Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 369/3261/17
провадження № 61-8497св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, просив зобов`язати останнього здійснити за власний рахунок знесення збудованих ним споруд на земельних ділянках, площею 0, 1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, та площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, на АДРЕСА_1 і звільнити ці ділянки від належного відповідачу майна.
На обґрунтування позову посилався на те, що зазначені земельні ділянки є власністю позивача, що доводять інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, на цих земельних ділянках ОСОБА_2 почав будувати житловий будинок, який не прийнятий в установленому порядку в експлуатацію, та не звільнив земельні ділянки від свого майна, всупереч вимогам рішення Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2015 року у справі № 2-4420/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів та витребування майна, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з первісним позовом, ОСОБА_2 у березні 2018 року подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 . Просив у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про усунення порушень права власності відмовити повністю та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0, 1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1033724132224, земельну ділянку площею 0, 0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1033761732224.
На обґрунтування зустрічного позову посилався на таке.
02 жовтня 2007 року він отримав у дар від ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області (далі - приватний нотаріус) Сікорською Н. І., за реєстровим № 2357, земельну ділянку площею 0, 1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сікорською Н. І., за реєстровим № 2361, земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Після придбання зазначених земельних ділянок він облаштував на земельній ділянці площею 0, 1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, свердловину глибиною 85 м.
Отримавши на своє ім`я державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки, він розпочав на цих земельних ділянках будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та барбекю. Ще до початку згаданого будівництва він у березні 2009 року замовив у ТОВ "Техенергобуд" звіт з інженерно-геологічних вишукувань для визначення інженерно-геологічних, гідрогеологічних умов будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Згідно із зазначеним звітом було рекомендовано для запобігання змиття дощовими потоками родючого прошарку ґрунту збудувати підпірні стінки каскадного типу з врахуванням відводу зайвої води через дренажні канали від плями забудови, а також підпірну стіну навпроти будівлі, яка буде запобігати зсуву ґрунту і родючого прошарку, а дренажні системи вивести нижче неї для збору води в басейн, яку можна використовувати для поливу, та укріпити басейн палями за периметром паралельно будівлі в 3 ряди та вздовж ділянки в 2 ряди з проходженням перших підземних вод.
З огляду на наведені рекомендації він побудував на зазначених земельних ділянках підпірні стінки та басейн.
25 квітня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами як на незавершений будівництвом об`єкт, готовністю 80 %, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 388348, виданого 27 березня 2012 року.
Без його повідомлення рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-2125/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Сікорська Н. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, встановлення факту підроблення довіреності, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, залишеним частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2012 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1, посвідчений 05 лютого 2007 року приватним нотаріусом Сікорською Н. І. за реєстровим № 93, на підставі якого попередній власник ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які потім подарував ОСОБА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2015 року у справі № 2-4420/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів та витребування майна задоволено, витребувано від ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1152 га та 0,0528 га на АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення від належного відповідачу майна, визнано недійсними видані на ім`я ОСОБА_5 державні акти на право власності на земельні ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, виданих на ім`я ОСОБА_2, з тих підстав, що позивач не надав доказів того, що ці акти видані з порушенням вимог закону.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів у цій справі відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що враховуючи законність будівництва спірного незавершеного будівництвом об`єкта, що відповідно до висновку експерта з урахуванням відсотку його готовності є об`єктом нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нього, а також те, що право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки було порушено не ОСОБА_2, який також має своє законне право власності на спірний незавершений будівництвом об`єкт, то немає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення порушень права власності шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити за власний рахунок знесення цього незавершеного будівництвом об`єкта, збудованого ним на спірних земельних ділянках, звільнивши ці ділянки від належного останньому майна.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що до позивача за зустрічним позовом перейшло право власності на земельні ділянки, на яких спірний незавершений будівництвом об`єкт розміщений. Позивач за зустрічним позовом не надав суду належних доказів щодо необхідності використання для експлуатації та обслуговування побудованих ним спірних будівель і споруд (зареєстрованого за ним на праві власності об`єкта незавершеного будівництвом об`єкта) всієї площі спірних земельних ділянок, а не їх частин.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.
Ефективним способом захисту права власності ОСОБА_1 у спірних правовідносинах є віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суди не врахували, що факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 331 ЦК України.
Посилання судів попередніх інстанцій на висновки експерта щодо набуття об`єкта незавершеного будівництва статусу будинку та як наслідок об`єкта нерухомого майна є помилковим, оскільки цей висновок не може мати для суду заздалегідь встановленої сили.
Суди не розмежували поняття "самочинно збудований об`єкт" та "об`єкт незавершеного будівництва", не дослідили наявних у справі доказів та не встановили обставин щодо відповідності чи невідповідності об`єкта незавершеного будівництва встановленим законодавством ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення спору.
Посилання судів щодо законного розміщення ОСОБА_2 будівельних матеріалів на земельній ділянці площею 0,1152 га у період з 2013 року до 2014 року є передчасним, оскільки власником спірної земельної ділянки з 2003 року є ОСОБА_1, дозволи на будівництво та/або передання у користування або продаж зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 не надавались, тому ОСОБА_2 зобов`язаний усунути перешкоди, які спричинив ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, шляхом звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів за власний рахунок.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15; Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 листопада 2020 року у справі № 469/1044/17; Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 914/1658/15, від 13 березня 2019 року у справі № 910/4032/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/1344/17, від 29 березня 2018 року у справі № 909/935/15, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми у подібних правовідносинах; недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині вирішення зустрічного позову, а тому рішення судів попередніх інстанцій в цій частині Верховним Судом не переглядаються відповідно до статті 400 ЦПК України.
У серпні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що на час будівництва ним спірного об`єкта незавершеного будівництва та реєстрації права власності на нього, відповідач був законним власником спірних земельних ділянок.
Рішення суду про витребування спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 набрало законної сили вже після початку будівництва та реєстрації права власності на належний ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва, доказів того, що державні акти ОСОБА_2 були видані з порушенням вимог закону немає.
Нормами цивільного законодавства передбачена можливість державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.
Оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва набутий відповідно до закону, то немає підстав для його знесення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що 02 жовтня 2007 року на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Сікорською Н. І. за реєстровими номерами 2357 та 2361, ОСОБА_2 отримав у дар від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 отримав державні акти на право власності: на земельну ділянку площею 0, 1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - державний акт про право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 388348, виданий 27 березня 2012 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001001271; на земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - державний акт про право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 388349, виданий 27 березня 2012 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001001270.
Відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 16 травня 2012 року № 88/2012 та технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на належних йому на той час спірних земельних ділянках розпочав будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та барбекю.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-2125/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Сікорська Н. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, встановлення факту підроблення довіреності, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, залишеним частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2012 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1, посвідчений 05 лютого 2007 року приватним нотаріусом Сікорською Н. І. за реєстровим № 93, на підставі якого попередній власник ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку площею 0, 1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0, 0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які надалі подарував ОСОБА_2
25 квітня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстрував право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, як на незавершений будівництвом об`єкт готовністю 80 %, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388348, виданого 27 березня 2012 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2015 року у справі №2-4420/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_3, про визнання недійсними державних актів та витребування майна задоволено.
Витребувано від ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0, 1152 га та площею 0, 0528 га на АДРЕСА_1, шляхом звільнення земельних ділянок від належного відповідачу майна, визнано недійсними видані на ім`я ОСОБА_5 державні акти на право власності на земельні ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення земельних ділянок від майна добросовісного набувача та визнання недійсними державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, виданих на ім`я ОСОБА_2, відмовлено в зв`язку з невстановленням передбачених законом підстав для визнання згаданих державних актів недійсними при витребуванні майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України та недоведеністю того, що державні акти на момент їх видачі ОСОБА_2 як набувачу земельних ділянок були видані з порушенням вимог закону, всупереч укладеним угодам.
Зазначене рішення Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2015 року сторони у касаційному порядку не оскаржували.
Згідно з висновком експерта від 27 серпня 2018 року № 01/06-2018р., складеного за результатами проведення у порядку статті 106 ЦПК України судовим експертом Сверидою О. М. судової будівельно-технічної експертизи: 1) об`єкти, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктами нерухомого майна; 2) об`єкти, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, та позначені в технічному паспорті під літ. "А" - житловий будинок та під літ. "В" - гараж, є будівлями, а інші об`єкти, зазначені в технічному паспорті, зокрема басейн літ. "Б", підпірні стіни І-V, свердловина літ. "К", септик літ. "С", огорожа, камера для інженерного обладнання VI є спорудами; 3) басейн літ. "Б", підпірні стіни ІІІ, ІV, V збудовані на земельній ділянці площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням інженерно-геологічних вишукувань та відповідно до робочого проекту як складові об`єкта незавершеного будівництвом, готовність 80%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723 за ОСОБА_2 ; 4) басейн літ. "Б", підпірні стіни ІІІ, ІV, V збудовані на земельній ділянці площею 0,0528 га кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, для запобігання зсуву ґрунту і родючого прошарку, їх демонтаж призведе до зсуву ґрунту, невідповідності збудованого об`єкта проєкту, а отже, і можливого руйнування об`єктів, зокрема незавершеного будівництвом об`єкта, готовністю 80 % (житловий будинок літ. "А"), розміщених на земельній ділянці площею 0, 1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно з частиною другою статті 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що "задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна".
Згідно з частинами першою, другою статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частини перша, четверта статті 376 ЦК України).
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлений власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.