Постанова
Іменем України
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 148/1923/20
провадження № 61-3145св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, у складі судді Саламахи О. В., від 20 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів Ковальчука О. В., Берегового О. Ю., Якименко М. М., від 08 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
12 листопада 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6 .
Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на
АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 1,7268 га, в межах згідно з планом, розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.
Позивачі вказували, що протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини вони не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки між ними та відповідачами існувала усна домовленість стосовно поділу спадкового майна.
Крім того у період, встановлений законом для прийняття спадщини, діяв карантин та пов`язані із ним обмеження, які не давали можливості
ОСОБА_2, що проживає в сільській місцевості, та ОСОБА_1, яка проживає за межами України - в Італії, подати заяви про прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що з моменту спливу строку подання заяви про прийняття спадщини пройшов незначний проміжок часу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визначити їм додатковий строк для подання заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
Позиція відповідачів
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в суді першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги не визнали. У поданих заявах зазначали, що позивачам було запропоновано вирішити всі питання у нотаріальній конторі, однак вони до нотаріуса не з`явились.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку для подання заяв про прийняття спадщини, зокрема не довели, що не подання цих заяв було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивачів, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
Районний суд вважав, що як наявність карантинних обмежень, так і віддаленість місця проживання позивачів, не є поважними причинами пропуску встановленого законом строку для подання заяв про прийняття спадщини, оскільки вказаний строк є досить тривалим і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були позбавлені можливості протягом цього строку надіслати відповідні заяви безпосередньо до нотаріальної контори або звернутись до консульської установи України у випадку перебування за кордоном.
Апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року
№ 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до яких у період із 12 березня 2020 року в Україні діяв карантин, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивачів до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини по день звернення до суду (12 листопада 2020 року).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Голівський В. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 березня 2022 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат Голівський В. В. подав касаційну скаргу на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, від 20 вересня 2021 року у справі
№ 206/3473/20, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі
№ 450/1383/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, у постановах Верховного Суду України
від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17,
від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вважають, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, які мають значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказують, що Тульчинський районний суд Вінницької області у цьому ж складі суду, під час розгляду іншої подібної справи з аналогічним предметом та підставами щодо обґрунтування позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позову (справа № 148/1805/20).
Звертають увагу на лист Міністерства юстиції України від 17 березня
2020 року № 1534/19.5/32-20 "Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину", у якому рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.
Стверджують, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню та поширенню коронавірусної хвороби створили їм перешкоди своєчасно подати до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи викладені у заяві представника позивачів від 12 жовтня 2021 року щодо невжиття нотаріусом заходів по розшуку спадкоємців.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Згідно з довідкою Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06 серпня 2020 року № 173 після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав у с. Сільниця Тульчинського району Вінницької області, залишилось спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на
АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 1,7268 га, в межах згідно з планом, розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є його діти: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 (проживаюча в Італії). Факт прийняття спадщини відсутній.
Відповідно до відомостей зі спадкової справи № 49/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, розпочатої 22 січня
2020 року, із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Заяв від інших спадкоємців та виданих свідоцтв про право на спадщину матеріали спадкової справи не містять.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.