Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 591/5362/18
провадження № 61-6528св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І, Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Коваль Наталія Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Вдовіченком Олександром Леонідовичем, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року, додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2022 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Коваль Н. М., про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті її рідної тітки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, а вона та брат - третя особа ОСОБА_3, є спадкоємцями за законом п`ятої черги. При підготовці документів для звернення до нотаріуса щодо прийняття спадщини їй стало відомо, що все своє майно померла заповіла сторонній особі - ОСОБА_2 .
Вважала, що під час складення заповіту на ім`я відповідача, посвідченого 17 серпня 2016 року, ОСОБА_4 хворіла і тому не могла розуміти значення своїх дій, не могла керувати ними. У період часу з 2009 року до 2016 року ОСОБА_4 перенесла декілька інсультів, дільничним лікарем Комунальної установи "Сумської міської клінічної лікарні № 5" їй було надано направлення до психіатричного диспансеру і встановлено діагноз захворювання. Останній інсульт ОСОБА_4 перенесла влітку 2016 року, після чого, не могла нормально рухатись, нормально розмовляти, адекватно реагувати на усі дії, вона періодично не розуміла обставин і не впізнавала людей, була тяжка у спілкуванні, не могла оцінювати дійсні події, правильно орієнтуватися у життєвих ситуаціях.
Враховуючи вік, стан здоров`я ОСОБА_4, неодноразове складення нею заповітів на різних людей, що свідчить про психологічну нестабільність, суттєві порушення психіки, викликані її тяжкими захворюваннями, її властивість підпадати під вплив інших людей, у тому числі і незнайомих, позивач просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений 17 серпня 2016 року.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_5 просила суд визнати недійсним заповіт від 17 серпня 2016 року, складеного ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Коваль Н. М.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним з моменту посвідчення заповіт ОСОБА_4, складений на ім`я ОСОБА_2 від 17 серпня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Коваль Н. М.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивоване тим, що на момент складання заповіту ОСОБА_4 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено висновком судово-психіатричного експерта № 06-04/4 від 19 березня 2020 року.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судово-психіатричної експертизи у розмірі 4 714,68 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що подана ОСОБА_1 заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат у розмірі 10 000 грн на правничу допомогу та витрат на оплату судово-психіатричної експертизи в розмірі 4 714,68 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки понесення зазначених витрат підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, установивши, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 06-04/4 від 19 березня 2020 року ОСОБА_4 мала ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку переважно судинного ґенезу (ГХ, ДЕП, інфаркт мозку 2008) зі зниженням пам`яті, вираженою емоційною лабільністю, маячними ідеями (пограбування, кверулянство) і під час складання заповіту 17 серпня 2016 року за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та наявність підстав для визнання складеного у такому стані заповіту недійсним. Суд вважав необґрунтованими доводи ОСОБА_2 щодо відмови у призначенні у справі додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи.
Щодо додаткового судового рішення апеляційний суд вважав його обґрунтованим, оскільки витрати на оплату судово-психіатричної експертизи у розмірі 4 714,68 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є документально підтвердженими. При цьому суд вважав безпідставними посилання ОСОБА_2 на порушення позивачем порядку уточнення розміру витрат на надання правничої допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року, додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 червня 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції відхилено клопотання про проведення додаткової посмертної психіатричної експертизи від 22 листопада 2021 року та витребування судом першої інстанції матеріалів справ № 591/7718/13-ц і № 591/9297/13-ц, в яких міститься письмові документи, виготовлені ОСОБА_4 .
Вважає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано було відхилено клопотання про проведення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи. При цьому під час розгляду справи не було заслухано приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Коваль Н. М., покази якої могли б вплинути на висновок посмертної психіатричної експертизи.
Посилається на те, що заяв щодо уточнення судових витрат ОСОБА_5 та її представник ні до 22 грудня 2021 року, ні 22 грудня 2021 року, не подавали, що є підставою для скасування додаткового судового рішення.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_2 вказує про порушення судами норм процесуального права, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Юшкевич Є. Ю. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Посилається на те, що належних доказів на спростування висновку судово-психіатричної експертизи № 06-04/4 від 19 березня 2020 року відповідачем не надано, а її безпідставні доводи щодо необхідності призначення додаткової експертизи для дослідження матеріалів цивільних справ № 591/7718/13-ц та № 591/9297/13-ц не вказують на те, що висновок експертизи № 06-04/4 від 19 березня 2020 року є неповним.
Не погоджується із запереченнями представника відповідача щодо ухвалення додаткового судового рішення, оскільки в судовому засіданні представник відповідача частково погодився із ухваленням додаткового рішення в частині відшкодування судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, поклавшись на розсуд суду. Крім того, судами встановлено, що гонорар адвоката у розмірі 10 000 грн погоджено сторонами у договорі про надання правничої допомоги від 13 серпня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до заповіту, посвідченого 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Коваль Н. М., реєстровий № 687, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 . У тексті заповіту зазначено, що заповіт складено о 14 год 57 хв, посвідчено удома за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 21).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 була власником квартири АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 14).
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 06-04/4 від 19 березня 2020 року, ОСОБА_4 станом на 17 серпня 2016 року, тобто на момент складання заповіту, виявляла ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку переважно судинного ґенезу (ГХ, ДЕП, інфаркт мозку 2008) зі зниженням пам`яті, вираженою емоційною лабільністю, маячними ідеями (пограбування, кверулянство) за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 2, а. с. 2-6).
Відповідно до копії рахунку № 340 від 24 січня 2020 року КНП Сумської обласної ради "Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань" вартість судово-психіатричної експертизи у цивільній справі № 591/5362/18 складає 4 668, 00 грн. (том 1, а. с. 23).
Згідно із квитанцією від 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 здійснила оплату за судово-психіатричну експертизу згідно рахунку № 30 від 24 січня 2020 року на суму 4 714,68 грн (том 2, а. с. 135).
Відповідно до витягу з договору про надання допомоги по цивільній справі від 13 серпня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Іващенко Т. А., сторони погодили гонорар адвоката в розмірі 10 000 грн (том 2, а. с. 136).
Згідно з квитанцією № 14 ОСОБА_1 сплатила витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн 13 серпня 2019 року (том 2, а. с. 138).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Вдовіченком О. Л., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення, а саме: рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року та постанова Сумського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог по суті ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Разом з тим, додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2022 року та постанова Сумського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в частині вирішення питання щодо стягнення судових витрат зазначеним вимогам закону не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.
На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.
Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.
Судами встановлено, що 17 серпня 2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Коваль Н. М., реєстровий № 687, відповідно до якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_2 все майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право. У тексті заповіту зазначено, що заповіт складено о 14 год 57 хв, посвідчено удома за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позовні вимоги про визнання оспорюваного заповіту недійсним, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що під час складання заповіту 17 серпня 2016 року ОСОБА_4 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, отже, підстав для їх скасування немає.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Тобто, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідне обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме в момент укладення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) надав висновок про застосування норми права, відповідно до якого підставою для визнання правочину недійсним згідно із частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 травня 2019 у справі № 372/830/17-ц (провадження № 61-39444св18), від 22 травня 2019 року у справі № 234/9293/14-ц (провадження № 61-2968св19) та від 06 лютого 2020 року у справі № 495/538/16-ц (провадження № 61-43716св18).
Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).