіля ОСОБА_1 склала 13 963,23 грн (з врахуванням зношення запчастин 70 % та без урахування франшизи 2 600,00 грн).
Фактична вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ-2107, 1984 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, склала 25 066,60 грн.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначив, що при відновленні автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2, сума страхового відшкодування не покриває витрати на відновлювальний ремонт, тому просив стягнути із відповідача, як винуватця ДТП, на його користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 13 703,37 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.