ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 810/1334/16
касаційне провадження № К/9901/26155/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя - Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Карпушова О.В.) у справі №810/1334/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2015 №0004941701, рішення про застосування фінансових санкцій від 05.04.2015 №0004971701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.02.2016 №Ф-0003101701.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат були сформовані ним по витратам, які фактично ним понесені, пов`язані з його господарською діяльністю і підтверджені належними первинними документами.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2015 №0004941701, рішення про застосування фінансових санкцій від 05.04.2015 №0004971701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.02.2016 №Ф-0003101701.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно сформовані витрати, оскільки такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, а відтак зазначені рішення податкового органу та вимога підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не підтвердження витрат позивача, вважає, що такі витрати не пов`язані із господарською діяльністю позивача. Зазначає про недоліки у первинних документах.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій з підстав їх правомірності та обґрунтованості.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.11.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.11.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 29.02.2016 №45/1006-1701/2564508476 (далі у тексті - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з чим позивачем занижено чистий дохід на суму 139 560, 69 грн, завищено валових витрат за 2014 рік в сумі 85 754, 48 грн, за 2015 рік в сумі 53 806, 21 грн;
пункту 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до заниження суми загального оподатковуваного доходу на суму 139 560, 69 грн, в наслідок чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 20 934, 10 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 12 863, 17 грн, за 2015 рік у сумі 8 070, 93 грн;
пункту 1 статті 1, пунктів 4, 5 статті 4, пунктів 2, 3 статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, в результаті чого податкові зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування занижено на суму 48 427, 56 грн, у тому числі за 2014 рік на суму 29 756, 80 грн, за 2015 рік у сумі 18 670, 76 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 05.04.2015 №0004941701, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 20 934, 10 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5 233, 53 грн.
рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.04.2015 №0004971701, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 909, 22 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.02.2016 №Ф-0003101701, якою позивачу нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 48 427, 56 грн.
В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивач до витрат у 2014-2015 роках включив витрати, які не відносяться до виробничих, оскільки факт встановлення запасних частин на автомобілі і їх технічне обслуговування платником, використання паливно-мастильних матеріалів (палива) в господарські удільності не доведено, не надано актів виконаних робіт щодо фактичного встановлення запасних частин до автомобілів, використання паливно-мастильних матеріалів (палива) із зазначенням марки та ідентифікуючих даних автомобіля, що призвело до заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, та як наслідок, до заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).