Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 161/7691/20
провадження № 61-14822св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року в складі судді Присяжнюк Л. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 17 травня 2021 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
В обґрунтування позову вказала, що 13 серпня 2019 року відбулися електронні торги, на підставі яких вона набула у власність тонкокаркасну споруду (ангар), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, яка до того належала на праві власності відповідачам.
Починаючи з вересня 2019 року відповідачі систематично чинять перешкоди у допуску їй до своєї власності, зокрема змінили замки до приміщення.
Посилаючись на порушення свого права на вільне користування та володіння майном, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні тонкокаркасною спорудою (ангаром), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, які чиняться відповідачами, а саме: шляхом зобов`язання відповідачів передати їй ключі від воріт на територію та ключі від усіх вхідних дверей (воріт) до цього майна; зобов`язання відповідачів не чинити їй та її представникам перешкод у вільному доступі до майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні тонкокаркасною спорудою (ангаром), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1905113907101, які чиняться ОСОБА_2, ОСОБА_3, а саме шляхом: зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від воріт на територію та ключі від усіх вхідних дверей (воріт) до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв. м. що знаходиться по АДРЕСА_1 ; зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та її представникам перешкоди у вільному доступі до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Установивши, що відповідачі як колишні власники тонкокаркасної споруди (ангара), що знаходиться на АДРЕСА_1, чинять позивачу перешкоди у праві користування та розпоряджання своїм майном, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, для задоволення позову та усунення позивачу вказаних перешкод.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 17 травня 2021 року змінено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року, виключено з четвертого абзацу резолютивної частини рішення словосполучення "та її представникам". В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована правильністю висновків суду першої інстанції про задоволення позову шляхом зобов`язання відповідачів передати позивачу всі ключі від усіх вхідних дверей (воріт) спірного ангару, а також їх зобов`язання не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вільному доступі до вказаного нерухомого майна.
При цьому апеляційний суд дійшов висновків про те, що місцевий суд помилково задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, зобов`язуючи відповідачів не чинити перешкод також представникам позивача, без ідентифікації яким саме представникам та не зазначивши, які права їх порушені, при тому, що одноосібним власником спірного нерухомого майна є виключно ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
15 грудня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 травня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не зверталась до суду із позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно, а отже і не довела, що є його власником. Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідачів про неналежний склад суду першої інстанції у цій справі. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що місцевий суд у порушення вимог процесуального закону розглянув справу за відсутності належного повідомлення відповідачів про розгляд справи. Разом із тим суд апеляційної інстанції також розглянув справу за відсутності належного повідомлення відповідачів про розгляд справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 серпня 2019 року відбулися електронні торги, на підставі яких позивач придбала у власність тонкокаркасну споруду (ангар), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, яка до того належана на праві власності відповідачам (а.с.12-19).
Право власності позивача на придбану споруду належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 02 вересня 2019 року (а.с.20).
Прилюдні торги, за результатами проведення яких ОСОБА_1 набула права на ангар по АДРЕСА_1, є чинними, матеріали справи не містять доказів про оспорення відповідачами вказаних торгів.
Після набуття спірного майна позивачем та його реєстрації за собою відповідачі продовжують чинити позивачу у вільному доступі до цього майна, у зв`язку із чим ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів.
У матеріалах справи містяться:
1) рапорт оперативного чергового про те, що 11 грудня 2019 року на лінію 102 надійшло звернення представника позивача про те, що невідомі особи чинять йому перешкоди у користуванні майном ангару (а.с. 22);
2) заява позивача про вчинення кримінального правопорушення відповідачами (а.с. 24-26);
3) рапорт слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 11 грудня 2019 року, про те, що 11 грудня 2019 року відповідачі не допускали як позивача, так і слідчо-оперативну групу на територію ангару (а.с. 29-30);
4) протокол допиту позивача (а.с. 31-36);
5) протокол допиту державного виконавця Левчук І. О. (а.с. 42-45);
6) протокол огляду від 11 лютого 2020 року (а.с. 49-53).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.