Постанова
Іменем України
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 552/4200/21
провадження № 61-20725ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Явір-2000",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Малофєєв Артем Іванович, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2021 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Явір-2000" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Явір-2000" (далі - ПП "Явір-2000") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 22 грудня 2012 року він працював на ПП "Явір-2000" на посаді інспектора охорони. 18 березня 2015 року він був призваний на військову службу під час мобілізації, а 25 квітня 2016 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, і лише 23 квітня 2021 року його звільнено з військової служби.
Вказував, що за час проходження військової служби отримував середню заробітну плату з місця основної роботи - ПП "Явір-2000".
Після звільнення з лав Збройних Сил України він вирішив повернутися до виконання трудових обов`язків за основним місцем роботи, але дізнався, що його звільнено.
ОСОБА_1 зазначав, що 29 травня 2021 року йому було видано лише трудову книжку, а копію наказу про звільнення та довідку про доходи він отримав лише 27 липня 2021 року після направлення адвокатом відповідного адвокатського запиту.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на положення статей 36, 119, 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ПП "Явір-2000" від 03 вересня 2018 року № 111-К в частині його звільнення з посади інспектора охорони; поновити його на посаді інспектора охорони ПП "Явір-2000" з 04 вересня 2018 року; стягнути з ПП "Явір-2000" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2018 року до 23 квітня 2021 року в розмірі 107 078,40 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди задоволено.
Стягнуто з ПП "Явір-2000" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, 3 333,33 грн на відшкодування понесених судових витрат.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач пропустив встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Позивач дізнався про факт свого звільнення 29 травня 2021 року, з позовом у цій справі звернувся до суду лише 02 серпня 2021 року, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, не надав.
Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку є похідними вимогами, то також не підлягають задоволенню.
Оскільки судом встановлено, що трудові права позивача були порушені незаконним звільненням, позивач як інвалід другої групи потребує особливо ретельного ставлення до захисту його прав, але вимушений відстоювати своє право в суді, суд дійшов висновку, що незаконними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував тяжкість вимушених змін у житті позивача, через які він, будучи інвалідом другої групи, вимушений вирішувати питання свого подальшого працевлаштування, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та вважав справедливим визначити суму компенсації в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу Малофєєва А. І. який діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
У частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач пропустив встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, оскільки він дізнався про факт свого звільнення у 29 травня 2021 року, а з позовом до суду звернувся лише 02 серпня 2021 року.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку є похідними вимогами, тому також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Малофєєв А. І., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2021 року в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 233 КЗпП України з урахуванням положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги статті 233 КЗпП України з урахуванням положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ПП "Явір-2000" не надходив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Малофєєв А. І., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У січні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Малофєєв А. І., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року і витребувано із Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/4200/21.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Малофєєв А. І., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Наказом ПП "Явір-2000" від 22 жовтня 2012 року № 83-к ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду інспектора охорони в ПП "Явір-2000", що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
Згідно з військовим квитком ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 з 18 березня 2015 року його призвано на військову службу (а. с. 13, 14).
25 квітня 2016 року ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі Командувача військ оперативного командування "Північ" контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу (а. с. 11, 12).
Згідно контракту ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений контрактом строк. Контракт був укладений на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Чинність зазначеного контракту припинена 23 квітня 2021 року на підставі наказу військового комісара Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 23 квітня 2021 року № 79 (а. с. 10 зворот).
Вказаним наказом ОСОБА_1 виключено зі списків Полтавського обласного центру комплектування та соціальної підтримки, знято зі всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу ПП "Явір-2000" від 03 вересня 2018 року № 111-К ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора охорони з 04 вересня 2021 року у зв`язку з добровільним заключенням контракту на військову службу згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України (а. с. 9 зворот).
Згідно з даними книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ПП "Явір-2000", трудову книжку ОСОБА_1 одержав 29 травня 2021 року (а. с. 41-43).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.