ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 825/4521/13-а
касаційне провадження № К/9901/37700/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Менської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 (суддя - Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (головуючий суддя - Василенко Я.М.; судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №825/4521/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінне господарство "Бреч" до Менської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінне господарство "Бреч" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду із адміністративним позовом до Менської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 №0000022200, №0000032200, від 29.11.2013 №0000392200, №0000382200.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю. Зазначає, що господарські операції, пов`язані з будівництвом об`єктів основних засобів, за якими позивачем сформовано податковий кредит об`єктивно відбулися, спричинили зміни активів і зобов`язань Товариства, підтверджені належними первинними документами. Створені Товариством основні засоби використовувалися ним у власній господарській діяльності.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 у задоволені позову відмовлено повністю з підстав того, що основні засоби позивачем не використовувалися у власній господарській діяльності, оскільки не введені в експлуатацію.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2016 скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що податкове законодавство не ставить у залежність право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого контрагенту при будівництві основних засобів, з моментом введення в експлуатацію основних засобів, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не перевірили фактичне здійснення господарських операцій, належне їх підтвердження первинними бухгалтерськими документами, реальність таких операцій, фактичні зміни майнового стану платника податків.
За наслідками нового розгляду справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000022200, №0000032200, від 29.11.2013 №0000392200, №0000382200.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції Товариства мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та були спрямовані на одержання прибутку, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Зазначає про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на не введення в експлуатацію створених у процесі господарської діяльності основних засобів, відсутність доказів використання створених основних засобів у власній господарській діяльності.
Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.11.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.07.2013 № 42/22/36584676, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого:
завищено суму бюджетного відшкодування за період, що підлягав перевірці на 7 197 925, 00 грн, в тому числі за липень 2011 року на 3 311 387, 00 грн, за серпень 2011 року на 381 232, 00 грн, за вересень 2011 року на 870 904, 00 грн, за жовтень 2011 року на 85 135, 00 грн, за листопад 2011 року на 1 145 484, 00 грн, за січень 2012 року на 372 877, 00 грн, за лютий 2012 року на 147 766, 00 грн, за березень 2012 року на 124 871, 00 грн, за червень 2012 року на 268 457, 00 грн, за липень 2012 року на 99 695, 00 грн, за серпень 2012 року на 94 381, 00 грн, за вересень 2012 року на 97 939, 00 грн, за жовтень 2012 року на 98 012, 00 грн, за листопад 2012 року на 99 785, 00 грн;
занижено залишок від`ємного значення (рядок 24 Декларації) на 7 197 925, 00 грн, в тому числі за липень 2011 року на 3 311 387, 00 грн, за серпень 2011 року на 381 232, 00 грн, за вересень 2011 року на 870 904, 00 грн, за жовтень 2011 року на 85 135, 00 грн, за листопад 2011 року на 1 145 484, 00 грн, за січень 2012 року на 372 877, 00 грн, за лютий 2012 року на 147 766, 00 грн, за березень 2012 року на 124 871, 00 грн, за червень 2012 року на 268 457, 00 грн, за липень 2012 року на 99 695, 00 грн, за серпень 2012 року на 94 381, 00 грн, за вересень 2012 року на 97 939, 00 грн, за жовтень 2012 року на 98 012, 00 грн, за листопад 2012 року на 99 785, 00 грн;
занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на 5 794 142, 00 грн, за квітень 2012 року на 645 514, 00 грн, за грудень 2012 року на 758 269, 00 грн.
На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013:
№ 0000022200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7 164 157, 00 грн;
№ 0000032200, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 164 157, 00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятих Інспекцією рішень, рішенням від 20.11.2013 №15661/6/99-99-10-01-15 Міністерством доходів і зборів України скаргу Товариство задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 № 0000022200, №0000032200 в частині 5 900 474, 00 грн та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін.
На підставі акта перевірки та зазначеного рішення Міністерства доходів і зборів України Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013:
№ 0000392200, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 297 451, 00 грн;
№ 0000382200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 297 451, 00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК Украни бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V Кодексу.
Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктами 200.4, 200.5 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).