Постанова
Іменем України
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 450/3887/19
провадження № 61-2336св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Семенівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка за життя, а саме 21 березня 2017 року, склала заповіт, відповідно до якого усе належне їй майно вона заповіла їй ( ОСОБА_1 ).
Вказувала на те, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем у с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області, опікувалася та доглядала її, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявляла про відмову від такої, спадкоємці, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, відсутні.
Однак, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Олефір Р. В. відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
З урахуванням зазначеного та заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, а також на дві земельні ділянки площею 2,1518 га та 0,7070 га, які розташовані на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на:
- житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 61,3 кв. м, житловою площею 35,8 кв. м, підсобною площею 25,5 кв. м;
- земельну ділянку площею 2,1518 га, кадастровий номер 4623685900:000:12:0030, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 006990 від 15 вересня 2004 року;
- земельну ділянку площею 0,7070 га, кадастровий номер 4623685900:08:001:0001, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 016195 від 15 вересня 2004 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що позивачка на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем та є спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, та, врахувавши відсутність осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем право власності на спірне нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2021 року скасовано.
Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_2, який є спадкоємцем за заповітом, без залучення його до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що рішенням суду першої інстанції не порушено права ОСОБА_2 щодо спірного житлового будинку, оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем за законом ОСОБА_3 і заповіт щодо спірного будинку ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 не складала.
Крім того, ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем і протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подавав заяву про прийняття спадщини, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину.
Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547св18), від 28 жовтня 2020 року у справі № 1316/995/12 (провадження № 61-9754св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 308/5006/16-ц (провадження № 61-35967св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 1522/27468/12 (провадження № 61-35937св18), від 10 лютого 2020 року у справі № 922/2462/18, від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17 (провадження № 61-612св17).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунула недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина.
За життя, а саме 21 березня 2017 року, ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким заповіла усе своє майно ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою Семенівської сільської ради від 28 жовтня 2019 року № 1245 на момент смерті ОСОБА_3 з нею проживала ОСОБА_1, яка опікувалася та доглядала її до дня смерті, займалася її похованням і продовжує опікуватися її майном.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 липня 2019 року приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я померлої ОСОБА_3 та будь-якої інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з заповітом від 07 березня 2018 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті розпорядилась належними їй на праві власності земельними ділянками площею 2,1518 га, кадастровий номер 4623685900:000:12:0030, та площею 0,7070 га, кадастровий номер 4623685900:08:001:0001, та заповіла їх ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.