Постанова
Іменем України
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 308/12392/20
провадження № 61-6362св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 серпня 2021 року у складі судді Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Готра Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного володіння.
Позовна заява обґрунтована тим, що 01 липня 2003 року ОСОБА_1 отримала
у дар на підставі договору дарування незакінчений будівництвом житловий будинок розташований на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .
20 вересня 2005 року позивач уклала із Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк України" (далі - АКБ "Райффайзенбанк України") кредитний договір № CNL 800/057/2005, згідно якого отримала кредит чотирма траншами на загальну суму 78 000,00 дол. США для фінансування будівельних робіт
та закупівлі будівельних матеріалів на будівництво будинку. Договір укладено строком до 2025 року. Одночасно із договором кредиту укладено договір іпотеки, згідно з яким, для забезпечення повного і своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань, позивач надала банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0599 га та будь-яке нерухоме майно, що буде побудоване на ній
за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2007 році позивач закінчила будівництво будинку, ввела його в експлуатацію та отримала правовстановлюючі документи на будинок, ставши його власником.
Протягом всього часу позивач виконувала взяті на себе зобов`язання стосовно повернення кредитних коштів. Спорів та розбіжностей щодо умов виконання договору не виникало, банк не ініціював дострокового повернення
чи примусового стягнення суми боргу.
Зазначає, що у 2015 році у неї виникли фінансові проблеми, що були пов`язані
з різким коливанням курсу валюти, зменшенням доходів, а тому вона звернулась до позичальника - банку із заявою про реструктуризацію боргу, однак їй було відмовлено, востаннє листом від 27 квітня 2016 року, який вона отримала
13 травня 2016 року з посиланням на подальшу співпрацю та сумлінне виконання нею взятих на себе зобов`язань щодо повернення боргу.
Однак, надалі позивач отримала із регіонального відділення банку іншого листа-повідомлення, датованого 06 травня 2016 року, яким її проінформували про зміну кредитора та іпотекодержателя в межах укладеного нею у 2005 році кредитного договору № CNL 800/057/2005. Згідно з даним листом банк відступив право вимоги на користь ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 06 травня
2016 року.
Вважаючи укладений договір між банком та фізичною особою - ОСОБА_3 про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 06 травня 2016 року незаконним, позивач звернулася до суду із позовом про визнання договору, укладеного 06 травня 2016 року між ОСОБА_3
та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") про відступлення права вимоги за кредитним договором CNL 800/057/2005
від 20 вересня 2005 року та договором іпотеки № PCL 800/347/2005 недійсним. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2017 року позов було задоволено і вищевказаний договір було визнано недійсним.
За час судового розгляду вищевказаного позову про визнання договору відступлення права вимоги за кредитним договором недійсним, ОСОБА_3 11 грудня 2018 року розпорядився як заставодержатель належним їй - ОСОБА_1 майном, а саме: земельною ділянкою, площею 0,0599 га та будинком,
за адресою: АДРЕСА_1 і дав дозвіл на їх реалізацію. Про триваючий судовий розгляд цивільної справи за позовом про визнання договору відступлення права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки ОСОБА_3 достеменно знав, оскільки був стороною у справі.
21 січня 2019 року за результатом проведення електронних торгів ОСОБА_2 придбано належне їй майно, що перебувало в іпотеці - земельну ділянку, площею 0,0599 га та житловий будинок, що побудований на ній за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно приватним нотаріусом Селехманом О. А. 07 березня
2019 року внесено запис про право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
29 травня 2019 року Постановою Верховного Суду договір від 06 травня
2016 року про відступлення права вимоги за кредитним договором
№ CNL 800/057/2005 від 20 вересня 2005 року та договором іпотеки
№ PCL 800/347/2005, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ "ОТП БАНК", визнано недійсним. Однак, майно, що було предметом іпотеки: земельна ділянка, площею 0,0599 га та житловий будинок, побудований на ній за адресою: АДРЕСА_1 вже вибули з її володіння і перейшли до нового власника ОСОБА_2 .
Таким чином, майно, що вибуло з її володіння поза її волею, за розпорядженням ОСОБА_4, який не наділений таким правом. Позивач була позбавлена свого єдиного майна та єдиного житла для себе та своєї доньки. Будинок
на АДРЕСА_1 і земельна ділянка, на якій він розташований, вибули з її володіння поза її волею, за рішенням іпотекодержателя ОСОБА_3, який набув таке право відповідно до договору від 06 травня 2016 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 вересня 2005 року № CNL 800/057/2005 та договором іпотеки № PCL 800/347/2005, укладеним
із ПАТ - "ОТП БАНК", який визнано недійсним. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
не існує жодних юридичних відносин.
Оскільки, майно вибуло без волі власника, то вважає, що вона наділена правом витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила витребувати
від ОСОБА_2 на її користь житловий будинок, загальною площею 275,1 кв. м, житлова площа, 50,1 кв. м, розташований в АДРЕСА_1
та витребувати від ОСОБА_2 на її користь земельну ділянку площею: 0,0599 га, кадастровий номер: 2110100000:52:001:0091, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду закарпатської області
від 10 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що оскільки рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року про стягнення із позивача заборгованості за кредитним договором
не скасоване, проведені на виконання цього рішення прилюдні торги з реалізації майна не визнано таким, що проведені на виконання цього судового рішення торги з реалізації майна не визнано судом такими, що проведені з порушенням чинного законодавства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав про відсутність підстав витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України.
Крім того, набуття ОСОБА_2 права власності на спірний будинок не було наслідком реалізації ОСОБА_3 його права на звернення стягнення
на предмет іпотеки, яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № CNL-800/057/2005, що наразі визнаний недійсним.
ОСОБА_3 реалізував своє право на звернення до суду та стягнення грошових зобов`язань за іншим борговим зобов`язанням, з відмінним суб`єктним складом (виконавче провадження № 57244163 відкрито на виконання судового рішення щодо стягнення боргу з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за договором позики)
за умовами, які жодним чином не пов`язані з кредитним договором
та пов`язаними з ним правочинами, так як майно було продано шляхом його реалізації на електронних торгах в порядку встановленому для виконання судових рішень.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірне майно, яке витребовується
за позовом у даній справі, є іпотечним майном. У зв`язку з визнанням у судовому порядку недійсним договору від 06 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "ОТП Банк", правонаступником АКБ "Райфайзенбанк Україна", про відступлення права вимоги за кредитним договором
№ CNL 800/057/2005 від 20 вересня 2005 року та договором іпотеки
№ PCL 800/347/2005, на підставі якого відбулась зміна кредитора
та іпотекодержателя, правовідносини між цими сторонами договору повернені
в стан, який існував до укладення такого договору. Оскільки недійсність договору тягне за собою реституцію у даному випадку повернення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки банку, та повернення ПАТ "ОТП Банк" ОСОБА_6 сплачених ним на користь банку коштів. Отже, судові рішення про відмову у витребувані манна, що є предметом згаданого іпотечного договору, прямо стосуються інтересів ПАТ "ОТП Банк", який не був залучений
до у часті в даній справі. Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просив залишити оскаржувані судові рішення без змін,
а касаційну скаргу без задоволення. Також ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, обґрунтовуючи його тим, що звернення із касаційною скаргою є проявом з боку ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами у розумінні статті 44 ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/12392/20, витребувано її з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом