ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 915/442/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс Релакс" - Пінчук О. С.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Базисбудтранс" - Панченка С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс Релакс"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (у складі колегії суддів: Разюк Г. П. (головуючий), Колоколова С. І., Савицького Я. Ф.),
додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (у складі колегії суддів: Разюк Г. П. (головуючий), Колоколова С. І., Савицького Я. Ф.),
рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2021 (суддя Смородінова О. Г.)
та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2021 (суддя Смородінова О. Г.)
у справі № 915/442/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс Релакс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базисбудтранс"
про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання внести відомості до Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Парадайс Релакс" (далі - ТОВ "Парадайс Релакс") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базисбудтранс" (далі - ТОВ "Базисбудтранс"), в якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просило суд встановити постійний земельний сервітут шляхом надання ТОВ "Парадайс Релакс", а також членам його виконавчого та інших органів право проходу та проїзду, а також право для проходу та проїзду працівникам, відвідувачам ТОВ "Парадайс Релакс", зокрема його клієнтам, діловим партнерам, в тому числі і потенційним, контрагентам, які в тому числі, але не виключно поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна ТОВ "Парадайс Релакс" чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій, тощо, по частині земельної ділянки загальною площею 1,7054 га, кадастровий номер 4825710100:36:053:0001, розташованій по вул. Суворова, 4а в місті Снігурівка, Снігурівського району, Миколаївської області (цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), яка належить ТОВ "Базисбудтранс" (ідентифікаційний код юридичної особи 36895395), на якій розташовано майновий комплекс, що складається із адміністративної будівлі А-1, площею 147,0 кв. м, АЗС Б-1, площею 28,3 кв. м, навісу К-1, площею 87,0 кв. м, вбиральні И-1, площею 2,0 кв. м, ганку № 1 площею 1,5 кв. м, воріт № 3 площею 13,5 кв. м, хвіртки № 4 площею 2,4 кв. м, забору № 5 площею 9,4 кв. м, забору № 6 площею 357,6 кв. м, забору № 7 площею 10,4 кв. м, баку №16 площею 1,0 кв. м, баку № 18 площею 1,0 кв. м, баку № 19 площею 1,0 кв. м, баку № 20 площею 1,0 кв. м, баку № 21 площею 1,0 кв. м, баку № 22 площею 1,0 кв. м, баку № 23 площею 1,0 кв. м, баку № 24 площею 1,0 кв. м, баку № 25 площею 1,0 кв. м, басини № 27 площею 5,0 кв .м, оглядової ями № 32 площею 6,0 кв. м, заправочної № 35 площею 12,0 кв. м, залізної вежи № 36 площею 6,0 кв. м, трансформаторної № 37 площею 6,0 кв. м, замощення І площею 3940,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Миколаївська область, загальною площею 4643,1 кв. м, що перебуває у власності ТОВ "Парадайс Релакс" та визначити істотні умови сервітуту:
1. Строк сервітуту - постійний.
2. Площа, на яку поширюється земельний сервітут. - 0,4643 га (4643,1 кв. м загальна площа майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Миколаївська область).
3. Межі сервітуту - згідно технічного паспорту на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Миколаївська область (інвентаризаційна справа № 4378, реєстровий № 21750883, виконаний станом на 26.12.2007), а саме починаючи вздовж з південної частині комплексу - хвіртки № 4 та впродовж воріт № 3 та забору № 6 із залізобетонних плит (розміщений по периметру майнового комплексу - західна, північна, східна частини комплексу, закінчується на південній частині комплексу упираючись в адміністративну будівлю А-1, проходить біля АЗС Б-1, паркану (забору № 7), баків №16, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, замощення І, вбиральні И-1) та вздовж адміністративної будівлі А-1 закінчуючи хвірткою № 4.
4. Плата за встановлення та користування сервітутом у розмірі 1000,00 грн за рік, але не менше 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1-го числа рівними частками.
Зобов`язати ТОВ "Базисбудтранс" зареєструвати відомості про земельний сервітут на частину земельної ділянки загальною площею 1,7054 га, кадастровий номер 4825710100:36:053:0001, розташованої по вул. Суворова, 4а в місті Снігурівка, Снігурівського району, Миколаївської області (цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), яка належить ТОВ "Базисбудтранс", у Державному земельному кадастрі та Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Парадайс Релакс" як власник майнового комплексу, який розташовано на земельній ділянці відповідача, не може здійснювати користування своїм майном у зв`язку з відсутністю проходу та проїзду до нього.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, стягнуто з ТОВ "Парадайс Релакс" на користь ТОВ "Базисбудтранс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 стягнуто з ТОВ "Парадайс Релакс" на користь ТОВ "Базисбудтранс" 8 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2022 року ТОВ "Парадайс Релакс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2021, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 915/442/21 за касаційною скаргою ТОВ "Парадайс Релакс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; доручено Господарському суду Одеської області розглянити питання відновлення втраченого судового провадження у справі № 915/442/21; зупинено касаційне провадження у справі № 915/442/21 за касаційною скаргою ТОВ "Парадайс Релакс".
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 915/442/21 за касаційною скаргою ТОВ "Парадайс Релакс"; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засідання на 02.11.2022.
ТОВ "Базисбудтранс" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Крім того, товариством надано попередній розрахунок суми судових витрат у сумі 10 000,00 грн, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи та зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг), що будуть виконані адвокатом та здійснені ним витрати, необхідні для надання правничої допомоги, а також відповідні докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.10.2018 між ТОВ "Базисбудтранс" та Приватним підприємством Виробничо-торгівельна фірма "Лотос" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого відповідач придбав земельну ділянку площею 1,7054 га, яка розташована за адресом: земельна ділянка № 4а, вул. Суворова, місто Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, кадастровий номер: 4825710100:36:053:0001.
11.10.2018 ТОВ "Базисбудтранс" зареєстровало право власності на вищезазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, 11.10.2018 між тими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач придбав майновий комплекс, який розташований за адресою: вул. Суворова, 4а, місто Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область. Відповідно до пункту 1.2 цього договору зазначений майновий комплекс розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 4825710100:36:053:0001.
25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Інновація", продавець) та ТОВ "Парадайс Релакс" (покупець) укладено договір купівлі- продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Миколаївська область, загальною площею 4643,1 кв. м.
За змістом пунктів 2, 3 цього договору, майновий комплекс розташовано на земельній ділянці 4825710100:36:053:0002, що не сформована. Цей майновий комплекс належав на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу, посвідченого 27.03.2008 приватним нотаріусом та зареєстрованого за № 363.
Отже, на час придбання майнового комплексу позивачу було відомо про відсутність у продавця будь-яких прав на користування земельною ділянкою, на якій він розташований.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020 № 201759863, ТОВ "Парадайс Релакс" 25.02.2020 зареєстровано право власності на цей майновий комплекс.
23.06.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" (продавець) та ТОВ "Парадайс Релакс" укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2020, за умовами якої пункт 2 договору викладено у наступній редакції: "Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1,7054 га, кадастровий номер 4825710100:36:053:0001, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі."
У додатковій угоді сторонами не зазначено підстав внесення зазначених змін.
Судами установлено, що інших доказів розташування майнового комплексу позивача на земельній ділянці ТОВ "Базисбудтранс" матеріали справи не містять. Однак, відповідачем зазначений факт не заперечується.
24.01.2021 ТОВ "Парадайс Релакс" листом № 15/54/2101 повідомивши відповідача про право власності на майновий комплекс, розташований на земельній ділянці, власником якої є ТОВ "Базисбудтранс", запропонував останньому в досудовому порядку укласти договір про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки (кадастровий номер 4825710100:36:053:0001) для задоволення потреб власника майнового комплексу - ТОВ "Парадайс Релакс", які не можуть бути задоволені іншим способом. До листа позивачем було додано: копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Тверською І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 182, та копію додаткової угоди до нього від 23.06.2020; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020 № 201759863; інформаційну довідку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16.12.2020; договір про встановлення земельного сервітуту.
У відповіді на зазначений лист ТОВ "Базисбудтранс" повідомило позивача (лист від 19.02.2021 №19/02-2), що для укладання договору про встановлення земельного сервітуту (проект якого додано до листа позивача) відсутні підстави.
ТОВ "Парадайс Релакс", звертаючись до суду з позовними вимогами про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання ТОВ "Базисбудтранс" внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, обґрунтував свої вимоги недосягненням домовленості з відповідачем про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, яка належить останньому на праві власності, для задоволення потреб у користуванні майновим комплексом, власником якого він є.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з того що позивачем не доведено порушення його права або законного інтересу відповідачем, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Парадайс Релакс", обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 310/8975/16-ц, від 01.11.2018 у справі № 642/3165/17, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц, від 30.06.2021 у справі № 910/1487/20, від 22.09.2021 у справі № 325/329/19.
Крім того, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на наявність підстав, передбачених пунктом 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України, а саме - суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.
Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу (частини 1, 2).
Стаття 99 ЗК України передбачає види права земельних сервітутів. Однак цей перелік не є вичерпним.
Частинами 1, 2 статті 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Сервітут є речовим правом на чуже майно (частина 1 статті 395 ЦК України).
Статтею 401 ЦК України перебачено, що користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).
Відповідно до статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина 1). Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина 2).
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц.
Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази (частина 1 статті 73 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПУ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як установлено судами попередніх інстанцій, майновий комплекс є автозаправочною станцією, користування якою здійснювалося попередніми власниками без встановлення земельного сервітуту. Доказів того, що можливість такого користування втрачена суду не надано.
Крім того, судами установлено, що згідно з технічним паспортом на виробничий будинок АДРЕСА_1, виготовлений 26.12.2007 та виданий ОСОБА_1. (попередній власник), майновий комплекс має залізні ворота та хвіртку, отже позивач не позбавлений проїзду та проходу до свого майна.
Разом з цим, позивачем не надано доказів, які підтверджують факт неможливості користуватися майновим комплексом іншим способом, ніж обтяження земельної ділянки відповідача сервітутом.
Судами також установлено, що позивачем не доведено та не обґрунтовано площу і межі земельної ділянки, на яку він просить встановити сервітут.
Обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 905/798/19).