Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 707/2000/19
провадження № 61-16991 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Державна казначейська служба України;
третя особа - прокуратура Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року у складі судді Морозова В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.; представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Черкаської області, про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 2013 року наказом ГУ МВС України в Черкаській області № 39/о/с його призначено на посаду начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області.
07 березня 2013 року старший слідчий СВ Уманського МВ УМВС України, майор міліції Ващенко М. О., прийняв заяву про вчинення кримінального правопорушення від громадянина ОСОБА_3 щодо отримання останнім тілесних ушкоджень від працівників міліції Уманського РВ УМВС України в Черкаській області.
08 березня 2013 року вищевказані відомості прокуратурою м. Умані Черкаської області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42013250100000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.
25 березня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані ОСОБА_4 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України в рамках кримінального провадження № 42013250100000015 від 08 березня 2013 року.
04 квітня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О. О. до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 127 КК України, № 42013250100000018. Відповідно до фабули - начальник СКР Уманського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 07 березня 2013 року в період часу з 14 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв. застосував катування до громадянина ОСОБА_5 з метою отримання від нього визнання у вчиненні злочину, якого той не вчиняв.
Вказував, що 04 квітня 2013 року вищевказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження під № 42013250100000015 та його повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 127, частиною другою статті 365 КК України в рамках даного кримінального провадження.
09 квітня 2013 року щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в Черкаському слідчому ізоляторі, тобто з 09 квітня 2013 року по 07 червня 2013 року.
04 червня 2013 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси задоволено клопотання захисника Біловчука І. С. про зміну міри запобіжного заходу та застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді застави в сумі 91 760 грн.
Вказував, що 06 червня 2013 року його було звільнено з Черкаського слідчого ізолятора, а 07 червня 2013 року - госпіталізовано до Уманської міської лікарні з діагнозом гіпертонічний криз, який встановлено під час лікування в умовах перебування його під вартою. Зазначав, що необхідність термінового лікування була викликана істотним погіршенням стану здоров`я у зв`язку зі стресом, отриманим від незаконних дій прокуратури Черкаської області. В подальшому він систематично лікувався в закладах охорони здоров`я з тим же діагнозом.
Вказував, що 12 червня 2013 рокуухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси його відсторонено від посади начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області строком на два місяці.
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні і виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведенням його винуватості у інкримінованому правопорушенні.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін.
Вказував, що у зв`язку із незаконним кримінальним переслідуванням він зазнав моральних страждань, які полягали у тому, що після обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знайомі та друзі припинили будь-яке спілкування з ним, відносини із колегами на роботі, в сім`ї різко погіршилися. Сильне душевне страждання він переніс після масової публікації в мережі Інтернет відомостей щодо кримінального провадження, яке розслідувалося відносно нього. Він був відсторонений від роботи, що призвело до порушення конституційного права на працю та позбавлення можливості заробляти кошти для утримання родини, був змушений захищати себе в судах, щоб довести свою невинуватість в інкримінованих органом досудового розслідування злочинах. Кримінальне переслідування призвело до зміни звичайного (сталого) способу життя та понесення фінансових затрат із сімейного бюджету у вигляді внесення застави. Погіршився також і стан його здоров`я, з`явилися захворювання серцево-судинної та нервової системи.
З огляду на те, що він незаконно перебував під слідством та судом у період з 08 березня 2013 року по 17 грудня 2015 року (день набрання законної сили виправдувального вироку), тобто 32 місяці 24 дні, зокрема під вартою з 09 квітня 2013 року по 06 червня 2013 року - 1 місяць 28 днів, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку з Державної казначейської служби України на його користь 1 502 280 грн на відшкодування моральної шкоди та 26 721,61 грн на відшкодування матеріальної шкоди (інфляційні втрати за період з 05 червня 2013 року по 13 лютого 2015 року від суми застави 91 760 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунків Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 702 000 грн, а також витрати, понесені на проведення судової психологічної експертизи, у розмірі 6 537,60 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, відносно якого постановлено виправдувальний вирок, має право на відшкодування шкоди відповідно до приписів Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також положень статей 23, 1176 ЦК України. Справедливим та достатнім суд вважав розмір відшкодування моральної шкоди - три мінімальні заробітні плати за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, що становить 702 000 грн (18 000 грн*39=702 000 грн), який визначено з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом, тяжкості вимушених змін у його життєвих відносинах, часу та зусиль для відновлення попереднього стану.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення 26 721,61 грн інфляційних втрат, понесених внаслідок внесення застави, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем не виникало договірних зобов`язань, а Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", норми КПК України не передбачають повернення інфляційних втрат за внесення застави.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року у справі змінено, зменшено визначений судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання з рахунків Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1, з 702 000 грн до 393 600 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи з наведенням відповідних доказів і мотивів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, завданої позивачу, однак апеляційний суд не погодився з періодом перебування позивача під слідством та судом, а саме 39 місяців, та застосуванням трикратного розміру мінімальної заробітної плати на відшкодування моральної шкоди за кожен місяцьперебування ОСОБА_1 під слідством та судом.
Змінюючи рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, визначений статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди (не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом) є мінімальним, що гарантований державою, однак, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Урахувавши тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (32 місяці 24 дні (з 25 березня 2013 року (повідомлення про підозру) до 17 грудня 2015 року (набрання законної сили виправдувальним вироком)),
застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, відсторонення позивача від займаної посади строком на 2 місяці, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом, апеляційний суд вважав, що застосування двократного розміру мінімальної заробітної плати при визначенні розміру моральної шкоди (12 000*32 міс. 24 дні=393 600 грн) відповідатиме вимогам Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", засадам розумності, виваженості і справедливості.
Відхиляючи доводи відповідача про те, що Державна казначейська служба України не може бути єдиним відповідачем у даній справі, суд виходив із того, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, при цьому саме Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Тому, залучення Черкаської обласної прокуратури третьою особою, а не відповідачем у справі не є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 212/4359/18, від 30 червня 2020 року у справі № 272/749/17, від 26 березня 2020 року у справі № 208/4055/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 211/143/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У жовтні 2021 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволення позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 366/2026/18 тощо, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження судами належним чином зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 707/2000/19 із Черкаського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у вказаній справі.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, не врахував висновок експерта від 19 березня 2021 року № 5580/5581/20-27 за результатами проведення судової психологічної експертизи, відповідно до якого ситуація, яка пов`язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям і триманням під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, для ОСОБА_1 дійсно була психотравмуючою. Рекомендована сума грошової компенсації завданої позивачу моральної шкоди може дорівнювати грошовому еквіваленту 540 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, що складає 3 240 000 грн. Апеляційний суд не зазначив мотивів відхилення цього висновку, не врахував рівень моральних страждань позивача, а також шкоди, завданої діловій репутації позивача внаслідок незаконного кримінального переслідування, порушення укладу життя, належним чином не обґрунтував зменшення розміру моральної шкоди до 383 600 грн, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права в частині визначення розміру суми морального відшкодування.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам справи і обставинам спричинення моральної шкоди та визначив розмір моральної шкоди у розмірі 702 000 грн, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Державна казначейська служба України жодних прав та законних інтересів позивача не порушувала, за своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних взаємовідносин, а тому не може бути єдиним відповідачем у даній справі. При цьому зазначала, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними, винними діями відповідача. Окрім того, розмір стягнутої моральної шкоди є необґрунтовано завищеним.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Черкаської обласної прокуратури на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
У відзиві, поданому представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, останній просив задовольнити касаційну скаргу Державної казначейської служби України в частині скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а в іншій частині у задоволенні касаційної скарги відмови.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно витягу з наказу Управління МВС України у Черкаській області від 12 лютого 2013 року № 39 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС з 12 лютого 2013 року, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого СКР цього ж відділу (а. с. 58, т. 1).
07 березня 2013 року старшим слідчим СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області був складений протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від громадянина ОСОБА_5 (а. с. 59, т. 1).
Відомості про кримінальне правопорушення занесено до ЄРДР 08 березня 2013 року (а. с. 61, т. 1).
Згідно повідомлення від 11 березня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умань 08 березня 2013 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013250100000015 згідно зави ОСОБА_5 (а. с. 60, т. 1).
25 березня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О. О. прийнято постанову про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 оголошено про підозру у перевищенні службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України (а. с. 91, т. 1).
04 квітня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О. О. прийнято постанову про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 оголошено про підозру у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян і державним інтересам, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, а саме злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, а також у катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій, з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання, тобто злочину передбаченого частиною першою статті 127 КК України (а. с. 103-106, т. 1).
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 квітня 2013 року, щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в СІЗО № 30 м. Черкаси. Строк тримання під вартою обчислюється з 09 квітня 2013 року по 07 червня 2013 року (а. с. 115-119, 148-149, т. 1).
11 квітня 2013 року на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2013 року був проведений обшук за місцем роботи ОСОБА_1 (а. с.120-128, т. 1).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2013 року змінено міру запобіжного заходу та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 91 760 грн (а. с. 168-170, т. 1).
Згідно квитанції від 05 червня 2013 року розмір застави в сумі 91 760 грн був перерахований до ТУ ДСАУ в Черкаській області (а. с. 35, т. 1).
06 червня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений із СІЗО на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2013 року, що підтверджується довідкою про звільнення (а. с. 171, 234, т. 1).
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2013 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області строком на 2 місяці (а. с. 176-178, т. 1).
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною першою статті 127 КК України і виправдано за частиною другою статті 365, частиною першою статті 127 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даних кримінальних правопорушень (а. с. 18-28, т. 2).
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу Уманського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року про визнання доказів недопустимими залишено без змін (а. с. 37-44, т. 2).
Згідно з довідкою АТ Ощадбанк від 11 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_6 24 листопада 2014 року було відкрито картковий рахунок, на який 13 лютого 2015 року зараховано кошти у сумі 91 760 грн з призначенням платежу "зарахування на картрахунок судові повернення" (а. с. 36, т. 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін (а. с. 45-51, т. 2).
У службовій характеристиці, наданій Уманським РВ УМВС України у Черкаській області, зазначено, що ОСОБА_1 за період роботи отримав 8 заохочень, дисциплінарних стягнень не має, зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінно відноситься до виконання своїх функціональний обов`язків, працелюбивий та дисциплінований. Під час виконання службових обов`язків добре володіє та керується чинними нормативно-правовими актами, які регламентують оперативно-розшукову діяльність. Постійно працює над підвищенням своєї професійної майстерності, недоліки в роботі намагається усувати та в подальшому їх не допускати. В зверненнях із громадянами ввічливий і тактовний. По характеру врівноважений та наполегливий. На критику реагує належним чином, в побуті веде скромний спосіб життя. Фізично розвинений, табельною вогнепальною зброєю та прийомами самозахисту володіє добре. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі в службі (а. с. 195, т. 1).
Згідно з довідкою-характеристикою від 08 квітня 2013 року № 281, яку видано виконавчим комітетом Громівської сільської ради Уманського району Черкаської області, за час проживання у с. Громи ОСОБА_1 характеризується позитивно, у громадських місцях веде себе добре, шкідливих звичок не має, є людиною законослухняною і добропорядною. Завжди бере активну участь у громадському житті села. Проживає разом із сином та дружиною, яка перебуває у декретній відпустці. Скарг від односельців на ОСОБА_1 у сільську раду не надходило (а. с. 194, т. 1).