1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 822/1679/16

касаційне провадження № К/9901/28311/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2016 (суддя - Данилюк У.Т.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.) у справі № 822/1679/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром-Буд" до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпром-Буд" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із адміністративним позовом Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2016 №0000532200.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з його контрагентом - ТОВ "Гестора", що пов`язані із господарською діяльністю Товариства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2016 №0000532200.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Гестора", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Відповідальність за неналежне виконання контрагентами позивача своїх обов`язків щодо декларування податкових зобов`язань перед бюджетом не може бути покладена на позивача.

Інспекція не погодившись з прийнятими судовими рішеннями звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що судами не враховано не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав не відображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях контрагента. Вважає, що уразі не декларування контрагентом податкових зобов`язань з податку на додану вартість у позивача відсутнє право на податковий кредит за такими операціями. Стверджує, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за такими операціями з підстав не підтвердження таких операцій належними первинними документами. Зауважує про наявність негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача. Посилається на порушення кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ "Гестора" за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.11.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по проведених взаєморозрахунках у лютому 2016 року з ТОВ "Гестора", повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2016 №321/22-09-14-01/38333991 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав до контролюючого органу заперечення до акту перевірки, за наслідками розгляду яких контролюючим органом 15.06.2016 року надано відповідь, в якій зазначено про правомірність висновків акту перевірки.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.06.2016 № 0000261401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 217 500, 00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 145 000, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72 500, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийняте податкове повідомлення-рішення скасовано в частині, в сумі 36 250, 00 грн застосованої штрафної санкції.

Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0000532200, яким Товариство визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 181 250, 00 грн, з яких за основним платежем в сумі 145 000, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 36 250, 00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податку на додану вартість) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.


................
Перейти до повного тексту