Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 635/5822/18
провадження № 61-2570св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування за законом
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Малойвана Євгена Ігоровича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року у складі судді Назаренко О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 1 108 кв. м для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; здійснити виділ у натурі 1/2 частки із земельної ділянки площею 1 108 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малойван Є. І. подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині здійснення виділу в натурі 1/2 частини із земельної ділянки.
Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 22 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1, в частині здійснення виділу в натурі 1/2 частини із земельної ділянки площею 1 108 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, залишив без розгляду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Перша державна нотаріальна контора Харківської області після смерті ОСОБА_5 завела спадкову справу від 30 серпня 2011 року № 788/2011, а після смерті ОСОБА_6 - від 17 березня 2011 року № 258/2011.
30 серпня 2011 року він отримав свідоцтва про право на спадщину № 2-1191 та № 2-1193 на 16/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що на АДРЕСА_1 . Під час оформлення цих свідоцтв йому не було відомо про наявність рішення виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 09 грудня 1997 року № 807, яким ОСОБА_5 передано у приватну (спільну дольову) власність земельну ділянку площею 1 108 кв. м на АДРЕСА_1 . У травні 2018 року він звернувся до нотаріуса для оформлення спадкових прав на земельну ділянку. 22 травня 2018 року державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори Харківської області Богунова Н. В. ухвалила постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності не ОСОБА_1, а іншим особам, а тому право на земельну ділянку перейшло до інших осіб у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок. Крім того, вказано, що земельна ділянка не сформована і реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не здійснена.
Щодо обставин наявності у нього майнових прав на земельну ділянку вказував на те, що рішенням виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 09 грудня 1997 року № 807 ОСОБА_5 було передано у приватну (спільну дольову) власність земельну ділянку площею 1 108 кв. м для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 . Вважає, що з моменту прийняття вказаного рішення ОСОБА_5 є повноправним власником земельної ділянки. Крім того, рішенням виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 09 грудня 1997 року № 807 ОСОБА_2 було передано у приватну (спільну дольову) власність земельну ділянку площею 1 108 кв. м. для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 . Фактичне місце розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_1 є тотожним. Таким чином, ОСОБА_2 є співвласником спірної земельної ділянки.
Також вказував на те, що 28 вересня 2012 року між ним і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу частки житлового будинку, за яким ОСОБА_7 набула у власність 16/25 частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, 36 % якого залишилося після пожежі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки. 11 квітня 2016 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частки житлового будинку, за яким ОСОБА_3 прийняв у власність 16/25 частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 частин житлового будинку належать на праві власності ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що він є спадкоємцем за законом після померлих батька та брата, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 1 108 кв. м для обслуговування житлового будинку. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Харківський районний суд Харківської області рішенням від 21 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спадкодавець позивача ОСОБА_5 не замовляв та не отримував технічної документації на спірну земельну ділянку, не отримував державного акта про право власності на зазначену земельну ділянку, тобто не набув права власності на земельну ділянку площею 1 108 кв. м для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, передану йому безкоштовно на підставі рішення виконавчого комітету Бабаївської селищної ради від 09 грудня 1997 року № 807, тому вона не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що немає правових підстав для визнання права власності за позивачем на неї.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_1, залишив без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що позивач не довів належність ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малойван Є. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 січня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, а саме: частину другу статті 22 ЗК України (в редакції станом на 18 грудня 1990 року), статтю 126 ЗК України (в редакції саном на 25 жовтня 2001 року), положення Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (в редакції станом на 26 грудня 1992 року) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 635/7079/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 593/1095/19, від 04 серпня 2021 року у справі № 746/259/19, від 23 жовтня 2019 року у справі № 372/190/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 447/2434/16, 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що в разі набуття особою права власності на земельну ділянку на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (далі - Декрет № 15-92) така особа набуває право власності без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій. Таким чином, спадкодавець ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку 09 грудня 1997 року, оскільки така земельна ділянка вважалася сформованою, а отримувати державний акт не було необхідності, адже дію статті 23 ЗК України 1992 року було зупинено Декретом № 15-92.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконавчого комітету Бабаївської селищної ради від 09 грудня 1997 року № 807 ОСОБА_5 передано безкоштовно у спільну дольову власність земельну ділянку площею 1 108 кв. м для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Бабаївської селищної ради від 09 грудня 1997 року № 807 ОСОБА_2 передано безкоштовно у спільну дольову власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Бабаївською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 113.
З наданої Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області інформації відомо, що після ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця звернувся син померлого, ОСОБА_1, який спадщину прийняв фактично, постійно мешкаючи разом зі спадкодавцем на день його смерті. Заяв від інших спадкоємців не надходило. Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області 30 серпня 2011 року видала свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_5 за реєстровим номером 2-1191 на 16/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд на АДРЕСА_1 на ім`я сина померлого, ОСОБА_1 .