Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 752/1253/22
провадження № 61-7628 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
третя особа - орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява мотивована тим, що вона має намір подати до суду позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року у справі 759/17341/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком до досягнення дитиною 14-річного віку та передачі дитини батькові.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у цивільній справі № 759/1382/19 визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 за місцем (у місці) проживання матері дитини ОСОБА_1 .
Вказувала, що 31 грудня 2021 року передала сина батькові ОСОБА_2 для спільного святкування Нового року та спільного відпочинку на один календарний тиждень під час зимової відпустки ОСОБА_2, який зобов`язаний був повернути дитину 09 січня 2022 року матері, проте 02 січня 2022 року ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 незаконно, без відома та згоди матері, вивезли малолітнього ОСОБА_4 з м. Бердянська у невідомому напрямку.
09 січня 2022 року ОСОБА_2 у формі смс-повідомлення повідомив її про те, що не має наміру повертати їй дитину і в подальшому дитина перебуватиме у батька. Пошуки дитини виявились безрезультатними, батько дитини ОСОБА_2 не надає їй можливості спілкуватись із сином. Станом на 18 січня 2022 року малолітня дитина ОСОБА_4 матері не повернута.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд до набрання рішенням законної сили застосувати заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на чинення перешкод матері ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 ;
- встановити графік перебування дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 з 19 год. 30 хв. до 21 год. 00 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 ;
- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти дії - передавати малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, його матері - ОСОБА_1, за місцем її реєстрації по АДРЕСА_1, у відповідності до встановленого судом графіку для проведення спільного часу, з метою забезпечення права на участь у спілкуванні та вихованні дитини, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року у складі судді Шевченко Т. М. заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод матері ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 . Встановлено графік перебування дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 з 19 год. 30 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 . У іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановляючи ухвалу в частині встановлення графіку перебування дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 у визначені графіком дні по АДРЕСА_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався вимогами статті 150 ЦПК України, якою визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 3 частини першої якої вказано, що позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, та частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини, якою визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Судом встановлено наявність обставин, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з малолітнім сином. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, а також тієї обставини, що між сторонами існує спір щодо відібрання та визначення місця проживання дитини, під час вирішення якого підлягають доведенню обставини щодо неправомірної зміни місця проживання дитини, що не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у вказаний судом спосіб.
При цьому суд посилався на відповідну практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині встановлення графіка перебування дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 та місця перебування, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року в частині встановлення графіку перебування дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 з 19 год. 30 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3, скасовано й постановлено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначаючи графік зустрічей та місце зустрічей, судом першої інстанції не враховано, що по АДРЕСА_1 знаходиться багатоквартирна будівля, точної адреси, за якою будуть перебувати мати з дитиною, судом не встановлено. При цьому ОСОБА_1 не заперечувала, що вона зареєстрована за вказаною адресою, однак там не проживає.
Апеляційний суд зазначив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Аналіз статті 51 Конституції України, статей 141, 153, 157 СК України дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Водночас, визначаючи місце перебування матері з дитиною, суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи - реального місця перебування ОСОБА_1 під час зустрічей з дитиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року й залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначала неповне дослідження наявних у справі матеріалів та невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення може унеможливити виконання судового рішення, оскільки поведінка відповідачів дає підстави для висновку про вчинення ними умисних дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано справу № 752/1253/22 із Голосіївського районного суду м. Києва.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що у відповідності до частини шостої статті 29 ЦК України вона може мати кілька місць проживання. При цьому, суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову надав належну оцінку наявним у матеріалах справи документам про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи заходи забезпечення позову, вдався до встановлення наявності чи відсутності факту проживання позивача за вказаною адресою, проте, вказані обставини мають встановлюватись та враховуватись судом під час вирішення справи по суті спору про відібрання дитини; не взяв до уваги конфліктність ситуації, що склалася між сторонами, та фактично позбавив заявника можливості брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною на час розгляду справи судом першої інстанції, порушив принцип збереження зв`язку дитини з матір`ю, що не відповідає інтересам дитини.
Суд першої інстанції, встановлюючи графік зустрічей матері та дитини, без присутності батька та баби дитини, правильно виходив із того, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами; не застосовування даного виду забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання в подальшому рішення суду про відібрання дитини у разі задоволення позову. Ухвалою суду першої інстанції забезпечено невід`ємне право заявника в розумінні СК України на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, з огляду на можливу тривалість розгляду по суті справи за позовом ОСОБА_1 про відібрання дитини, що, на її думку, безумовно відповідає інтересам дитини, сприяє відновленню та налагодженню емоційних стосунків між матір`ю та дитиною.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просила до набрання рішенням законної сили застосувати заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод матері ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 ;
- встановити графік перебування дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 з 19 год. 30 хв. до 21 год. 00 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 ;
- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти дії - передавати малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, його матері - ОСОБА_1, за місцем її реєстрації по АДРЕСА_1, у відповідності до встановленого судом графіку для проведення спільного часу, з метою забезпечення права на участь у спілкуванні та вихованні дитини, без присутності батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказувала, що має намір подати до суду позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року у справі 759/17341/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком до досягнення дитиною 14-річного віку та передачі дитини батькові.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у цивільній справі № 759/1382/19 визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступним чином: можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем проживання дитини з матір`ю; можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини; можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв`язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини; можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий Рік (31 грудня) з 20 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. наступного дня після свята, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця; можливість святкування дня народження батька ІНФОРМАЦІЯ_3.
31 грудня 2021 року ОСОБА_1 передала сина батькові дитини - ОСОБА_2 для спільного святкування нового року та спільного відпочинку - на один календарний тиждень під час зимової відпустки ОСОБА_2, який зобов`язаний був повернути дитину матері 09 січня 2022 року.
У зазначений строк ОСОБА_2 не повернув дитину матері ОСОБА_1 . Станом на 18 січня 2022 року малолітня дитина матері не повернута.
Згідно витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 13 січня 2017 року, місце проживання ОСОБА_1 з 04 січня 2017 року зареєстровано по АДРЕСА_1 (а. с. 24, т. 1).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Святошинською районною у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12 лютого 2019 року зареєстрований по АДРЕСА_1 (а. с. 38, т. 1).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі № 752/2177/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості ОСОБА_1 регулярно спілкуватися з сином.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.