Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 569/16206/21
провадження № 61-5055св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рівненський фаховий коледж економіки та бізнесу,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2022 року в складі судді Бучко Т. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року в складі колегії суддів Хилевич С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем. Указував, що 22 березня 2021 року призначений на посаду слюсаря гуртожитку коледжу, проте роботодавець вимагав виконувати роботу слюсаря-сантехніка, що не відповідало його посадовим обов`язкам. При цьому йому не було надано засобів індивідуального захисту, захисних окулярів, гумових рукавиць, спецодягу, гумових чобіт тощо.
Зазначав, що 15 квітня 2021 року поштою отримав повідомлення за №146/01-10/10 від 13 квітня 2021 року та наказ № 22-од від 9 квітня 2021 року "Про відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків" з 09 квітня 2021 року. Як підстава відсторонення в наказі вказана його відмова від проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці та припис №1 від 9 квітня 2021 року служби охорони праці, в якому зазначено, що позивач відмовляється проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а саме первинний інструктаж для слюсаря-сантехніка гуртожитку, з функціональними обов`язками слюсаря-сантехніка не згоден. Позивач уважав необґрунтованими вимоги роботодавця та не погоджувався з необхідністю проходження навчання й перевірки знань з питань охорони праці слюсаря-сантехніка гуртожитку, перебуваючи на посаді слюсаря.
Позивач переконаний, що з його заробітної плати безпідставно вирахували кошти в сумі 1636,36 грн за період часу з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року, незважаючи на те, що 09 квітня 2021 року він перебував на робочому місці повний робочий день. Визнавав, що не виконував роботи слюсаря, зазначені в приписі, який отримав о 10 год. 00 хв., однак здійснював іншу роботу, допомагаючи слюсарю-сантехніку та виконуючи доручення завідувача гуртожитком до 14 год. Указував, що жодних претензій з боку завідувача гуртожитку щодо нього не виникало.
Зазначав, що був згоден підписати проведений інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки 08 квітня 2021 року як слюсар гуртожитку, а не 22 березня 2021 року як слюсар-сантехнік, як того вимагав інженер коледжу з охорони праці. Відмова підписатись "заднім числом" призвела до того, що 09 квітня 2021 року інженером охорони праці було надано припис №1 та усунуто його від посади слюсаря гуртожитку з 10 год. і запропоновано усунути порушення до 19 квітня 2021 року.
Разом з приписом йому було надано медичну книжку для проходження медичної комісії, яка з липня 2019 року знаходилася у старшого інспектора відділу кадрів коледжу, яка до цього часу не повідомляла його про необхідність проходження медичного огляду. Указував, що в зошиті обліку робочого часу ним зроблено запис, що з 12 квітня 2021 року він здійснюватиме проходження медичної комісії в поліклініці №2 м. Рівне. Вказував, що на проходження медичного огляду ним було витрачено 276,78 грн власних коштів, які мають бути компенсовані роботодавцем.
Уважав, що внаслідок порушень його трудових прав роботодавцем він у порядку статті 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн, який, на його думку, є розумним і справедливим.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати незаконним та скасувати наказ Державного вищого навчального закладу "Рівненський коледж економіки та бізнесу" № 22-од від 09 квітня 2021 року "Про відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків" від 09 квітня 2021 року;
стягнути з відповідача 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати за період часу з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року;
стягнути з відповідача 276,78 грн за проходження ним медичного огляду;
стягнути 5000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, позов задоволено частково:
стягнуто з Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу на користь ОСОБА_1 276,78 грн за проходження медичного огляду;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що охорона праці як галузь трудового права має на меті збереження здоров`я та життя працівників та створення безпечних умов для їх роботи. З огляду на право працівника на безпечні умови праці та обов`язок роботодавця щодо створення таких умов для усіх працівників за змістом зазначених правових норм роботодавець має право та кореспондуючий обов`язок щодо організації і здійснення навчань, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці, а працівник має право та кореспондуючий обов`язок пройти навчання, інструктаж і перевірку знань з цих питань. Суди зазначили, що відсутність проведеного інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці з вини роботодавця є підставою для відмови працівника від виконання роботи у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, а у випадку відмови працівника від проходження інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці - підставою для відсторонення працівника від роботи за рішенням роботодавця. Суди встановили, що створені на підприємстві комісії неодноразово (22 березня 2021 року, 06 квітня 2021 року та 09 квітня 2021 року) фіксували факт відмови позивача ознайомитись з інструктажем по техніці безпеки, пожежної безпеки та надзвичайних ситуацій. Суди прийняли до уваги, що в доповідній від 16 квітня 2021 року, поданій позивачем на ім`я директора коледжу та інженера охорони праці, ОСОБА_1 визнав факт відмови від проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці для слюсаря-сантехніка, так як призначений на посаду слюсаря гуртожитку. Свою відмову від ознайомлення з інструкціями по техніці безпеки, пожежної безпеки та з надзвичайних ситуацій з цих підстав позивач підтвердив і в судових засіданнях.
Суди вважали, що незгода позивача з посадовою інструкцією, яку він підписав, не звільняє його від обов`язку пройти інструктаж з охорони праці та протипожежної охорони, враховуючи, що позивач приступив до роботи та не вимагав розірвання трудового договору в зв`язку з включенням роботодавцем до посадової інструкції робіт, що не відповідають займаній посаді. Оскільки в посадовій інструкції слюсаря передбачено виконання позивачем робіт слюсаря-сантехніка, при виконанні яких працівник повинен знати та дотримуватися правил техніки безпеки, проведення інструктажу за інструкцією слюсаря-сантехніка, суди не вбачали в діях роботодавця порушень норм трудового законодавства та зробили висновок, що відсторонення позивача від роботи слюсаря як такого, що не пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці у формі інструктажу, відповідає вимогам закону, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу.
Суди також зазначили, що невиплата позивачу заробітної плати в період відсторонення від роботи узгоджується з нормами статті 1 Закону України "Про оплату праці" та статті 94 КЗпП України, відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникові за виконану ним роботу, а в період відсторонення від роботи позивач був звільнений від виконання посадових обов`язків. Відтак суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати за період з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року.
Суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що всупереч вимогам закону позивач не надав суду доказів спричинення йому відповідачем моральної шкоди, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 обмежився лише переліком порушень його прав роботодавцем.
Разом із тим суди врахували, що статтею 169 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. Суди встановили, що позивач на виконання пункту 2 припису № 1 від 09 квітня 2021 року пройшов медичний огляд та надав відповідачу докази понесення витрат, пов`язаних з його проходженням. Суди зробили висновок, що відсутність у роботодавця коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу витрачені особисті кошти за проходження медичного огляду, а тому вважали наявними підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з роботодавця 276,78 грн за проходження медичного огляду.
Аргументи учасників справи
07 червня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в уточненій редакції якої просив їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1636,36 грн недоплаченої заробітної плати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити.
У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновком судів про те, що невиплата йому заробітної плати в період відсторонення від роботи (з 09 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року) відповідає вимогам закону. Вказує, що суди, встановивши факт проходження позивачем медичного огляду з 12 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року, не звернули увагу на положення статей 123, 159 КЗпП України та статті 14 Закону України "Про охорону праці", в яких зазначено, що під час проходження медичного огляду за працівником зберігається середній заробіток за місцем роботи. Зазначав також, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється від проходження медичного огляду чи профілактичних щеплень, є неправомірним. Вказує також, що якщо суд установить, що роботодавець без достатніх правових підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має стягнути з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У вересні 2022 року від Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив мотивовано тим, що роботодавець мав передбачені законом підстави для відсторонення працівника (непроходження навчання та інструктажу з техніки безпеки) без збереження заробітної плати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 755/6458/15-ц.