ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 815/1026/18
адміністративне провадження № К/9901/32732/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Кооперативна автостоянка "Школьний 6 "Б" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (головуючий суддя: Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Вербицька Н.В., судді: Кравченко К.В., Турецька І.О.) у справі № 815/1026/18 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Кооперативна автостоянка "Школьний 6 "Б" до Одеської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс", фізична особа - підприємець ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
07 березня 2018 року Обслуговуючий кооператив "Кооперативна автостоянка "Школьний 6 "Б" (далі також позивач або ОК "КА "Школьний 6 "Б") звернувся з позовом до Одеської міської ради (далі також відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та стороні відповідача - Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс", ФОП ОСОБА_1, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 21 (Київський район) Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради № 5286-VІ від 27 серпня 2014 року "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території міста Одеси, у новій редакції", щодо включення автомобільної стоянки розташованої у місті Одесі на пр-ті Маршала Жукова, 6 "Б" (нині пр-ті Небесної сотні,6 "Б") до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів міста Одеси.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
25 листопада 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 19 листопада 2019 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
21 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Інші учасники правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Касаційного адміністративного суду України (далі - КАС України).
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням Одеської міської ради № 5286-VІ від 27 серпня 2014 року затверджений Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеса, серед яких є земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 2 625 кв.м. на 210 машино-місць, інформація про технічне облаштування якої - "облаштована". Однак Одеською міською радою, як власником комунальних земельних ділянок, земельну ділянку площею 2625 кв.м., за адресою пр-т М. Жукова (Небесної Сотні), 6 "Б" для включення у зазначене рішення не сформовано, адресу не визначено.
Позивач вважає, що для включення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в рішення № 5286-VІ Одеська міська рада повинна була сформувати зазначену земельну ділянку як об`єкт цивільних прав, присвоїти їй кадастровий номер, визначити межі земельної ділянки, що відповідачем зроблено не було.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що на момент прийняття ним оскаржуваного рішення, позивач, як юридична особа, не існував. Оскаржуване рішення Одеської міської ради спрямоване на реалізацію її правомочностей як власника нерухомого майна, яким є територіальна громада м. Одеси. Водночас жодних владних управлінських функцій по відношенню до позивача міська рада не здійснювала.
Відповідач також зазначив, що земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не належить до об`єктів державної власності та не передавалася жодним особам у приватну власність, вказана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси № 452 від 23 квітня 1986 року (далі також рішення № 452) створено тимчасову самоохоронювану стоянку автомобілів за адресою: м. Одеса, пр-т Ленінської "Іскри", 6 (в подальшому назву проспекту змінено на пр-т Маршала Жукова, а згодом на пр-т Небесної сотні) для використання власниками транспортних засобів, що мешкають поблизу автостоянки.
27 серпня 2014 року Одеська міська рада прийняла рішення № 5286-VІ (далі також рішення № 5286-VІ), яким:
затвердила перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (місця для паркування) у новій редакції (додаток №1),
затвердила перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) у новій редакції (додаток №2).
Пунктом 21 додатку № 2 рішення № 5286-VІ до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки), включено спеціальну земельну ділянку за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова 6Б, з 210 місцями для паркування з займаною площею 2 625 кв.м.
03 липня 2015 року власники транспортних засобів, які фактично користувались послугами автостоянки, відповідно до діючого законодавства створили та зареєстрували обслуговуючий кооператив "Кооперативна автостоянка "Школьний, 6 "Б", розташований за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова (пр-т Небесної сотні), 6 "Б".
Засновниками, відповідно до акту внесків майна фізичних осіб, на баланс кооперативу внесено майно, що складається з битовки, вбиральні, огорожі, воріт та шлагбаумів, вимощення загальною вартістю 900 000,00 грн.
01 грудня 2018 року здійснено державну реєстрацію внесення майна до статутного капіталу (пайового фонду) кооперативу відповідно до протоколу № 4 від 01 лютого 2018 року.
Згідно із Статутом кооперативу, власники транспортних засобів, що зберігаються на автостоянці, стали членами кооперативу, мають права та несуть обов`язки, що передбачені Статутом кооперативу.
В середині лютого 2018 року на території кооперативу розміщені оголошення ФОП ОСОБА_1, з яких позивачу стало відомо про наявність договору балансоутримання місць для паркування № 06/К-КР-2018/03-01 від 04 січня 2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс". Згідно з цим договором, КП "Одестранспарксервіс", як уповноважена особа, надає право ФОП ОСОБА_1 організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка), загальною площею 2 516,25 кв. м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
З моменту розміщення оголошень позивачу стало відомо про рішення Одеської міської ради № 5286-VІ від 27 серпня 2014 року, пункт 21 (Київський район) Додатку № 2 якого вважає протиправним.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивач як юридична особа не існував. Водночас оскаржуване рішення відповідача спрямоване на реалізацію його правосуб`єктності як власника нерухомого майна, яким є територіальна громада м. Одеси. Жодних владних управлінських функцій при прийнятті оскаржуваного рішення по відношенню до позивача міська рада не здійснювала.
За позицією судів попередніх інстанцій, нормами Земельного кодексу України (далі також ЗК України) та Податкового кодексу України (далі також ПК України) не передбачено формування земельної ділянки для організації паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування та спеціально відведених автостоянках. З метою ідентифікації земель, які вносяться до Переліку, в оскаржуваному рішенні Одеської міської ради зазначено орієнтоване місцезнаходження земельної ділянки з урахуванням адреси нерухомого майна, що знаходиться поруч.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наголосив, що використовував земельну ділянку, оскільки на ній розміщена побудована ним автостоянка. Право користування цією ділянкою відповідно до норм ЗК України не отримував, однак вважає, що це не свідчить про відсутність його права на її використання, яке може бути порушеним.
Скаржник стверджує, що користується земельною ділянкою правомірно на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Також на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування на спірній земельній ділянці знаходиться майно скаржника та його членів - фізичних осіб.
Скаржник наголосив, що згідно із рішенням № 452 від 23 квітня 1986 року тимчасова самостійно охоронювана автостоянка створюється до будівництва магістральної дороги. Проте на день винесення оскарженого рішення відповідача створення магістральної дороги не розпочиналось.
Водночас зазначає, що рішення № 452 від 23 квітня 1986 року на цей час не скасовано, не змінено та не визнано судом недійсним, а тому є обов`язковим для всіх підприємств, організацій та громадян.
Також скаржник акцентує увагу на тому, що члени кооперативу внесли майно у його статутний капітал та 32 роки використовували спірну земельну ділянку для стоянки свого легкового автотранспорту, для чого виконували роботи з розбудови та благоустрою майданчику. Вважає, що ця обставина обумовлює переважне право здійснювати господарську діяльність з забезпечення паркування транспортних засобів в інтересах своїх членів.
Також вважає, що для законної передачі паркування (балансоутримання) іншій особі, відповідач спочатку повинен вирішити долю майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, тобто в законний спосіб вирішити питання про знесення споруди (майданчик) та інших елементів благоустрою.
За позицією скаржника, землі в межах населеного пункту дійсно є власністю територіальної громади, але вони не рахуються на балансі відповідача або його підприємств. Саме об`єкти благоустрою можуть бути предметом договору балансоутримання та в даному випадку таким об`єктом мав би бути майданчик (автостоянка), створений за рахунок місцевого бюджету та зарахований на баланс певного підприємства.
Вважає, що місцева рада має право приймати рішення тільки про визначення місць стоянок транспортних засобів та місць розміщення майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою загального користування, а не на будь-яких ділянках, які самі по собі не є об`єктами благоустрою. Водночас відповідач та третя особа - КП "Одестранспарксервіс" не надали суду доказів будівництва майданчику (автостоянки), як об`єкту благоустрою, здачі його в експлуатацію та зарахування на баланс.
Стверджує, що відведення земельних ділянок для будівництва стоянок передбачає дотримання процедур, встановлених ЗК України, тобто формування земельної ділянки, визначення кадастрового номеру та адреси.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволені позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення.
Звертає увагу, що на момент прийняття вищенаведеного рішення питання паркування та зберігання транспортних засобів знаходилось поза межами законодавчого регулювання.
Стверджує, що спірні рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів не мітить жодних положень щодо передачі будь-якому суб`єкту права власності або користування земельною ділянкою, оскільки стосується виключно питання організації автостоянки як окремих місць для паркування, керівництво якої доручено добровільній організації "Автолюбителів УССР". Водночас скаржник не заперечує, що не є правонаступником наведеної організації.
За позицією відповідача, створення юридичної особи з найменуванням, ідентичним місцю розташування стоянки, не свідчить про наявність у неї будь-якого правого зв`язку з автостоянкою, створеною виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів 29 років назад. Також державна реєстрація ОК "Кооперативна автостоянка "Школьний 6 "Б" проведена 03 липня 2015 року, тобто майже через рік після прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідач наголошує, що майже всі доводи позивача ґрунтуються на незгоді з регламентованим законом порядком організації паркування транспортних засобів в цілому, проте це не є предметом позову у даній справі.
Водночас стверджує, що оскаржуване рішення не є рішенням щодо передачі земель комунальної власності у користування іншим особам. Рішенням не визначено жодного суб`єкта речового права на земельну ділянку та будь-яких зобов`язань щодо його оформлення. При прийнятті оскаржуваного рішення Одеська міська рада розпорядилася землею комунальної власності шляхом визначення окремих територій для надання послуг з паркування транспортних засобів на відповідних майданчиках для паркування та спеціально відведених автостоянках.
За позицією відповідача, з урахуванням законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено формування земельної ділянки для організації паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування та спеціально відведених автостоянках. Водночас з метою ідентифікації земель, які вносяться до Переліку, в оскаржуваному рішенні зазначено орієнтоване місцезнаходження спеціально відведеної автостоянки, визначення конкретних місць для паркування на якій відповідно до приписів законодавства здійснюється після затвердження схеми розміщення транспортних засобів.