ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа №819/3562/14-а
касаційне провадження № К/9901/37738/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді: Нос С.П., Сапіга В.П.) у справі № 819/3562/14-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 форми "Р" №0064971702, від 22.12.2014 форми "Р" №0005951702, рішення від 09.10.2014 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2014 №Ю-00649511702.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством у відповідності до вимог законодавства ведеться податковий облік на підставі якого своєчасно та у повному обсязі нараховується, утримується та сплачується податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, зокрема, по ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Висновки перевіряючих про заниження Товариством у перевіряємому періоді податкових зобов`язань ґрунтуються виключно на припущеннях контролюючого органу та жодними доказами, окрім заяв колишніх працівників про виплату їм заробітної плати "у конверті", не підтверджені.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 форми "Р" №0064971702, від 22.12.2014 форми "Р" №0005951702, рішення від 09.10.2014 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2014 №Ю-00649511702.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що обчислення єдиного соціального внеску здійснюється на підставі бухгалтерських документів та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується внесок, які були перевірені контролюючим органом і порушень не встановлено. Також суд зазначив про не підтвердження матеріалами справи факту виплати заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у конвертах, а по кримінальних провадженнях, на які посилається контролюючий орган не прийнято кінцевого рішення.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.06.2017 скасував рішення суду першої інстанції, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариством не спростовані встановлені у ході проведеної перевірки порушення вимог податкового законодавства, позивач виплачував заробітну плату ОСОБА_1 і ОСОБА_2 впродовж ІІ півріччя 2012 року та І півріччя 2013 року у конвертах, без утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску, що було встановлено актом перевірки та підтверджено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05.09.2016 у кримінальному провадженні за обвинуваченням колишнього генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали" ОСОБА_3 у правопорушенні, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України, який визнав виплату заробітної плати вказаним особам у конвертах.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду апеляційної інстанції, як і висновки перевіряючих ґрунтуються виключно на припущеннях, в той час, як Товариством надано належні та допустимі докази правильності нарахування, утримання та сплати у перевіряємому періоді податку з доходів фізичних осіб та відповідно єдиного соціального внеску по ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Заявник вказує, що в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 05.09.2016 у справі №607/803/16-к за обвинуваченням колишнього керівника Товариства у правопорушенні, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України не встановлено факту виплати заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у конвертах. Зазначає, що на час прийняття оскаржуваних рішень не було підтверджено факту здійснення позивачем порушення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.11.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.07.2012 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 30.09.2014 №7384/19-18-17-02/ НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог:
статей 23, 43 Конституції України, статей 2, 21, 24, 94 Кодексу законів про працю України, статті 1 Закону України "Про оплату праці" в частині не оформлення трудових відносин з найманими працівниками та виплати найманим працівникам доходів "в конвертах" без відображення в бухгалтерському і податковому обліку;
підпункту 164.2.1 пункту 164.2. статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині виплати не облікованого доходу в загальній сумі 51 299, 69 грн у вигляді заробітної плати найманим працівникам та відповідно не нарахування і несплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 9 431, 59 грн;
пункту 70.1 статті 70 розділу II та пункту 176.2. статті 176 розділу IV ПК України, наказу ДПА України від 24.12.2010 № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", а саме: у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум нарахованого та утриманого з них податку за III - IV квартали 2012 року, І квартал 2013 року виявлено методологічні помилки (подано недостовірні відомості про оподаткування доходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 );
пунктів 9.2, 9.8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464, з наступними змінами та доповненнями) в частині неутримання єдиного внеску з виплати не облікованих доходів "в конвертах" в загальній сумі 51 299, 69 грн у вигляді заробітної плати працівникам, зокрема, ОСОБА_1 в липні - грудні 2012 року в сумі 11 299, 69 грн та ОСОБА_2 в липні - грудні 2012 року, та в січні - березні 2013 року в сумі 40 000, 00 грн, внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 3,6% на загальну суму 2 227, 91 грн;
пунктів 9.2, 9.8 статті 9 Закону № 2464 (з наступними змінами та доповненнями) в частині не нарахування єдиного внеску на виплату не облікованих доходів "в конвертах" в загальній сумі 51 299, 69 грн у вигляді заробітної плати працівникам, а саме: ОСОБА_1 в липні - грудні 2012 року в сумі 11 299 ,69 грн. та ОСОБА_2 в липні - грудні 2012 року, та в січні - березні 2013 року в сумі 40 000, 00 грн, внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 38,28% на загальну суму 23 690, 09 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято:
рішення від 09.10.2014 № 0064961702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 25 918, 00 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 12 969, 01 грн;
податкове повідомлення - рішення від 09.10.2014 № 0064971702 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 12 299, 49 грн, в тому числі штрафних санкцій у сумі 2 867, 90 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2014 №Ю-0064951702, якою відповідач вимагає сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 25 918, 00 грн.
Не погодившись із прийнятими контролюючим органом рішенням, податковим повідомленням - рішенням № 0064971702 від 09.10.2014 форми "Р" та вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся у відповідності до статті 56 ПК України до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд оскаржуваних рішень.
Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 17.11.2014 №1110/10/19-00-10-01-06/343 скарга Товариства в частині оскарження рішення від 09.10.2014 № 0064961702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2014 №Ю-0064951702 залишена без задоволення, а вказані рішення та вимога залишені без змін.
Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.12.2014 №1784/10/19-00-10-01-06/372 скарга Товариства в частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 09.10.2014 № 0064971702 залишена без задоволення, а вказане податкове повідомлення - рішення скасоване в частині 2 357, 90 грн застосованих штрафних санкцій з посиланням на пункт 123.1 статті 123 ПК України та збільшено штрафну санкцію на 6 453, 02 грн з посиланням на пункт 127.1 статті 127 ПК України.
На підставі акту перевірки від 30.09.2014 № 7384/19-18-17-02/00291606 та рішення про результати розгляду скарги від 09.12.2014 №1784/10/19-00-10-01-06/372 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 22.12.2014 №0005951702, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 4 095, 12 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.