Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 344/5253/21
провадження № 61-6489св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2021 року у складі судді Мелещенко Л. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання пунктів кредитного договору недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, повернення надмірно сплачених коштів, визнання зобов`язань за кредитним договором, договорами іпотеки та поруки припиненими, зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2007 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Укрпромбанк" був укладений кредитний договір № 34/КВ/Ф-07, згідно з яким на споживчі цілі було видано кредит у розмірі 39 200 доларів США, термін дії - до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань. 01 липня 2010 року право вимоги від ТОВ "Укрпромбанк" перейшло до ПАТ "Дельта Банк".
Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору встановлюється одноразова комісія за надання кредиту у розмірі 1,5 % від суми кредиту, що становить 588 доларів США. Комісія за видачу готівки становить 117,60 доларів США, що передбачено пунктом 1.8 договору. Разом сума становить 705,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 04 травня 2021 року становить 19 721,52 грн.
Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору, у випадку порушення позичальником обов`язків, передбачених договором, банк має право вимагати від позичальника штраф у розмірі 50 % від суми кредиту за кожен випадок такого порушення.
Згідно з пунктом 5.2 кредитного договору позичальник має сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу по процентах, комісіях та інших платежів. Також кредитний договір № 34/КВ/Ф-07 був забезпечений договором іпотеки нерухомого майна від 14 березня 2007 року, укладеним з ним, та договором поруки від 14 березня 2017 року № 34/П-07, укладеним з ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 6.2 договору іпотеки він діє до повного виконання основного зобов`язання по кредитному договору. Згідно з пунктом 9 договору поруки він діє до повного виконання основного зобов`язання по кредитному договору боржником чи поручителем.
На момент подання позовної заяви заборгованість по тілу кредиту, відсотках та пені відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості від 04 листопада 2019 року, наданим ПАТ "Дельта Банк".
Посилаючись на несправедливість вказаних умов кредитного договору та на те, що на момент подачі позовної заяви заборгованість по тілу кредиту, відсотках та пені відсутня, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсними з моменту укладення пункти 1.6, 1.8, 5.2, 5.3 кредитного договору від 14 березня 2007 року № 34/КВ/Ф-07 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з банку надмірно сплачених коштів у розмірі 19 721,52 грн; визнати зобов`язання за кредитним договором, договором іпотеки, договором поруки від 14 березня 2007 року припиненими; зобов`язати ПАТ "Дельта Банк" здійснити дії щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункти 1.6, 1.8 кредитного договору, якими передбачено, що позичальник сплачує комісію за надання кредиту та комісію за видачу готівкових коштів є платою споживача кредиту за дії банку щодо встановлення правовідносин, а саме укладення договору.
Пункт 5.3 кредитного договору про те, що у випадку порушення позичальником своїх обов`язків, передбачених цим договором (крім тих, що зазначені в пункті 5.2 цього договору), банк має право вимагати від позичальника, а позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 50 % від суми кредиту за кожен випадок такого порушення, є умовою про встановлення жорстких обов`язків споживача і, відповідно, несправедливими умовами договору.
Суд вважав, що банк не дотримався вимог пункту 3.6 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, оскільки банк не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь або що їх вчиняє банк або споживач із метою встановлення, зміни або припинення правовідносин, а також встановлювати жорсткі обов`язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом банку.
Тобто, вказані вимоги суд вважав обґрунтованими, проте позивач пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено представником ПАТ "Дельта Банк" у відзиві на позовну заяву.
У свою чергу пункт 5.2 оспорюваного договору, який передбачає, що у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, банк має право вимагати, а позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості, на думку суду відповідає вимогам пункту 3.6 вказаних Правил, тому вимоги у цій частині є необґрунтованими по суті.
Позовні вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 19 721,52 грн суд вважав недоведеними, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів про сплату саме цієї суми коштів та її розрахунок.
Вимоги про визнання зобов`язань за кредитним договором, договорами іпотеки та поруки припиненими суд вважав передчасними, оскільки у позивача наявна заборгованість перед відповідачем у вигляді штрафу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2021 року - без змін
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд погодився з правовими висновками, наведеними місцевим судом, та виклав аналогічне правове обґрунтування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2021 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відзив ПАТ "Дельта Банк" на позовну заяву, в якому міститься заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, було подано представником відповідача за довіреністю та відсутні дані про те, що ця особа є адвокатом, тому суди повинні були залишити його без розгляду і, відповідно, не враховувати зазначену заяву щодо позовної давності.
Крім того, вказує на те, що строк позовної давності в будь-якому разі не пропустив, оскільки не є юристом та на момент укладення договору не знав про порушення свого права, а вимогу про нарахування йому штрафу отримав тільки у 2019 році.
Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
13 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 березня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 34/КВ/Ф-07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 200 доларів США (пункт 1.1), строк кредитування - 120 місяців (пункт 1.2), дата повернення кредиту - 13 березня 2017 року (пункт 1.3), мета кредитування - споживчі цілі (пункт 1.4), процентна ставка за користування кредитом - 14,6 % річних (пункт 1.5), комісія за надання кредиту - 1,5 % (одноразово) від суми кредиту (пункт 1.6), комісія за користування кредитом - відсутня (пункт 1.7), комісія за видачу готівкових коштів - 0,3 % (одноразово) від суми кредиту (пункт 1.8), комісія за дострокове проведення розрахунків по кредиту - відсутня (пункт 1.9). Комісія за надання кредиту в післяопераційний час - 100 грн (пункт 1.10).
14 березня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк", як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, був укладений договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є: складські приміщення, загальною площею 489,6 кв. м, що знаходяться у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2001 року, загальна вартість складських приміщень становить 227 405, грн; земельна ділянка, площею 0,1475 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 березня 2006 року, вартість грошової ділянки становить 23 644,25 грн; земельна ділянка площею 0,0687 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 березня 2006 року, експертна грошова вартість земельної ділянки становить 2 720 грн.
14 березня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки 34/П-07, згідно умов якого ОСОБА_2 поручилася перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2007 року № 34/КВ/Ф-07.
Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, складеного банком, загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 04 листопада 2019 року становить 1 939 470,49 грн, що складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 0,00 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 0,00 грн, пені у розмірі 0,00 грн, штрафу (50 % від суми кредиту, пункт 5.3, кількість порушень - 4) у розмірі 1 939 470,49 грн.
Відповідно до довідки ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2007 року №34/КВ/Ф-07 станом на 01 червня 2021 року складає 0,00 грн, у тому числі тіло кредиту у розмірі 0,00 грн, відсотки у розмірі 0,00 грн, пеня у розмірі 0,00 грн.
05 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" із заявами про звільнення майна, що передано в іпотеку та про надання актуального розрахунку заборгованості.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать гараж НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі, земельна ділянка, кадастровий номер 2620881307:02:003:0050, земельна ділянка, кадастровий номер 2620881307:02:003:0049, земельна ділянка, кадастровий номер 2620855100:02:002:0855, крамниця промпродтоварів з офісом, за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка, кадастровий номер 2620855100:02:002:0211, земельна ділянка, кадастровий номер 2625883801:02:004:0107, квартира за адресою: АДРЕСА_2, склади за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка кадастровий номер 2620855100:02:002:0256, будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник ПАТ "Дельта Банк" за довіреністю - Стрюкова Д. Д., у відзиві на позовну заяву заявила про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а. с. 42-43).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.