ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа №520/6699/2020
адміністративне провадження № К/9901/13188/21 ; К/9901/14294/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (головуючий суддя Бадюков Ю.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Чалий І.С., Катунов В.В.)
та касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року
(головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Чалий І.С., Катунов В.В.)
у справі №520/6699/2020
за позовом ОСОБА_1
до Харківської обласної прокуратури, Прокуратури Харківської області, Кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Прокуратури Харківської області (далі - відповідач 2), Кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 квітня 2020 року № 67 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Харківської області №835к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та в органах прокуратури Харківської області;
- стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2020 року по день постановлення рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в оскаржуваному наказі зазначення конкретних правових підстав для звільнення, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що не відповідає загальному принципу правової визначеності.
Посилання відповідача в спірному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Позивач зазначив, що на момент його звільнення не відбулось реорганізації чи ліквідації.
Окрім того, відповідач не мав права керуватися нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, так як його положення суперечать основному закону про статус прокурорів - Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року.
Також позивач зазначає, про порушення порядку формування кадрових комісій, що призвело до відсутності повноважень у сформованих кадрових комісій для прийняття будь-яких рішень.
Крім того, завдання та відповіді для тестування не були рецензовані та опробовані національними авторитетними фахівцями в галузі права, та як наслідок, був відсутній державний контроль щодо перевірки достовірності, правильності та релевантності тестових завдань та придатності їх для цілей атестації.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позовну заяву задоволено:
- скасовано рішення № 67 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_1 ;
- скасовано наказ прокуратури Харківської області №835к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області;
- стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2020 року по 19 жовтня 2020 року у розмірі 127764, 36 грн. (сто двадцять сім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 36 копійок).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами до суду не надано доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав відповідну посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII є необґрунтованими.
Також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Також, колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені у цій справі обставини свідчать про порушення прав позивача, тому належним способом захисту порушеного права є приведення сторін у первісний стан, який існував до видання наказу про звільнення, тобто позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено спірним у цій справі наказом.
Керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати №100, суд стягнув з Харківської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 127746, 36 грн (1120, 74 грн (середньоденна заробітна плата) х 114 (кількість робочих днів вимушеного прогулу)).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасовано в частині скасування рішення № 67 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_1 .
Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - залишено без змін.
Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації не носить імперативний характер для керівника прокуратури в розрізі прийняття рішення про звільнення, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку.
Отже, рішення, яке носить обов`язковий характер та впливає на обсяг прав та обов`язків прокурора, приймає саме керівник прокуратури відповідного рівня.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення Кадрової комісії № 1 не впливає на проходження позивачем публічної служби, не порушує його прав, а тому підстави для його скасування відсутні.
В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора та ОСОБА_1 подали касаційні скарги (№К/9901/13188/21, №К/9901/14294/21).
Предметом спору у справі є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", на виконання вимог пп. 2 пункту 19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Офіс Генерального прокурора в поданій касаційній скарзі вказує про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом, як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
Окрім того, третя особа стверджує, що кадровою комісією прийнято законне і мотивоване рішення від 02 квітня 2020 року №67 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, що, у свою чергу, стало наслідком для недопущення останнього до проходження наступного етапу атестації.
Вказує, що підставою для звільнення є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
З огляду на наведене, Офіс Генерального прокурора просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Кадрова комісія №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур, позивач, Харківська обласна прокуратура, Прокуратура Харківської області, отримавши 05 травня 2021 року та 06 травня 2021 року, відповідно, ухвалу про відкриття касаційного провадження, відзиви на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 на обґрунтування поданої касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції у постанові зазначено, що оскаржуване рішення №67 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження атестації позивачем не впливає на проходження позивачем публічної служби, а отже не порушує його прав.
Наведені вище висновки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду з аналогічних правовідносин, зокрема:
- з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 липня 2020 року у справі №821/929/16, від 21 березня 2019 року у справі №814/1508/16, в яких суд зазначив, що "оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від виду/способу викладення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття ";
- з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 березня 2020 року у справі №802/1726/16-а, у якій суд зазначив, що "колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки звільненню позивача передувало рішення Атестаційної комісії №13, оформлене протоколом №15.00021181.0060637 від 11 серпня 2016 року, то для повного захисту прав позивача необхідно визнати вказане рішення відповідача-2 протиправним ";
- з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 червня 2020 року у справі №817/464/16, в якій судом зазначено, що "комісія поверхнево, не у повній мірі з`ясувавши всі необхідні обставини, фактично формально, невмотивовано і безальтернативно вирішила, що позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність. Тобто, процедура атестації була підмінена оцінкою, сформованою в результаті нетривалої співбесіди, на підставі якої прийнято рішення про службову невідповідність. Це суперечить вимогам частини першої статті 57 Закону № 580- VIII та пункту 15 Інструкції №1465, відповідно до яких атестаційні комісії приймають рішення на підставі всебічного та глибокого розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського. ";
- з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/831/18, в якій суд зауважив, що "рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених питань; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання; є покликання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня. У спірному Рішенні немає того, про що заначено вище. Комісія обмежилася лише стислим (загальним, невиразним) посиланням на засоби встановлення відповідності судді займаній посаді та кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення Рішення ".
Вказані обставини мали місце і у випадку позивача, адже оскаржуване рішення №67 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення Рішення, оскільки є невмотивованним.
Ураховуючи наведене, позивач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року в частині скасування рішення № 67 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року.
Кадрова комісія №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офіс Генерального прокурора, Харківська обласна прокуратура та прокуратура Харківської області, отримавши 06 травня 2021 року та 11 травня 2021 року, відповідно, ухвалу про відкриття касаційного провадження, відзиви на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження на 15 листопада 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 2001 року.
З 05 січня 2016 року працював на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
На підставі пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивач 10 жовтня 2019 року подав заяву, у якій просив перевести його на посаду прокурора в обласній прокуратурі і допустити до проходження атестації, а також зазначив, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений та погоджується.
04 березня 2020 року ОСОБА_1 проходив тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрав 65 балів, що внесено у відомість про результати тестування та підтверджено результат тестування особистим підписом прокурора ОСОБА_1 .
За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів Кадровою комісією № 1 було ухвалено рішення № 67 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, згідно з яким ОСОБА_1 за результатами складання вищезазначеного іспиту набрав 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації.
На підставі рішення Кадрової комісії № 1 № 67 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" наказом прокуратури Харківської області від 30 квітня 2020 року №835к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 05 травня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням Кадрової комісії №1 № 67 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації та наказом прокуратури Харківської області від 30 квітня 2020 року №835к про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII "ПРОКУРАТУРА" та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Зазначений Закон №113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, ним запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону №1697-VII, зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України" (пункт 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Згідно з пунктом 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
За змістом пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 №221 (далі - Порядок №221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
За змістом пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.