Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 440/222/19
провадження № 61-8993св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Буська міська рада Золочівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру в Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Буська міська рада Золочівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру в Львівській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та встановлення земельного сервітуту
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у здійсненні права користування власним житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу огорожі з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт, довжиною 5,88 м, встановлених на спільному заїзді, та вздовж житлового будинку та гаража ОСОБА_1 довжиною 5,68 м; встановити для позивачки постійний безоплатний земельний сервітут у виді права проїзду гужовим та автомобільним транспортом до житлового будинку і гаража на АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, із заїзду загального користування через частину земельної ділянки площею 0,0723 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, якою володіє на праві приватної власності ОСОБА_2, з розмірами по периметру (додатки 1, 2, 3 до висновку) згідно з варіантом 1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 травня 2021 року № 1259, складеного судовим експертом Перекрьостовим В. М.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона проживає та є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки площею 0,06 га для обслуговування будинку за цією ж адресою, які набула в порядку спадкування. ОСОБА_2 є її племінницею та проживає у сусідньому житловому будинку на АДРЕСА_2 і є власницею прилеглої земельної ділянки площею 0,0723 га. Будинок ОСОБА_2 набула у власність на підставі договору дарування від 30 жовтня 2003 року, укладеного на її користь покійним чоловіком позивачки ОСОБА_3, після смерті якого відповідачка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 почали ставитися до позивачки зневажливо, ображали та перешкоджали у користуванні будинком і городом позивачки, а в 2014 році навіть побили. У 2016 році відповідачка самовільно, без будь-якого дозволу та погодження, перегородила металевою сіткою спільний заїзд до будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, чим створила позивачці перешкоди в доступі до власного будинку та подвір`я, що унеможливлює для позивачки користування будинком, гаражем і земельною ділянкою, неможливо завезти на власне подвір`я зібраний урожай. До зазначених житлових будинків існує один спільний заїзд, а житловий будинок позивачки знаходиться на приватизованій земельній ділянці відповідачки, оскільки раніше вони належали її померлому чоловіку як єдине подвір`я (до моменту дарування її чоловіком одного будинку та земельної ділянки відповідачці). Влаштування окремого входу чи заїзду до будинку позивачки є неможливим, що встановлено комісією Буської міської ради згідно з актом та схемою від 20 червня 2016 року. Як відомо з плану розташування суміжних земельних ділянок через супутникове зображення на АДРЕСА_2 та фототаблиці, виготовлених ліцензованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5, самовільно встановлена відповідачкою на спільному заїзді огорожа з металевої сітки проходить уздовж металевих воріт, довжиною 5,88 м та вздовж житлового будинку і гаража позивачки, довжиною 5,68 м. У зв`язку з цим позивачка вважає, що нормальне функціонування її домогосподарства та задоволення її інтересів щодо проїзду гужовим та автомобільним транспортом при використанні житлового будинку та гаража є неможливим без зобов`язання відповідачки провести демонтаж вказаної огорожі та без встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту у виді проїзду гужовим та автомобільним транспортом через земельну ділянку відповідачки на земельну ділянку позивачки, технічна можливість якого підтверджена висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 травня 2021 року № 1259, складеним судовим експертом Перекрьостовим В. М. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Буський районний суд Львівської області рішенням від 01 лютого 2022 року позов задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування власним житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу огорожі з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт довжиною 5,88 м, встановлених на спільному заїзді, та вздовж житлового будинку та гаража ОСОБА_1, довжиною 5,68 м. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки, набувши безоплатно земельну ділянку від померлого чоловіка позивачки, відповідачка загородила існуючий заїзд, який проходить до земельної ділянки, землекористувачем якої є ОСОБА_1 . У зв`язку з цим суд вважав, що позовні вимоги в частині усунення перешкод слід задовольнити, зобов`язавши ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування її житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 . Враховуючи відсутність пропозицій позивачки про укладення з відповідачкою договору про встановлення земельного сервітуту, суд дійшов висновку, що для встановлення сервітуту немає правових підстав.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 30 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2022 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування власним житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу огорожі з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт, довжиною 5,88 м, встановлених на спільному заїзді та вздовж житлового будинку та гаража ОСОБА_1, довжиною 5,68 м та стягнення судового збору - скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 встановила спірну огорожу на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці. Встановлення огорожі по лінії плану встановлених меж земельної ділянки суміжного землекористування є правом відповідачки. Суд виходив з того, що сам по собі демонтаж спірної огорожі не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки ділянка, на якій встановлено огорожу, знаходиться в приватній власності ОСОБА_2, сервітут на неї не встановлений. Також апеляційний суд виходив з того, що позивачка не дотримала порядку встановлення сервітуту на спірній земельній ділянці, яка належить відповідачці на праві приватної власності, а томувважав, що немає підстав для задоволення позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що справу розглянуто за її відсутності у зв`язку з неналежним повідомленням її про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення вимог статті 361 ЦПК України апеляційний суд не надіслав на адресу позивачки копії ухвали від 09 березня 2022 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги ОСОБА_2, що позбавило її права на подання відзиву на апеляційну скаргу. Також вказувала, що є особою похилого віку та інвалідом другої групи, не має офіційної електронної пошти, а також не подавала Львівському апеляційному суду письмової заяви на згоду щодо повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання текстових повідомлень.
Водночас апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивачки, щодо якої не було доказів належного повідомлення про час і місце розгляду справи на 30 травня 2022 року, причини неявки позивачки в судове засідання не з`ясував, розгляд справи не відклав, порушив її конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливості надати суду докази та навести доводи.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Межвінський С. Д.подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судові рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому адвокат навів аргументи по суті заявлених вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 31 серпня 2012 року № 35352127.
ОСОБА_2 є власником житлового будинку на АДРЕСА_2 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0723 га.
Вказані житлові будинки сторін у справі є сусідніми, а їх земельні ділянки суміжними. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0723 га, а позивачка ОСОБА_1 - землекористувачем земельної ділянки площею 0,0600 га. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_1 на цей час не приватизована та перебуває у її фактичному землекористуванні. Між сторонами у справі є тривалий конфлікт щодо неможливості позивачки користуватись власним подвір`ям шляхом заїзду туди автомобільного та гужового транспорту через встановлення відповідачкою у 2016 році металевої огорожі її земельної ділянки.
З акта обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 від 20 червня 2016 року складеного комісією в складі заступника Буського міського голови Зеленюха В. М., спеціаліста-землевпорядника Буської міської ради ОСОБА_7 та юриста-консультанта Буської міської ради ОСОБА_8, відомо, що існуючий заїзд до ділянки позивачки приватизований та знаходиться у власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), а окремий заїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо облаштувати, оскільки пожежний заїзд повинен становити 3,5 м, а фактично з одного боку (відстань від межі ОСОБА_6 до будинку) становить 2,6 м, з іншого боку відстань від будинку до криниці - 3,2 м, а від криниці до межі ОСОБА_2 - 0,8 м. Тому комісія запропоновала ОСОБА_1 звернутись до суду для вирішення питання щодо користування спірною земельною ділянкою.
Зі складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_5 плану розташування суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 (із фототаблицями до нього) відомо, що на спільному заїзді до житлового будинку ОСОБА_1 стоїть огорожа з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт, встановлених на спільному заїзді, довжиною 5,88 м, та вздовж житлового будинку і гаража ОСОБА_1, довжиною 5,68 м.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 травня 2021 року №1259, складеним судовим експертом Перекрьостовим В. М., загальний проїзд до земельних ділянок № 6 ( ОСОБА_1 ) і № 4а ( ОСОБА_2 ) обмежений воротами з шириною проїзду 5,88 м, що належать до земельної ділянки № НОМЕР_1, тобто ОСОБА_2 (пункт 6 висновку).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.