ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 1740/2115/18
адміністративне провадження № К/9901/3837/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1740/2115/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 (суддя Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Обрізко І. М., Онишкевича Т.В.),
ВСТАНОВИВ:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2018 №0033408/5202-1705, яким позивачу визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 9571,20грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №1740/2115/18 за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 15.11.2022.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу на праві власності належить об`єкт нежитлової нерухомості - столярний цех, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 299,1 кв.м.
20.03.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0033408/5202-1705, яким позивачу визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 9571,20грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
В обґрунтування вимог позивач вказував на помилковість нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, зважаючи на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до місцевих податків і встановлений рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 16.02.2017 №332, а тому його застосування у податковому періоді - 2017 рік є протиправним.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 №1791-VIII для органів місцевого самоврядування відсутні законодавчі обмеження щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів та їх елементів, а тому позивач зобов`язаний сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік незалежно від часу прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів, розрахунок якого здійснено відповідачем обґрунтовано.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що спір у даній справі подібний до спору в справі №808/144/18. Поряд з цим, Верховний Суд ухвалою від 11.12.2018 у справі №825/1496/17 вирішив відступити від висновків щодо незастосування у правовідносинах положень, встановлених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Заявник касаційної скарги вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу правомірності дій платника податків, закріпленого у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 12.3.4 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків або змін до них офіційно оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду в якому планується застосування встановлених податків або змін. В іншому випадку відповідні рішення застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Згідно з пунктом 12.5 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевого податку або змін до нього є нормативно-правовим актом, який набирає чинності з урахуванням строків передбачених пунктом 12.3.4. цього Кодексу. Також, позивач зазначає, що судами не надано вмотивованої оцінки по кожному наведеному у позовній заяві та апеляційній скарзі аргументу по справі та мотивів відхилення таких аргументів відповідно до норм законодавства. З урахуванням викладеного, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення скасувати на суму 7510грн., що перевищує податкові зобов`язання при застосуванні ставки оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки за рішенням Дубровицької міської ради від 27.01.2015 №947 з урахуванням мінімальної заробітної плати 1378грн.
Податковий орган скористався правом заперечити проти доводів і вимог касаційної скарги. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі норм діючого податкового законодавства, а отже є законним та не підлягає скасуванню. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.
У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Згідно з пунктом 7 Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), який набув чинності з 01.01.2016, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Ухвалюючи рішення у цій справі, судами попередніх інстанцій враховано, що рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 27.01.2015 №947 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" встановлено на території міста Дубровиці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатками 1-3, відповідно до яких встановлено ставку податку на об`єкти нежитлової нерухомості - інші будівлі (приміщення) в розмірі 0,5% мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2015 року, за 1 кв.м. площі об`єкта.