ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа №1740/1924/18
адміністративне провадження № К/9901/4438/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1740/1924/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкового повідомлення - рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді: Довга О.І., Шавеля Р.М.),
ВСТАНОВИВ:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2017 за № 193835-13 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об`єктах нежитлової нерухомості із застосуванням ставки податку встановленої Дубровицькою міською радою від 04.02.2016 за № 82 на загальну суму 10707, 56грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 адміністративний позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №1740/1924/18 за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 15.11.2022.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Дубровицькою міською радою 27.01.2015 прийнято рішення № 947 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", яким визначено, що на території міста Дубровиці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюється згідно з додатками 1-3.
Відповідно до п. 4 Додатку 3, розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку для об`єктів нежитлової нерухомості, зокрема на будівлі (приміщення) торговельні - торгові центри, магазини, універмаги, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів складає 0, 5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1кв.м. бази оподаткування.
04.02.2016 Дубровицькою міською радою прийнято рішення №82 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.01.2015 №947 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"", яким додатки 2, 3 до рішення від 27.01.2015 №947 вважаються такими, що втратили чинність.
Водночас пп. 5.1 п. 5 додатку 1 вказаного рішення викладений в новій редакції, зокрема, пп. "в" пп. 5.1 п. 5 встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, за 1кв.м. бази оподаткування в розмірі 2 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року - для об`єктів нежитлової нерухомості, крім господарських (присадибних) будівель (допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо)), які використовуються без отримання прибутку".
Відповідачем, з врахуванням ставки податку, встановленого наведеним вище рішенням, 29.06.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1 93835-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 14276,72грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 10707,56грн. протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що при визначенні податкового зобов`язання з податку на майно відмінного від земельної ділянки за 2016 рік, органом фіскальної служби, на думку позивача, не враховано, що рішення Дубровицької міської ради від 04.02.2016 № 82 прийнято поза межами строків його оприлюднення встановленого Податковим кодексом України, що в свою чергу не дає підстав для його застосування в цілях оподаткування за 2016 рік. Тобто, при визначенні позивачу податкового зобов`язання з податку на майно відмінного від земельної ділянки за 2016 рік, відповідач мав би застосувати рішення Дубровицької міської ради від 27.01.2015 за №947.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміна ставки податку у 2016 році рішенням Дубровицької міської ради від 04.02.2016 №82, яке прийнято пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду не може бути визнане обов`язковим до застосування в 2016 році. Отже, в 2016 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки має застосовуватись відповідно до рішення Дубровицької міської ради №947 від 27.01.2015.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що рішення Дубровицької міської ради від 27.01.2015, яким встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та рішення Дубровицької міської ради від 04.02.2016, яким визначено нову ставку податку на інші будівлі нежитлової нерухомості, може застосовуватися контролюючим органом за 2016 рік, оскільки Податковим кодексом України встановлено обов`язок громадянина сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів та їх елементів.
Не погоджуючись з позицією суду апеляційної інстанції, вважаючи судове рішення таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач оскаржив його у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що спір у даній справі подібний до тих, по яких винесено постанови Верховного Суду у справі №820/5457/18, №803/1307/17, №824/651/17-а. Заявник касаційної скарги вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу правомірності дій платника податків, закріпленого у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Крім того, вважає, що застосування рішення органу місцевого самоврядування для визначення суми податку на нерухоме майно за звітний 2016 рік є порушенням принципу стабільності зміни до будь-яких елементів податків та зборів і не можуть вноситися пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Також, позивач зазначає, що судами не надано вмотивованої оцінки по кожному наведеному у позовній заяві та апеляційній скарзі аргументу по справі та мотивів відхилення таких аргументів відповідно до норм законодавства. З урахуванням викладеного, позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2018.
Відповідач скористався своїм правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що позивачем не вказано, у чому полягають допущені, на думку позивача, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.
У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Згідно з пунктом 7 Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), який набув чинності з 01.01.2016, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.