Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 350/2039/19
провадження № 61-6772св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сесії сільської ради
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району від 23 грудня 2005 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням сесії Верхньострутинської сільської ради від 23 грудня 2005 року припинено право його батька, ОСОБА_3, користування земельними ділянками та переведено їх у землі запасу сільської ради, площею 0,27 га, з них 0,22 га в урочищі "Терносливи" та 0,25 га в урочищі "Під Сокіл". Цим же рішенням передано у приватну власність його племінниці - ОСОБА_2 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,27 га, з них 0,22 га в урочищі "Терносливи" та 0,05 га в урочищі "Під Сокіл", що підтверджується архівним витягом з рішення, наданим Архівним відділом Рожнятівської районної державної адміністрації від 01березня 2017 року № В-14/04/01. Про існування такого рішення сесії сільської ради йому стало відомо після отримання архівного витягу.
Позивач вважає рішення сесії Верхньострутинської сільської ради від 23 грудня 2005 року незаконним, оскільки заяви до сільської ради про вилучення земельних ділянок його батько не писав, а це рішення позбавляє його права та можливості користуватися та отримати у власність належні його покійному батькові земельні ділянки загальною площею 0,27 га для ведення особистого селянського господарства, з яких 0,22 га - в урочищі "Терносливи" та 0,05 га - в урочищі "Під Сокіл", які неправомірними діями сільської ради незаконно вилучено та передано у власність іншій особі, яка не є спадкоємцем, не дивлячись на те, що, крім нього є ще інші прямі спадкоємці першої черги за законом.
Належність спірної земельної ділянки його покійному батькові ОСОБА_3 підтверджується виписками з погосподарських книг. Наявна в матеріалах заява від 19 вересня 2005 року від імені його батька написана і підписана не ним, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення його батька на вилучення з його користування земельних ділянок та передання їх на користь ОСОБА_2 . У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 01 липня 2021 року замінив відповідача Верхньострутинську сільську раду Рожнятівського району на Рожнятівську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 27 січня 2022 року поновив ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення з позовом до суду. Позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення сесії Верхньострутинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 23 грудня 2005 року, яким вилучено з користування ОСОБА_3 та передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 площею 0,27 га, з них 0,22 га в урочищі "Терносливи" та 0,05 га в урочищі "Під Сокіл".
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, при цьому виходив з того, що з висновку експерта не можливо беззаперечно встановити, чи зроблений підпис у заяві від 19 вересня 2005 року, написаний від імені ОСОБА_3, особисто ним, а питання призначення повторної або додаткової експертизи сторони не ставили, тому суд не взяв до уваги висновок експерта при ухваленні рішення. З огляду на те, що Верхньострутинська сільська рада при прийнятті оспорюваного рішення не врахувала позицію ОСОБА_1 щодо можливості його участі в процедурі одержання безоплатно у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок, якими користувався його померлий батько, а також у зв`язку з тим, що сільська рада не взяла до уваги кількість іншої землі, яка перебуває у користуванні (власності) позивача і відповідача, реальну потребу цих осіб в отриманні спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення сільська рада прийняла не об`єктивно.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 09 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що обставини надання у власність відповідачці земельних ділянок за рахунок земель, що знаходились у користуванні ОСОБА_3 та були вилучені на законних підставах за його заявою, переведені у землі запасу, а в подальшому передані ОСОБА_2 у власність на підставі її заяви, підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Верхньострутинська сільська рада при прийнятті оспорюваного рішення не врахувала позицію ОСОБА_1 щодо можливості його участі в процедурі одержання безоплатно у власність із земель комунальної власності земельних ділянок, якими користувався його батько, оскільки спірна земельна ділянка (частина ділянки) за згоди ОСОБА_3 вилучена у нього та передана у власність ОСОБА_5 . За таких обставин позивач не набув права на цю земельну ділянку, тому його права не були порушені. Водночас суд першої інстанції, визнаючи рішення органу місцевого самоврядування незаконним, помилково виходив з наявності у позивача права на приватизацію землі в межах норм, яке може бути ним реалізовано у разі, якщо ним не використано, оскільки таке право позивача може бути реалізоване лише на приватизацію вільної земельної ділянки. З огляду на викладене суд вважав, що на момент набуття відповідачкою у власність спірної земельної ділянки у 2005 році права позивача не були порушені. За таких обставин, враховуючи, що позивач не довів факту вилучення спірних земельних ділянок без згоди ОСОБА_3 та що ці земельні ділянки передані у власність відповідачці незаконно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання захисту права особи при вилученні земельної ділянки, що перебуває у законному користуванні чи власності громадян, тобто застосування статті 149 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин чи на час вирішення цивільного спору судом, коли виникає сумнів щодо волевиявлення самого користувача або власника такої земельної ділянки, в спірному випадку власноручного написання і підписання заяви про вилучення, та зазначення встановлених законом підстав для такого вилучення.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що за наявності постійного землекористувача та без його нотаріально посвідченої згоди місцева рада не має права вилучати земельну ділянку без рішення суду. Апеляційний суд безпідставно відхилив аргументи позивача про те, що ОСОБА_3 не приймав рішення про відмову від частини належної йому земельної ділянки. Водночас додана до матеріалів справи заява, датована 19 вересня 2009 року від імені батька позивача, написана і підписана не його батьком, а іншою особою, що фактично підтверджено наявним у матеріалах справи висновком судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на вилучення з його користування земельної ділянки та передання її на користь ОСОБА_6 . Однак неправомірними діями (рішенням) органу місцевого самоврядування порушено законне право позивача на отримання у спадщину земельних ділянок чи їх частини після смерті ОСОБА_3, а передавши у власність ці ділянки без волі їх законного користувача (власника), сільська рада якраз і позбавила позивача цього права.
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судові рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначила, що наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що згідно з інформацією з погосподарської книги Верхньострутинської сільської ради народних депутатів № 4, а також згідно з рішенням 20-ї сесії 4-го скликання Верхньострутинської сільської ради від 23 грудня 2005 року ОСОБА_3 до моменту ухвалення оспорюваного рішення належали на праві користування земельні ділянки загальною площею 0,27 га, з них 0,22 га в урочищі "Терносливи" та 0,25 га в урочищі "Під Сокіл".
Факт належності ОСОБА_3 на праві користування зазначених земельних ділянок сторони у справі не оспорювали.
Рішенням Верхньострутинської сільської ради від 23 грудня 2005 року у зв`язку з добровільною відмовою від частини земельної ділянки вирішено припинити право користування ОСОБА_3 земельними ділянками площею 0,27 га, а саме 0,22 га в урочищі "Терносливи" та 0,25 га в урочищі "Під Сокіл"та переведено їх в землі запасу сільської ради. Також вирішено передати у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6 земельні ділянки загальною площею 0,27 га, з яких 0,22 га в урочищі "Терносливи" та 0,05 га в урочищі "Під Сокіл".
Як встановлено із заяви ОСОБА_3 від 19 вересня 2005 року, адресованої сільському голові ОСОБА_7, заявник просив припинити його право користування земельними ділянками в урочищі "Терносливи" площею 0,22 га і в урочищі "Під Сокіл" площею 0,5 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 червня 2006 року серії НОМЕР_1, виданим Верхньострутинською сільською радою.